Правовий поглядНаукова думка

До проблеми єдності державної влади в Україні

11.07.2016 / 10:06
3175
+A
-a

До проблеми єдності державної влади в Україні

Тема державної влади в Україні є предметом наукового дискурсу, публіцистики. А ось назагал не побачимо активності в обговоренні цієї теми, що може певним чином  дивувати, дещо насторожувати, проте випадкового тут нічого немає. 

Якою вона є насправді – державна  влада в нашій державі? Політологи, соціологи, правознавці на поставлене питання знайдуть академічну відповідь - допоможе Основний Закон України. Саме в Конституції ми читаємо у статті 5 про те, що Україна є республікою, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, що народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами, що ніхто не може узурпувати державну владу. А ось у статті 6 Конституції знаходимо: державна  влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Все – так, все – вірно, все відповідає політологічним та юридичним формулам. А що ж по суті?

Сутність державної влади – в управлінні або ж керуванні державою, яка є публічною організацією суспільства, суспільного життя. Отже, державна влада покликана забезпечити керування, управління усіма суспільними процесами, які відбуваються в публічній організації суспільства, тобто в державі. Керування, управління привабливі доступністю до прийняття рішень, визначення напрямків руху, забезпечення соціальних та економічних, політичних, правових тощо здобутків. Керування, управління привабливі можливістю використання повноважень з певною метою та для реалізації певних інтересів. Керування, управління суспільством потребує єдності, цілісності державної влади за умови виконання загального принципу існування державної влади – її розподілу на самостійні, певною мірою незалежні гілки: законодавчу, виконавчу, судову. Поєднати, здавалось, непоєднувані за своєю сутнісною характеристикою феномени – різні гілки влади важливо, але в українських реаліях це занадто складне завдання. Держави, які пройшли шлях демократичного розвитку та перетворень,  вирішили  успішно вказане завдання. Основа вирішення – відповідальність і розуміння такої відповідальності за наслідки управлінських, у широкому сенсі цього терміну, дій та рішень від імені держави, за рахунок наділених Конституцією і законами державно-владних повноважень.

Стосовно розподілу державної влади в Україні не все наразі виглядає так, як того вимагає конституційний принцип розподілу влади. Причина – правова незавершеність формування інституту Глави держави, яким відповідно до чинної Конституції є Президент. У нашій державі усі владні артерії виходять від Президента, так є сьогодні, так було з часів проголошення незалежності, з часу заснування інституту Президента. У розподілі влади інститут президентської влади займає не визначене остаточно Основним Законом  місце – не є законодавчою владою, проте впливає на діяльність парламенту, маючи повноваження, зокрема, щодо розпуску; не очолює виконавчу владу, проте активно впливає на формування уряду. Нарешті, Президент відповідно до Конституції стоїть на чолі Збройних Сил держави, інших утворених відповідно до чинного законодавства військових формувань як Верховний Головнокомандувач, вирішує надважливі завдання забезпечення національної безпеки. Висловлене не є критикою, але є поштовхом до роздумів, а ще більше – інтенцією до визначення постаті Президента як центра, по-іншому – ядра державної влади, як інституту, що має своїм призначенням об’єднати державну владу заради загальнопублічних інтересів, тих, які присутні в усьому суспільстві, які є у кожного з нас. Таке вирішення відповідає політичним реаліям України, але таке вирішення покладає додаткову відповідальність на президентську владу.

Стримування гілок влади у їхній єдності – необхідна умова для успішного управління (керування) суспільством, запорука демократичного режиму влади. Проте важелі стримування не можуть виходити за межі норм Конституції та законів. Переваги у державній владі не мисляться – переваги призводять до узурпації влади, проте відокремлення тієї чи іншої гілки влади від вирішення загальнодержавних, загальносуспільних потреб і питань теж не мислиться. Відтак ми маємо розуміти очевидне: будь-яке рішення парламенту, урядовця, будь-яке рішення судді приймається та існує у публічному житті від імені держави, презентує державну владу в Україні. Державна влада для суспільства, для нас – це, насамперед, не апарат, не групи чиновників, суддів і не кожен з них окремо (хоча інституціалізація влади відбувається саме через інститути та їхніх представників), державна влада для суспільства і для кожного громадянина  – рішення та дії владних інститутів. Ось тут важливо не порушити основне правило – не приймати органами державної влади тих рішень, не вчиняти тих дій, які руйнують довіру суспільства до державної влади, до здатності керувати публічними справами, та тих рішень і дій,  які руйнують єдність державної влади, освячену Конституцією, законами. Такий підхід засвідчує високий рівень розуміння загальних начал державної влади, розуміння необхідності підтримувати єдність, цілісність влади, заснованої на конституційній законності, верховенстві права. Подібне розуміння можуть мати лише високопрофесійні, високоморальні чиновники, представники усіх гілок  влади. Професіоналізація державної влади – не в умінні реалізувати власні чи корпоративні інтереси, а в умінні управляти, реалізувати  визначену законом компетенцію, діяти на користь публічним інтересам та на користь інтересам кожного з нас, поєднувати такі інтереси на підставі  вимог Конституції, законів.

Єдність, цілісність державної влади в умовах реального розподілу на окремі гілки влади – це ніщо інше, як втілення діалектики публічної влади у практичному житті суспільства. Саме на вирішенні цієї далеко не світоглядної, але вкрай важливої для існування української державності задачі нині необхідно зосередитися.

Кандидат юридичних наук, заслужений юрист України П. П. Богуцький

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Процесуальні війни: піррові перемоги на тлі розпаду donum auctoris Процесуальні війни: піррові перемоги на тлі розпаду
Бажання отримати перевагу у бізнесових  конфліктах або ж навіть у політичному протистоянні ча...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21
21.11.2017 10:00:00 - Медіаправо 2017
22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3
ЗАХОДИ
10.11.2017 10:00:00 - Ukrainian Software Development Forum
21.11.2017 10:00:00 - Медіаправо 2017
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика