Правовий поглядАналітика

Що криється за реформою адвокатури?

25.10.2017 / 12:00
6831
+A
-a

Що криється за реформою адвокатури?

Наразі поряд із нашумілим конкурсом до Верховного Суду та діями, пов’язаними із запуском його роботи, в Україні відбуваються й інші реформи, пов’язані із судоустроєм та правосуддям загалом. Так, здійснюється підготовка законопроекту про антикорупційний суд, проводиться конкурс на вакантні посади суддів Конституційного  суду України а незабаром - і до Вищого суду з питань інтелектуальної власності, реформується прокуратура, готуються проекти законів про юридичну освіту та адвокатську діяльність. Саме про останнє мова йтиме далі.

Адвокатська монополія: позитив чи негатив?

Звичайно ж, головною новацією, що стосується адвокатури, можна назвати так звану адвокатську монополію, яка запроваджується в Україні поступово. Це нововведення для українського законодавства свій перший етап розпочало з 1 січня 2017 року і вже викликало серед касаційних судів непорозуміння та неоднозначність, що стосується єдності в позиції допуску представників, які не є адвокатами, до участі в справі, провадження в якій було розпочато до набрання чинності відповідними змінами. І хоча це питання було врегульовано в Перехідних положеннях Конституції, однак ВАСУ та ВССУ в окремих рішеннях тлумачать поняття "провадження" саме як стадію судового процесу ("апеляційне провадження", "касаційне провадження"), а не як "провадження у справі", що зумовило певні розбіжності у застосуванні цих положень.

Сама по собі монополія адвокатури також викликає багато дискусій серед правників. Здебільшого це є болючою темою для юристів, які протягом тривалого часу здійснювали захист клієнтів без адвокатського свідоцтва, мають багатий досвід, постійно удосконалюють свої знання та навики і є відомими у своїх сферах, а з 2019 року будуть зовсім усунені від представництва інтересів осіб у суді, окрім деяких - так званих малозначних справ.  

Окрім того, мені, як юристу-практику та одночасно студенту магістратури, хотілося б звернути увагу на ще один болючий момент. Здобувши теоретичну освіту у вищому навчальному закладі, студент-випускник стикається з проблемою повної непідготовленості до реальних проблем та кейсів, з якими юристи мають справу щодня. Перші самостійні походи до суду та судові засідання є для молодого правника певною базою, на якій він практикується та навчається. Зрозуміло, що працедавці таких правників підбиратимуть для його першого досвіду нескладні справи, до яких можна підготуватись завчасно та не варто очікувати несподіваних поворотів. До того ж такий правник спочатку зможе відвідати декілька судових засідань у подібних справах у ролі вільного слухача. Тобто, якщо повернутись до сьогодення, то ще не будучи адвокатом такі молоді юристи можуть навчатись на реальних прикладах справ та засідань. Водночас у зв’язку з введенням адвокатської монополії таке право обмежиться і по деяких справах молоді юристи зможуть себе спробувати лише після отримання адвокатського свідоцтва. Для справедливості зауважимо, що обсяг малозначних справ, в яких допускається представництво правниками без адвокатського свідоцтва, є досить значним і загалом зможе забезпечити молодих правників базою для практики участі в судових засіданнях.

Існує й інша позиція, що стосується впливу монополії адвокатури на правосуддя. Так, зрозуміло, що Україна є не єдиною країною, в тому числі і в Європі, де представлення інтересів осіб у суді довіряється виключно адвокатам. Якби були певні ризики в цьому плані, то вони б виявились перш за все в цих країнах, а натомість цього не сталось. До того ж можна говорити, що представництво в суді адвокатами позитивно вплине на правову систему, оскільки запровадить якісно вищий рівень захисту сторін у більшості судових справ.

Поміж іншого, серед правників та й пересічних громадян піднімалось також питання і щодо вартості судового процесу, яка в майбутньому через обов’язкову участь адвокатів має підвищитись. Однак тут варто не забувати, що самопредставництво в судовому процесі залишається, а, отже, особа за своїм бажанням може представляти себе самостійно, однак саме в даному випадку існують певні ризики, оскільки, як зазначав відомий фахівець в області міжособистісних відносин Брайан Трейсі: «Якщо ти сам собі адвокат, значить, твій клієнт - ідіот».

Тобто насправді для пересічних громадян нічого суттєвого не змінюється: як і зараз вони можуть або звертатись до суду самостійно, або шукати юриста, але вже із адвокатським свідоцтвом, послуги якого, до того ж, не завжди коштують дорожче, ніж у правників без такого свідоцтва.

