Правовий поглядАналітика

Суспільна небезпека злочину: SWOT-аналіз теорії та практики застосування

15.05.2018 / 11:57
1556
+A
-a

Суспільна небезпека злочину: SWOT-аналіз теорії та практики застосування

У рамках проекту Human Rights Talks відбулась відкрита лекція Дениса Азарова, декана факультету правничих наук Національного університету "Києво-Могилянська академія", під час якої за допомогою SWOT-аналізу учасники спільно визначали переваги та вади застосування на практиці категорії «суспільна небезпека» злочину. 

Сьогодення

Розпочав лекцію доповідач із визначення того місця, яке займає така категорія на сьогодні, та навів для слухачів найбільш типовий приклад визначення поняття суспільної небезпеки.

«Суспільна небезпека злочину – це його здатність заподіювати істотну шкоду суспільним відносинам, що охороняються кримінальним законом, або створювати реальну загрозу спричинення такої шкоди.»

Зокрема, на противагу цьому згадав положення підручника, який, за його словами, перевидавався найбільшу кількість разів в Україні, тобто який можна вважати найпопулярнішим у використанні, за редакцією В.Я. Тація, де суспільна небезпека (небезпечніть) розглядається як основна матеріальна якість злочину, яка розкриває його істинну соціальну сутність та має перевагу над формальним підходом, оскільки формальне визначення «не висвітлює сутності злочину як соціально-правової реальності, не розкриває його соціальний зміст».

Також суспільна небезпечність розглядається тут як критерій, який повинен бути покладений в основу відмежування злочину від інших правопорушень. Відмінність між злочином та іншим правопорушенням визначається за ступенем їх суспільної небезпечності. Злочин завжди є більш небезпечним, ніж будь-яке інше правопорушення.

Крім цього, Денис Азаров згадав ще одну домінуючу позицію - ототоження суспільної небезпеки з тяжкістю злочину, тобто суспільну небезпеку втілено в категорії тяжкості злочину. У Кримінальному кодексі України термін «тяжкість злочину» вживається для позначення або типової тяжкості притаманної всім злочинам певної категорії, передбаченої у ст. 12 КК, або індивідуальної тяжкості вчиненого у реальності посягання. Необхідність визначення приналежності вчиненого злочину до певної категорії тяжкості з одночасним врахуванням індивідуальної тяжкості посягання обстоюється у багатьох сучасних наукових працях. На практиці суди зазвичай не прислуховуються до висловлених вище міркувань, не розглядають у вироках фактори, що визначають індивідуальний ступінь тяжкості вчиненого злочину, майже завжди обмежуються вказівкою на типовий ступінь тяжкості посягання.

З одного боку, як зазначив пан Денис, типова тяжкість злочину є засобом диференціації кримінальної відповідальності, від неї залежить призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, судимість. З іншого – індивідуальна тяжкість визначає індивідуалізацію відповідальності. Від неї залежить призначення покарання, а так само звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування тощо. Використовуючи категорію суспільної небезпеки (індивідуальної тяжкості злочину), законодавець, з одного боку, наділив суди практично безмежною дискрецією, а з іншого - майже знівелював принцип правової визначеності в кримінальному праві, у багатьох випадках позбавив пересічного громадянина (науковця та практика дещо меншою мірою) можливості чітко передбачати кримінально-правові наслідки того чи іншого діяння.

Історія

Торкнувшись історичного аспекту становлення поняття суспільної небезпеки, Денис Азаров зазначив, що важко знайти хоча б одну сучасну публікацію або видання, що вийшло друком у другій половині ХХ ст., де б поруч із висвітленням сутності суспільної небезпеки розглядалася справжня історія її появи в радянському кримінальному законодавстві. Але на початку ХХ ст., коли часто згадували диктатуру пролетаріату і все, що з нею пов’язано, ця історія не приховувалась. Так, у 1924 р., коли вже діяли перші радянські кримінальні кодекси, А. А. Піонтковський писав: «…Неизвестно, в какие формы выльется классовая борьба с потерявшей господство буржуазией и ее классовыми попутчиками, поэтому неизвестен и круг преступного, соответствующий классовым интересам пришедшего к власти пролетариата. Неизвестны и конкретные формы борьбы с преступностью, соответствующие пролетарскому правосознанию и образующейся новой общественной формации – диктатуры пролетариата». І далі: «…Буржуазия старается прикрыть классовый характер своего права вообще и уголовного права в частности, чтобы путем затуманивания сознания эксплуатируемых обеспечить устойчивость системы эксплуатации, a пролетариат в этом не нуждается и открыто выставляет классовый характер своего права вообще и уголовного права в частности».

Тут, як зауважив Денис Азаров, на думку радянських учених, саме сповідування принципу nullum crimen sine lege та використання формального підходу до формулювання дефініції поняття злочину «затуманивало сознание», тоді як «открытость классового характера» проявлялась в аналогії кримінального закону. Таким чином, законодавче визнання ознаки суспільної небезпеки як основної ознаки злочину фактично стало засобом запровадження аналогії кримінального закону. Імовірно, саме потребами аналогії (класової боротьби) пояснюються доволі розмиті межі багатьох складів злочинів та нечіткі формулювання окремих статей Особливої частини кримінального законодавства.

Що змінилось на сьогодні

Аналогія фактично трансформувалась у: велику кількість оціночних понять; неоднозначно визначені межі складів злочинів; заширокі санкції; майже безмежну судову дискрецію.

У продовження розмови цю ситуацію було запропоновано розглянути з точки зору SWOT-аналізу, тобто визначити сильні (Strengths) та слабкі (Weaknesses) сторони, можливості (Opportunities) та загрози (Threats) застосування на практиці категорії «суспільна небезпека» злочину.

Думки розподілились у такі підсумки аналізу: до сильних сторін віднесено наскрізність цього поняття; до слабких – відсутність чітких критеріїв; до можливостей – індивідуалізацію кримінальної відповідальності; розмежування злочинів та правопорушень; до загроз – історичну змінюваність, досудове та судове свавілля, правову невизначеність.

Зокрема, Денис Азаров зазначив, що не існує «тесту» на суспільну небезпеку, а саме відповідей на такі питання:

що таке характер суспільної небезпеки і що таке її ступінь?

які фактори визначають характер суспільної небезпеки, а які ступінь суспільної небезпеки?

чи слід включати до суспільної небезпеки злочину небезпеку злочинця?

чи може суспільна небезпека злочину виходити з обставин, які перебувають поза межами складу злочину?

як співвідносяться поняття "суспільна небезпека" і "тяжкість" злочину?

Також доповідач нагадав, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом. Але наявність/відсутність суспільної небезпеки не доводиться в судах і не аргументується у вироках.

Зокрема, на завершення обговорення навів цікаву статистику за результатами вибіркового аналізу вироків судів усіх областей України, а саме:

1. Яким чином суди враховують ступінь тяжкості (суспільну небезпеку) злочину?

63 % – суди беруть до уваги лише типову тяжкість злочинів

22 % – суди обмежились твердженнями про врахування ступеня тяжкості злочину загалом, без посилання на ст. 12 КК;

11 % – тяжкість злочину взагалі не згадується;

2. Щодо застосування ст. 69 КК, яка стосується призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

Обставинами, що пом’якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, судами визнано:

81% – щире каяття;

55% – активне сприяння розкриттю злочину;

38 % – визнання вини;

31% – відшкодування збитків чи усунення шкоди;

14% – позитивна характеристика;

16% – відсутність судимості;

12% – наявність на утриманні дитини.

Загалом у статті 69 ККУ міститься лише один чіткий критерій, за наявності якого засудженому може бути призначено більш м’яке покарання, ніж передбачено законом: існування кількох (тобто двох і більше) обставин, що пом’якшують покарання. Решту умов застосування ст. 69 КК виписано досить нечітко. Зокрема, законодавець не конкретизує, які пом’якшуючі обставини слід вважати такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. У  цьому плані важливою є констатація того факту, що обставини, які пом’якшують покарання, можуть характеризувати злочин та (або) особу винного. Однак у  ст.  69 КК йдеться не про всі такі обставини, а лише про ті, що стосуються злочину - істотно знижують ступінь його тяжкості, який традиційно визначається через категорію суспільної небезпеки посягання. Остання обумовлюється усіма ознаками складу злочину, як об’єктивними, так і суб’єктивними.

На  думку доповідача, до кола обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, не можна зараховувати будь-яку характеристику обвинуваченого, будь-яку обставину справи. До них можуть належати лише ті, що безпосередньо пов’язані з ознаками складу злочину та значною мірою знижують рівень суспільної небезпеки певного, вчиненого у реальності посягання, порівняно із типовим, відображеним у кримінальному законі показником.

Як зазначив Денис Азаров, в єдиному випадку суд побачив одночасно 10 обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості. Мова йде про вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 14 листопада 2013 р. у справі № 443/244/13-к, де зазначено таке: «Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує […] визнання вини та щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику з місця проживання, похилий вік, що є пенсіонером, стан здоров’я […], а також те, що конфлікт був спровокований померлим, думку потерпілої, яка просить суворо не карати обвинувачену та не позбавляти її волі, клопотання сільського сходу с. Загірочко Жидачівського району про призначення покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, що спричинені збитки обвинуваченою відшкодовані, і все це є обставинами, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення…».

Особливими є випадки, коли у вироку зазначається лише одна обставина, що пом’якшує покарання (щире каяття чи визнання вини), або взагалі жодної.

Наведені факти видаються визначальними, а їх значення - самоочевидним, підкреслив Денис Азаров.

Можна сказати, що у вироках не відображаються результати оцінки індивідуальної тяжкості злочину, а отже, суди не здійснюють таку оцінку, залишаючи поза увагою матеріальну ознаку злочину, про виключну теоретичну та практичну значущість якої так багато написано.

Також доповідач звернув увагу на те, що законодавець зазвичай ігнорує вчення про суспільну небезпеку злочину, адже у пояснювальних записках відсутні слушні доводи на користь того, що певне діяння, яке пропонується криміналізувати, є дійсно суспільно небезпечним; законодавчі рішення не ґрунтуються на якісних кримінологічних досліженнях; диференціація кримінальної відповідальності здійснюється хаотично.

На думку Дениса Азарова, процес індивідуалізації кримінальної відповідальності на етапі винесення вироку доцільно максимально формалізувати, значно звузивши межі судової дискреції, а «глибинну» індивідуалізацію слід перенести на етап реалізації цієї відповідальності.

Зеновія Суховерська, "Українське право"

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Правовий цинізм: шлях до самознищення donum auctoris Правовий цинізм: шлях до самознищення
Правовий цинізм виявляється у невиконанні правових приписів через політичну доцільність. Правовий цинізм виявляєтьс...
Притягнення до відповідальності суддів за пропуск строків розгляду справи: законність і справедливість Феміда Притягнення до відповідальності суддів за пропуск строків розгляду справи: законність і справедливість
Судові справи, рішення по яких не вдається отримати роками, завжди були проблемою судової системи України. Останнім...
Убивство в кар’єрі Справа Убивство в кар’єрі
100 років тому відомий італійський диктатор Беніто Муссоліні сказав: «Добре довіряти іншим, але не довіряти – значн...
Жовтень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4
04.10.2018 09:30:00 - Арбітражні Дні GIAC
5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31 1 2 3 4
ЗАХОДИ
04.10.2018 09:30:00 - Арбітражні Дні GIAC
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика