Юрисдикційні спори: шляхи вирішення у проектах нових кодексів

«Про деякі питання визначення юрисдикції...» – саме так ще декілька років тому починались назви постанов пленумів вищих спеціалізованих судів. Зазвичай вирішивши одне проблемне питання у цій сфері, через деякий час виникала нова категорія спорів.

Крім того начебто по одній категорії, навіть з однаковою стороною, приймались постанови різних судів з геть протилежними позиціями. І це призводило до того, що особа упродовж років не могла захистити порушені права та законні інтереси в судовому порядку. Зазвичай, головною причиною цього було і, на жаль, є недосконале законодавство та неоднозначна судова практика.

До речі, хоча на сьогодні цих проблем стало менше (принаймні про таку кількість справ мова не йде) головна проблема досі не вирішена.

Одним із завдань нових процесуальних кодексів є як раз встановлення нових правил юрисдикції та підсудності. Варто нагадати, що проект Закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (законопроект №6232) вже прийнято в першому читанні, та не дивлячись на сподівання спільноти в цілому до літніх «канікул» парламенту він так і не був прийнятий.

Отже які новації запропоновані новими процесуальними кодексами стосовно юрисдикції судів.

«Відповідно до нових правил юрисдикції та підсудності юрисдикція між загальними, господарськими та адміністративними судами розмежовується залежно, в першу чергу, від предмета спору, а не суб’єктного складу сторін» – йдеться у пояснювальній записці до законопроекту. Так, наприклад глава 2 Господарського процесуального кодексу присвячена питанням юрисдикції, і перший параграф визначає предметну і суб'єктну юрисдикцію господарських судів. Зокрема, стаття 21 встановлює перелік справ, які відносяться до юрисдикції господарських судів. Більш того, у частині 2 цієї ж статті вже закладено перелік справ, які відносяться до компетенції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Крім того, задля попередження юрисдикційних спорів і так званого дублювання цивільних, господарських, адміністративних справ законодавець пропонує ввести таке поняття як «похідні вимоги», які в окремих випадках можуть бути об'єднані з основними, навіть, якщо окремо вони мали б розглядатися за різними правилами судочинства. Водночас, наприклад в ГПК, зокрема у статті 22, передбачається, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Подібні ж норми закріплені і в Цивільному процесуальному кодексі.

Крім того, у пояснювальній записці зазначається, що до кодексів включено низку механізмів, які мають запобігати маніпуляціям з визначенням підсудності.

Тим не менш Україна не єдина країна, де виникають проблеми у питаннях юрисдикції та підсудності. Втім на сьогодні, не дивлячись на такі прогресивні новели нових кодексів у міжюрисдикційних проблемах експерти все ж таки покладають надію на Велику палату Верховного Суду, оскільки саме вона буде розглядати усі справи щодо порушення правил предметної або суб'єктної юрисдикції. Таким чином, залишається очікувати найскорішого прийняття нових процесуальних кодексів та повноцінного запуску оновленого Верховного Суду.