Щодо юристів, які не мають статусу адвоката, то в даному випадку вони можуть або продовжувати свою практику у межах, дозволених законодавством (тобто брати участь у судових справах, у яких допускається залучення представників без адвокатського свідоцтва), або складати кваліфікаційний іспит та отримувати статус адвоката. Саме у зв’язку із судовою реформою та змінами до Конституції передбачається внесення змін до законодавства, що регулює адвокатуру та адвокатську діяльність, з метою встановлення для юристів-практиків лояльного перехідного періоду для отримання статусу адвоката. Про один із таких законопроектів, а саме запропонований для обговорення Радою з питань судової реформи, ми і поговоримо далі.

РПСР vs НААУ

Як стало відомо, вже до кінця цього року проект про внесення змін до законодавства про адвокатуру буде представлено у Верховній Раді. За словами його авторів, він ще доопрацьовуватиметься та є певною мірою «живим», нестатичним, однак станом на зараз уже встиг викликати скандал всеукраїнського рівня в адвокатській спільноті. 14 жовтня у вільному доступі з’явилась Резолюція з приводу неприйнятного процесу розробки та опрацювання змін до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" без участі та погодження його змісту з єдиною професійною організацією адвокатів України, ухвалена членами Ради адвокатів України на позачерговому засіданні. Так, за словами голови НААУ, РАУ Лідії Ізовітової, адвокатура випадково дізналася про існування законопроекту на етапі його передачі до експертів проекту Ради Європи. Після цього адвокатура розпочала публічно висловлюватися проти такого способу проведення реформи і, як наслідок, було прийнято вказану Резолюцію.

Адміністрація Президента зреагувала досить швидко і вже 17 жовтня 2017 року було опубліковано відповідь Віктора Короленка, голови Робочої групи з питань реформування адвокатури, прокуратури та системи безоплатної правової допомоги, яка і працює над розробкою вказаного законопроекту. Так, він зазначає, що звинувачення у незалученні до підготовки проекту закону про адвокатуру викликають подив, так як 14 із 18 членів Робочої групи є адвокатами - членами НААУ. «6 членів Робочої групи, включаючи Голову НААУ (та ж сама пані Ізовітова), є представниками органів адвокатського самоврядування. До роботи над проектом закону про адвокатуру долучилися не лише українські професійні асоціації (НААУ, Асоціація адвокатів України та Асоціація правників України), але й міжнародні експерти», - зазначив Короленко.

Чим закінчиться ця ситуація - незрозуміло, однак, як зазначив Короленко, цей законопроект проходитиме публічне обговорення так само, як і всі інші законопроекти, які розроблялися Радою з питань судової реформи: спочатку в межах Робочої групи, потім на засіданнях Ради та відповідних публічних заходах, а після внесення законопроекту до парламенту - в Комітеті з питань правової політики та правосуддя, що само собою повинно пом'якшити натянутість відносин між цими структурами (Радою з питань судової реформи та НААУ).

Що нового в законопроекті?

Щодо змін, які планується впровадити цим законопроектом, то умовно їх можна поділити на такі групи: доступ до професії, виключне право адвоката на представництво інтересів інших осіб у суді, права, гарантії та відповідальність адвоката, а також питання адвокатського самоврядування та фінансування.

Відповідно до пропозицій, для доступу до професії необхідно буде мати другий (магістерський) рівень юридичної освіти та не менше двох років стажу роботи. При цьому з 1 січня 2018 року зараховуватиметься не будь-який юридичний стаж, а лише робота на посаді помічника адвоката або помічника судді. На перехідний період для практикуючих юристів, які не мають свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, доступ до професії буде спрощено. Однак, якщо звернутись до порівняльної таблиці опублікованого проекту, то зустрічаємо наступне положення: "У Прикінцевих положеннях встановити: особи, які на дату набуття чинності цим Законом, мають однорічний стаж роботи на посаді помічника адвоката та/або дворічний стаж роботи в галузі права, можуть стати адвокатом в порядку, передбаченому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у редакції, що діяла до набуття чинності цим Законом. Особи, які мають досвід представництва у судах протягом 5 років поспіль, можуть стати адвокатом шляхом складання письмового анонімного тестування без проходження стажування.".

Це положення фактично є найсуттєвішим у законопроекті, що стосується вимог до осіб, які бажають отримати статус адвоката. Однак водночас воно викликає низку нових запитань:

Що мається на увазі під поняттям "дворічний стаж у галузі права"? Це поняття слід розуміти як "стаж роботи особи за спеціальністю" (ст. 6 чинного Закону) чи як "стаж роботи особи за спеціальністю на посаді помічника адвоката та(або) на посаді судді" (ст. 6 законопроекту), оскільки другий варіант значно звужує права та жодним чином не спрощує процедуру для практикуючих юристів?

Чи буде цей стаж рахуватись з моменту здобуття повної вищої юридичної освіти (ст. 6 чинного Закону), чи ця умова не встановлюється?

Які документи вважатимуться доказом наявності досвіду представництва у судах протягом 5 років поспіль?

Всі ці питання є суттєвими для застосування положень цього законопроекту в майбутньому, а тому потребують обов’язкового доопрацювання.

Також положення законопроекту передбачають скасування стажування та зниження плати за складання адвокатського іспиту. До того ж планується розширити професійні права адвоката: наприклад, дати  ідентифікований доступ до всіх державних реєстрів, в т.ч. ЄРДР та автоматизованої системи документообігу суду; безперешкодний доступ до приміщень судів, прокуратури, поліції, в яких знаходиться його клієнт; участь у будь-яких слідчих або процесуальних діях, участь в яких приймає клієнт адвоката, а також право не розкривати адвокатську таємницю, навіть за наявності дозволу клієнта. Водночас розширення прав та гарантій балансуватиметься відносно посиленою відповідальністю адвоката; наприклад, позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може бути застосоване у випадку представництва без відповідних повноважень, неодноразового зловживання правом доступу до реєстрів тощо.

До того ж вводиться розділ, що регулюватиме суміщення адвокатської діяльності та праці за наймом, а також роботу на держслужбі. Також пропонується вдосконалити норми щодо формування та діяльності органів адвокатського самоврядування, а також закріпити прозорі правила використання коштів адвокатського самоврядування. 

Треба вдосконалювати, а не змінювати

Натомість такі новації не прийшли до вподоби адвокатам. Як уже зазначалось вище, основною причиною цьому є певна скритність, на думку адвокатів, останньої редакції законопроекту від адвокатської спільноти, що позбавляє можливості оцінити його новели в повному обсязі та надати свою правову оцінку.

Так, на думку деяких представників адвокатського самоврядування, зокрема Голови РА Закарпатської області Олексія Фазекоша, чинний профільний закон у своїй основі є досить дієвим та відповідає вимогам Європейського Союзу, а всі зміни, які в нього повинні вноситись, мають насамперед зводитися до внесення доповнень чи змін до закону стосовно посилення незалежності цього інституту, унеможливлення впливу на нього, захисту професійних прав адвокатів, уведення так званої монополії, соціальних та пенсійних питань, оподаткування тощо. "Треба вдосконалювати те, що маємо, а не намагатися здійснювати хаотичне реформування", - зазначає адвокат.

Замість висновків

Незважаючи на прогресивність положень нового законопроекту про реформування адвокатури, деякі його положення потребують доопрацювання та обов’язкового обговорення адвокатською та правовою спільнотою загалом. Однак, оскільки наразі проект знаходиться у нестатичному стані, сподіватимемось, що до нього будуть внесені всі необхідні зміни та поправки і будуть враховані інтереси основної цільової аудиторії цього законопроекту – адвокатів.

Наталія Зозуля для «Українського права»

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Право і економіка в українських реаліях donum auctoris Право і економіка в українських реаліях
Економіка держави є залежною від соціальних інститутів, серед яких право відіграє важливу, а інколи вирішальну роль
«Необхідно зробити акцент на відповідальності за поширення неправдивої інформації щодо правосуддя», – суддя Голосіївського районного суду міста Києва Наталія Дмитрук Феміда «Необхідно зробити акцент на відповідальності за поширення неправдивої інформації щодо правосуддя», – суддя Голосіївського районного суду міста Києва Наталія Дмитрук
Свій професійний шлях майбутня суддя Наталія Дмитрук розпочала зі стін юридичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка, в...
«Синій кит» або квест ціною у життя: історія, яка ще не стала судовою Справа «Синій кит» або квест ціною у життя: історія, яка ще не стала судовою
Декілька років тому суспільство сколихнули чисельні випадки самогубств серед дітей, багато з яких, як виявилось, бу...
Грудень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
26 27 28 29 30 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31 1 2 3 4 5 6
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика