Правовий поглядАналітика

Процедура та особливості проведення атестації робочих місць за умовами праці

25.03.2019 / 10:21
1433
+A
-a

Процедура та особливості проведення атестації робочих місць за умовами праці

Згідно із ч. 4 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Більш детальні вимоги щодо охорони праці містять положення Кодексу законів про працю, Закону України «Про охорону праці», а також підзаконних нормативно-правових актів.

Однією з вимог, яка ставиться до роботодавця та дає можливість забезпечити належні умови праці працівникам, є обов’язок проведення атестації робочих місць за умовами праці. В ході даної процедури аналізуються умови праці та чинники, які впливають на роботу працівника, з метою визначення пільгових категорій працівників та забезпечення їм належного відшкодування. Проведення атестації робочих місць не є обов’язком для усіх роботодавців; перелік робочих місць, які в обов’язковому порядку слід атестувати, визначаються окремим наказом на кожному конкретному підприємстві.

Нещодавно Видавництвом MCFR «Цифрове видавництво» було проведено захід за участі експерта із охорони праці Ольги Чернетенко, основною темою доповіді якої були питання особливостей та порядку проведення атестації робочих місць на підприємствах різних спеціалізацій та профілей.

У матеріалі «Українського права», викладеному нижче, використані тези доповіді та презентації лектора.

ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ АТЕСТАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ

Процес проведення атестації на підприємстві регулюється, зокрема, наступними нормативно-правовими актами:

- Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим Постановою КМУ №442 від 01.08.1992 року (далі - Порядок);

- Методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Постановою Мінпраці України №41 від 01.09.1992 року (далі - Рекомендації).

В обов’язковому порядку атестації підлягають робочі місця, на яких зайняті працівники, які мають право хоча б на одну з пільг і компенсацій, передбачених законодавством за роботу із шкідливими умовами праці, або де застосовуваний технологічний процес, використовуване обладнання, сировина чи матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Іншим кроком визначення необхідності проведення атестації для конкретного робочого місця є визначення, чи є відповідна посада у нормативному документі, за яким встановлюють пільги та компенсації за шкідливі чи важкі умови праці.

Організацію атестації робочих місць розпочинають з видання роботодавцем відповідного наказу, в якому визначається мета та завдання атестації, затверджено склад атестаційної комісії, встановлені графіки та терміни проведення атестації робочих місць тощо.

Атестацію робочих місць проводить атестаційна комісія, яка створюється на підприємстві згідно із наказом керівника підприємства, в якому визначаються її склад та повноваження. На великих підприємствах допускається створення атестаційних комісій структурних підрозділів або цехових атестаційних підрозділів.

Здебільшого до складу атестаційної комісії включають головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці та заробітної плати, охорони праці, медичних працівників підприємства, а також уповноваженого представника виборного органу первинної профспілкової організації (або уповноважену найманими працівниками особу), що є обов’язковою вимогою законодавства. Головою комісії, як правило, призначають головного інженера підприємства, заступника директора з виробництва чи технічного директора.

Атестація проводиться у строки, визначені колективним договором, але не рідше ніж 1 раз на 5 років. При визначенні термінів та складанні графіка проведення чергової атестації слід пам’ятати, що атестація має бути завершена до закінчення періоду дії попередньої атестації.

Водночас існують випадки, у яких слід проводити атестацію робочих місць у позачерговому порядку (як атестацію окремого робочого місця, так і декількох). Зокрема, коли докорінно змінились умови і характер праці, атестація на підприємстві проводиться з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу чи органу Держпраці.

Що розуміти під докорінною зміною умов і характеру праці?

Така зміна виникає за таких умов:

- реконструкція виробничого об’єкта;

- зміна або модернізація виробничого обладнання;

 - заміна сировини і матеріалів;

 - зміна технологічного процесу та засобів колективного захисту, у т.ч. при поліпшенні умов праці у зв’язку з впровадженям нової техніки, технологій, застосування нових видів сировини і матеріалів;

 - створення нових робочих місць;

 - внесення змін і доповнень до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, скорочену тривалість робочого тижня.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства.

ПРОВЕДЕННЯ ГІГІЄНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПІДГОТОВКА КАРТОК УМОВ ПРАЦІ ЯК ОСНОВНІ ЕТАПИ АТЕСТАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ

По-перше, слід розуміти, що атестуються саме робочі місця, а не посади працівників чи їх професії. Таким чином, значна увага при підготовці до проведення атестації робочих місць приділяється саме визначенню переліку робочих місць, які підлягають атестації за умовами праці.

Усі робочі місця на підприємстві розраховують на підставі відомостей про кількість працівників, які обслуговують ці робочі місця протягом зміни. Якщо чисельність працівників на змінах різна, для обліку беруть чисельність найбільшої зміни. Кожне робоче місце враховують як одне незалежно від того, використовують його в одну чи більше робочих змін.

Під робочим місцем розуміють місце постійного або тимчасового перебування працівника у процесі трудової діяльності. Залежно від тривалості перебування на конкретному робочому місці працівника (більше чи менше половини свого робочого часу або 2 годин безперервно) робочі місця поділяють на постійні та непостійні (нестаціонарні).

Якщо робота виконується працівником на різних дільницях робочої зони, постійним робочим місцем вважається вся зона. Робочою зоною, при цьому, вважається простір, обмежений по висоті до 2 м над рівнем підлоги чи майданчика, на якому знаходиться місце постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

Окремо слід звернути увагу на поняття «аналогічних робочих місць», основними ознаками яких є:

- однаковий набір шкідливих виробничих факторів;

- однакове розташування на робочих місцях виробничого обладнання, транспортних засобів тощо;

- застосування однотипних систем освітлення, опалення, кондиціювання і вентиляції;

- робота на свіжому повітрі або у приміщеннях одного типу;

- застосування однакової сировини, матеріалів, інструменту;

- виконання аналогічних професійних обов’язків в одному режимі при веденні технологічного процесу одного типу;

 - посади і професії працівників, які працюють на цих робочих місцях, мають одне найменування.

Однак, слід зазначити, що на підготовчому етапі можливо лиш припустити, чи є деякі робочі місця аналогічними. Остаточний висновок можна буде зробити лиш на підсумковій стадії атестації, коли буде проведено всі необхідні лабораторні дослідження.

Поміж іншим, атестаційна комісія повинна встановити, чи відповідають назви професій (посад) працівників, робочі місця яких підлягають атестації, Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, Національному класифікатору України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», Спискам №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Так, атестаційна комісія визначає кількість робочих місць, що підлягають атестації та присвоює їм номера. Щоб запобігти виникненню найпоширеніших помилок на даному етапі слід:

- не прирівнювати кількість робочих місць до списку чисельності прцівників підприємства, адже ці поняття не тотожні: на одному робочому місці може працювати декілька працівників у різні зміни;

 - не прирівнювати кількість робочих місць до кількості професій (посад) працівників за штатним розписом, оскільки працівники однієї й тієї професії (посади) можуть виконувати свої обов’язки на підприємстві на різних робочих місцях у різних структурних підрозділах в умовах, що значно різняться за гігієнічними і психофізіологічними характеристиками;

- не ототожнювати поняття «робоче місце» та «робоча зона».

Перелік робочих місць, що підлягають атестації, розробляють, здебільшого, головні спеціалісти, а підписує голова атестаційної комісії. Його ухвалюють на засіданні атестаційної комісії, а потім затверджує керівник підприємства.

В подальшому в рамках атестації робочих місць мають бути проведені лабораторні дослідження. Якщо на підприємстві не створено санітарної лабораторії, в такому випадку для проведення необхідних досліджень залучається стороння організація.

Так, спікер зауважує, що лише спеціалізовані лабораторії мають право проводити лабораторні дослідження необхідні для атестації робочих місць за умовами праці. Саме тому під час вибору лабораторії та укладення з нею договору слід пам’ятати, що лабораторія має бути атестована Держпраці та МОЗ відповідно до Порядку атестації лабораторій на проведення гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, затвердженого Наказом Мінсоцполітики та МОЗ №784/102 від 29.05.2018 року.

Під час проведення досліджень лабораторія керується низкою нормативно-правових актів: законами, постановами, наказами, санітарними нормами й правилами, методичною документацією тощо. Окрім цього, у підприємства може бути затребувана деяка довідкова (інформаційна) база, а саме документи від бухгалтерії, відділу кадрів, служби охорони праці тощо.

За результатами проведення лабораторних досліджень складаються протоколи, а в подальшому, з їх використанням, атестаційною комісією заповнюються карти умов праці на всі робочі місця, що атестуються.

Після отримання протоколів з результатами лабораторнх досліджень, атестаційна комісія повинна перевірити правильність їх оформлення (за зміст відповідає сама лабораторія), а також перевірити фотографій робочих місць, які складаються під час здійснення лабораторних замірів.

Карта умов праці є узагальнюючим документом проведеної атестації робочих місць та складається з таких розділів:

1. Оцінка факторів виробничого середовища та трудового процесу;

2. Оцінка технічного та організаційного рівня;

3. Атестація робочого місця.

4. Рекомендації щоо поліпшення умов праці, їх економічне обгрунтування.

5. Пільги та компенсації.

Усі розділи заповнює атестаційна комісія відповідно до Інструкції по заповненню Карти умов праці при проведенні атестації робочих місць, затвердженої Мінпраці та МОЗ №06-41-48 від 30.11.1992 року.

На групу аналогічних робочих місць допускається складання одніє карти умов праці. В згаданій інструкції також визначений перелік робіт, на які не оформлюються карти умов праці, однак які, водночас, включаюься до переліку осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах.

Карту умов праці підписують усі члени атестаційної комісії, а з її змістом ознайомлюють під підпис працівників, зайнятих на відповідному робочому місці.

На підставі комплексної оцінки, проведеної в ході атестації, робоче місце відносять до одного з трьох видів умов праці:

- з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці;

- із шкідливими і важкими умовами праці;

- із шкідливими умовами праці.

ЗАВЕРШАЛЬНИЙ ЕТАП АТЕСТАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ

Після проведення атестації робочих місць атестаційна комісія та керівництво підприємства повинно вчинити деякі дії у реагування на результати атестації робочих місць.

Зокрема, це наступні дії:

1. Ознайомити працівників, зайнятих на атестованих робочих місцях, з Картами умов праці;

2. Скласти за результатами атестації робочих місць необхідні переліки, зокрема перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад працівникам, яким підтверджено право на пільги та компенсації за роботу із шкідливими умовами праці, перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад працівникам, яким не підтверджено право на пільги та компенсації за роботу із шкідливими умовами праці,

перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад працівникам, яким пропонується встановити пільги й компенсації за рахунок коштів підприємства, перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад працівників з несприятливими умовами праці, на яких необхідно вчинити першочергові заходи поліпшення умов праці;

3. Визначити невідкладні заходи щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників, про що складається протокол засідання атестаційної комісії;

4. Розробити проект наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці, до якого необхідно додати переліки, визначені в п. 2;

5. Підготувати пакет докуметів для звітування про проведену роботу з атестації на засіданні атестаційної комісії;

6. Схвалити результати атестації робочих місць на засіданні атестаційної комісії;

7. Керівнику підприємства видати наказ про результати атестації та ознайомити з ним працівників, яких він стосується, а з результатами проведеної атестації робочих місць слід ознайомити усіх працівників підприємства (зокрема, шляхом вивішування відповідних документів на дошках оголошень);

8. Кадровій службі внести до трудових книжок працівників записи про проведену атестацію та вкласти витяги з наказу;

9. Внести зміни до колективного договору (за необхідності);

10. Забезпечити збереження матеріалів атестації робочих місць. Слід враховувати, що згідно із ст. 450 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженому Наказом Мін’юсту України №578/5 від 12.04.2012 року, документи з питань атестації робочих місць зберігаються на підприємстві протягом 75 років (в деяких джерелах строк зберігання неправильно вказується у розмірі 50 років).

Одночасно з цим, спікер звернула увагу на ризики, яке несе підприємство у разі непроведення атестації робочих місць.

Перш за все, якщо доплата працівникам, які працюють на робочих місцях з шкідливими чи важкими умовами праці, буде здійснюватись без проведення атестації, то при першій же перевірці буде виявлено відповідне порушення (особливо, якщо це бюджетне підприємство).

Якщо ж пільги та компенсації працівникові не будуть надаватись, то це є порушенням норм трудового законодавства та гарантій працівника на безпечні умови праці, що може спровокувати судовий процес з боку працівника із вимогою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Таким чином, спікер зауважила на важливості та необхідності проведення атестації робочих місць за умовами праці у відповідності з вимогами законодавства, оскільки порушення даних вимог не лише не збереже кошти підприємства, а може й спровокувати додаткові витрати у майбутньому у зв’язку з необхідністю оплати штрафних санкцій або відшкодування шкоди працівникові.

Зозуля Наталія, «Українське право» 

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Неминучість ери правосуддя в Україні donum auctoris Неминучість ери правосуддя в Україні
Утворений у процесі розгорнутої Судової реформи Верховний Суд діє. Хтось називає найвищий судовий орган в Україні н...
Про жарт, який набув ознак шахрайства, і дещо про судову практику Справа Про жарт, який набув ознак шахрайства, і дещо про судову практику
Вдалі жарти – показник здорового духу людини, великий запас позитиву і ставлення до щоденних проблем. А ще гумор – ...
Квітень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13
13.04.2019 14:00:00 - Писанкарство
14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26
26.04.2019 09:30:00 - Legal Medical Forum
27 28
29 30 1 2 3 4 5
ЗАХОДИ
13.04.2019 14:00:00 - Писанкарство
26.04.2019 09:30:00 - Legal Medical Forum
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика