Відкрити фірму в Польщі
Правовий поглядНаукова думка

Чого нам очікувати від поліцейської реформи

13.11.2015 / 13:18
6753
+A
-a

Чого нам очікувати від поліцейської реформи

Закон України «Про Національну поліцію», нагадаємо, набрав чинності 7 листопада 2015 року. Закон визначив, що національна поліція – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.

У складі поліції функціонують як уже усім відомі структурні підрозділи, так і нові, до діяльності яких потрібно звикнути. Відтак Національну поліцію утворюють: кримінальна поліція; патрульна поліція; органи досудового розслідування; поліція охорони; спеціальна поліція; поліція особливого призначення.

Поліція виконує обов’язки щодо: забезпечення публічної безпеки і порядку; протидії злочинності; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; надання допомоги особам, які через надзвичайні ситуації або ж з інших причин потребують такої допомоги. Забезпечуючи правопорядок, поліція має право застосовувати фізичний вплив (силу).

Свою діяльність поліція  здійснює на засадах: верховенства права; незалежно від рішень, заяв  чи позицій політичних партій та громадських об’єднань; забезпечення захисту прав і свобод людини незалежно від політичних переконань та партійної належності; здійснення діяльності у взаємодії з населенням на засадах партнерства; громадського  контролю, що  передбачає: звіт про поліцейську діяльність, прийняття резолюції недовіри керівникам органів поліції , взаємодію між керівниками територіальних органів поліції та представниками органів місцевого самоврядування, спільні проекти з громадськістю, залучення громадськості до розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських.

Закон передбачає гарантії діяльності поліцейських, зокрема,  підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, який затверджується законом. Для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об’єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, визначення перспективи службового використання в органах поліції створюються поліцейські  комісії. Варто  зазначити, що до складу поліцейської комісії апарату центрального органу управління поліції по добору  кадрів, повинні входити, поряд із представниками поліції, також досвідчені фахівці в галузі права.

Закон передбачив нові правові інститути діяльності поліції. Серед них – поліцейські заходи, як дії або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежують певні права і свободи людини та застосовуються поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Привертає особливу увагу такий правовий інститут, як поліцейське піклування щодо: неповнолітніх осіб віком до 16 років, які залишилися без догляду;  осіб, які підозрюються у втечі з психіатричного чи спеціалізованого лікувального закладу, осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють реальну небезпеку оточуючим і собі; осіб, які перебувають у публічному місці і внаслідок сп’яніння втратили здатність самостійно пересуватися  чи створюють реальну небезпеку оточуючим або собі.

Поліцейська реформа в Україні фактично почалася з реформи ДАІ. Створена та діє на вулицях міст патрульна поліція, яка виконує функції з підтримання громадського порядку і забезпечення безпеки  на вулицях міст і на дорогах, а також покликана здійснювати профілактику злочинів шляхом механізованого або пішого патрулювання. У її складі мають діяти піші, автомобільні та мотопатрулі, а також кінний  патруль для паркових зон і річковий патруль.

Патрулювання вулиць у багатьох  містах вже здійснюють піші патрулі, а також патрулі на спеціально обладнаних автомобілях та мотоциклах, які оснащені сучасними засобами зв’язку та підключені до електронних баз, що дозволяє своєчасно зв’язатися з поліцейським управлінням й отримувати оперативну інформацію. До їхніх обов’язків належить надання інформації пішоходам та водіям транспортних засобів, перевірка і фіксація будь-яких порушень законодавства, оформлення штрафів.

Поліцейські зобов’язані оперативно реагувати на правопорушення, виїжджати на місце подій і ретельно вивчати скарги громадян. Стосується це також побутових правопорушень (зокрема, домашнього насильства); невідкладної допомоги потерпілим від суспільно-небезпечних  діянь, у разі нещасних випадків з особами, які мають обмежені фізичні можливості. Окрім прямих обов’язків, патрульні поліцейські повинні вміти надавати першу медичну допомогу та консультувати громадян.

Кожен патрульний  має нагрудну камеру та планшет, через який по базі даних він одразу на місці може дізнатися всю потрібну інформацію про водія-порушника. У базі вони позначені  для зручності за кольорами : зелений колір – це означає, що у водія немає проблем; жовтий – не сплачено штраф, червоний – машина в розшуку, або є серйозні порушення. Також шляхом використання гаджету (планшету) патрульний заповнює протоколи за шаблоном – досить вказати номер статті та прізвище з ім’ям  водія, а все інше заповнюється автоматично. Після цього порушник отримує електронний протокол та квитанцію на сплату штрафу, або при бажанні зможе розплатитися банківською карткою на місці.

На сьогодні патрульна служба зарекомендувала себе як служба швидкого реагування та, в принципі, об’єктивного підходу до ситуації, але поряд з тим вже є певні зауваження від громадян, а саме: не завжди аргументована мотивація зупинки транспортного засобу; однією з ознак діяльності патрульної служби є швидке (до 15 хв.) складення протоколу про  адміністративне порушення, але швидкість не завжди запорука якості.

Нами під час надання правової допомоги громадянам були виявлені істотні недоліки та помилки при складанні працівниками патрульної служби протоколів про адміністративні порушення. Не всі працівники патрульної поліції правильно розуміють та належно виконують вимоги ст. 40 Закону стосовно застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису, безпідставно проводять фото та відеозйомку, результати якої потім викладають у соціальних мережах. На сьогодні вже широкого розголосу набули непоодинокі факти викладення на широкий загал процесу оформлення адміністративних правопорушень патрульною поліцією, матеріали яких поліцейські зі своїми коментарями викладали у соцмережах. Такі дії є порушенням конституційних прав громадян та породжують хвилю відповідної реакції, скарги до суду на неправомірні дії працівників поліції, про захист  честі та гідності людини. Необхідно розуміти, що за матеріалами адміністративних проваджень, які передбачають  їх розгляд і вирішення судом, висновок про вчинення адміністративного правопорушення може зробити виключно суд.

Зазначені  випадки є тривожним сигналом з огляду на очевидну для всіх необхідність підтримання високого авторитету поліцейської роботи, оцінки цієї роботи як такої, що здійснюється виключно на основі Закону. Тим більше, що Закон України «Про Національну поліцію» та чинне законодавство про адміністративні правопорушення закріпляють та впроваджують презумпцію правомірності дій поліцейського. За словами Міністра внутрішніх справ А. Авакова, якщо особа не згодна з діями правоохоронців, вона потім може їх оскаржити, виконавши усі вимоги поліцейського. А якщо такі вимоги не є законними? Відповідь є лише одна: усі вимоги поліцейських стосовно дотримання громадського порядку і реагування на неправомірну поведінку громадян  мають бути законними.

Для свідомості громадян, такий підхід ґрунтується на повній та неупередженій довірі до правоохоронців, що має зламати стереотипи, які були напрацьовані десятиліттями стосовно оцінки діяльності працівників міліції. Важко змінити існуючу систему тільки завдяки зусиллям працівників патрульної поліції як людей вже нової формації та нового відношення до своїх службових обов’язків,  кардинально не змінивши всю систему правоохоронних органів. Поки що поліція діє на кредиті довіри, який їй надала громада, тому що люди дійсно прагнуть змін та втілення реформ не на словах, а насправді.

Приведення діяльності Національної поліції до європейських та світових стандартів – це позитивна зміна та вимога часу, але виникає чимало  запитань. Серед яких: чи є достатнім проходження  навчання у термін 3 місяці новообраними, призначеними  працівниками поліції для якісного забезпечення ними  громадської  безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави,  протидії злочинності. Як приклад, поліцейський у Німеччині допускається до патрулювання після закінчення півторарічного спеціального навчання.

Закон «Про Національну поліцію» по своїй суті спрямований на формування правоохоронного органу нового  європейського зразка, але зміна назви органу чи форми правоохоронців це ще не все, потрібно зламати старі підходи та відношення до роботи міліції, які створювалися роками. У пам’яті залишаються непоодинокі випадки «кришування» працівниками міліції різних видів бізнесу, впливу на відкриття чи закриття кримінальних проваджень в обхід норм закону (за принципом – тих, хто творить зло, виправдає їх чин), неналежний розгляд скарг та звернень громадян тощо.

Зрозуміло, що немає такого закону, який задовольняв би всіх. Як буде реалізовуватися та втілюватися у життя Закон України «Про Національну поліцію» покаже час і об’єктивні фактори реалізації: належність кадрів та їх освіта; організація роботи; вивільнення старих кадрів, як таких, що втратили довіру через випадки корупції і порушення; дотримання  принципів незалежності та законності поліцейськими при здійсненні своїх службових обов’язків, матеріально-технічне забезпечення, а також  взаємовідносини з нами, простими громадянами.      

Ека Згуладзе, як заступник Міністра внутрішніх справ та один із ключових реформаторів органів міліції, зазначає, що українська патрульна служба буде схожою і на патрульну службу Грузії, і на патрульну службу США, і на патрульну службу Франції, і на патрульну службу Норвегії, тому що це – стандарт. Але це буде українська поліція. Над її створенням працюють українські спеціалісти, у ній будуть працювати українські співробітники і вони будуть робити український проект.

Якщо створюється і втілюється новий український проект з огляду на світову та практику європейських країн, то потрібно і підходити до нього відповідно, з урахуванням вимог Конституції України, практики Європейського суду з захисту прав людини, Європейського кодексу поліцейської етики,  узгодити  його з іншими законами та нормативно-правовими актами, які діють  у державі, і насамкінець із соціальними реаліями.

Європейські стандарти закону мають забезпечити його якість. Проте Закон України «Про Національну поліцію» містить цілу низку прогалин і недоліків, про що необхідно говорити для удосконалення закону, забезпечення ефективної його  реалізації.

Незважаючи на цілу низку норм, які стосуються проведення конкурсу, нечіткою та неконкретною на сьогодні видається процедура добору кадрів поліції. У Законі не виписано єдину  й об’єктивну систему для визначення гідних кандидатів для служби в поліції, просування по службі. Не є обов’язковою наявність процедури проходження конкурсу для призначення на посади середнього та вищого складу Національної поліції, Конкурс, який проводять поліцейські комісії, запроваджено лише для посад молодшого складу. Не передбачено конкурсних процедур та контролю зі сторони громадськості за переміщенням поліцейських по службі. Таке переміщення буде здійснюватися на розсуд керівників або ж за конкурсом, або ж за атестацією. Важливо передбачити та упровадити механізм захисту чесного поліцейського від незаконного впливу з боку керівництва.

У Законі відсутні нормативні визначення структурних підрозділів Національної поліції,  не конкретизовано функції окремих підрозділів. У статті 13 Закону міститься лише перелік підрозділів, без роз’яснення їхніх повноважень. Незрозумілим залишається, чим спеціальна поліція відрізняється від поліції особливого призначення. Закладене реформування всієї системи в Законі не дає чіткого розуміння, яким чином будуть між собою взаємодіяти різні структурні підрозділи, що  входять до складу Міністерства внутрішніх справ. Відсутнє врегулювання питання ліквідації структурних підрозділів МВС, а також вирішення подальшої долі особового складу.

Не вироблено єдиної та зрозумілої концепції поетапної реорганізації міліції в поліцію. Не передбачено у Законі  дорожньої поліції, діяльність якої за межами населених пунктів є необхідною.

Виявилося не вирішеним питання дисциплінарної відповідальності працівників поліції. Законодавець у ч. 2 ст. 19 Закону зазначив, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, який затверджується законом. Наразі Дисциплінарний статут поліції ще не прийнято, а поліцейські вже виконують визначені законом функції. Не встановлено чіткого механізму громадського контролю в процесі розгляду скарг на дії поліцейських, хоча створено новий інститут участі громадськості у роботі поліції – поліцейські комісії. Ефективна реформа неможлива без запровадження принципово нового розгляду скарг на дії поліцейських за участі незалежних від поліції комісій, до складу яких повинні входити правозахисники, представники громадськості, активісти.

Законом вводиться поняття «поліцейські заходи». У розділі V Закону зазначено види поліцейських заходів, порядок  їх застосування. Сприймається з розумінням бажання законодавця визначити порядок застосування тих поліцейських заходів, які дозволяють виконати завдання поліції стосовно забезпечення громадського порядку, захисту прав і свобод громадян, попередження правопорушень, викриття і розслідування кримінальних правопорушень, а також захистити особу поліцейського при виконанні ним службових обов’язків, у тому числі шляхом застосування сили та зброї. Проте у нормах Закону закладені ризики порушення прав фізичних, юридичних осіб та в окремих випадках - створення небезпеки для громадян.

Законом надані певні повноваження поліції у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення та право на формування, використання інформаційних ресурсів. Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що єдине загальне правило стосовно необмеженого зберігання різних категорій персональної інформації суперечить статті 8 Європейської конвенції. Інформація з бази даних виявлених адміністративних правопорушень та осіб, які вчинили ці порушення, повинна зберігатися не більше року, а потім знищуватися. Тобто особа  має право на відновлення свого правового статусу, якщо це стосується адміністративних правопорушень, так як безстрокове зберігання її даних про вчинення правопорушення може тягнути за собою певне упереджене відношення працівників поліції та вже наперед вбачати її провину.

Поза увагою не може  залишатися  достатньо складна процедура набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Щодо поліцейських підрозділів патрульної поліції у містах Одесі та Львові цей Закон набрав чинності з 20 серпня 2015 року.  У цілому Закон набрав  чинності  7 листопада 2015 року, а окремі його норми набирають чинності з 1 січня 2017 року. Така процедура породжує виникнення невизначених і неурегульованих Законом ситуацій. Закон України «Про міліцію» вже втратив чинність,  чимало норм Закону України «Про Національну поліцію» залишаються ще «у дорозі», система органів  Національної поліції вибудовується, продовжує існувати перехідний період, у якому продовжують фактично діяти структури міліції. Звичайно, такий стан негативно позначається на забезпеченні виконання Національною поліцією визначених законом повноважень та завдань. Людині - нефахівцю в галузі права складно розібратися у лабіринтах правомочності Закону, у структурі, повноваженнях органів поліції та порядку оскарження дій службових осіб поліції. Будь-який громадянин бажає, щоб його спокій, права охоронялися законом та щоб закон не породжував нові питання і проблеми у забезпеченні захисту своїх прав.

Створення Національної поліції є вагомим кроком на шляху реформування правоохоронної системи. Проте наскільки виваженими та ефективними будуть заходи щодо реформування правоохоронної системи, засвідчить практика, а наразі існує чимало питань, відповіді на які не є втішними, з огляду на те, що має бути проведений цілий комплекс прозорих науково-обґрунтованих реформ не лише у поліцейській сфері, але й у всій правоохоронній та судовій системах, у адміністративній, податковій, соціальній та інших сферах. Отже, ми знаходимося лише на початку реформи, а наші очікування на краще повною мірою залежать від її ефективного проведення.


Кандидат юридичних наук, доцент П. П. Богуцький

Старший юрист Європейської правничої компанії І. В. Лобер

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Право на суверенітет: набуття і втрата donum auctoris Право на суверенітет: набуття і втрата
Сильна держава має суверенітет, який забезпечує формування і реалізацію незалежної внутрішньої та зовнішньої полі...
Серпень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
31 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18
18.08.2017 09:30:00 - Таврійські зорі
19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31 1 2 3
ЗАХОДИ
18.08.2017 09:30:00 - Таврійські зорі
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика