Правовий поглядНаукова думка

Інститут кримінально-правових підстав для скасування або зміни судових рішень у кримінальному судочинстві: історія становлення

18.04.2018 / 14:32
1716
+A
-a

Інститут кримінально-правових підстав для скасування або зміни судових рішень у кримінальному судочинстві: історія становлення

Законне, обґрунтоване та справедливе, а отже, стабільне і непохитне судове рішення, яким припиняються матеріальні та процесуальні правовідносини шляхом категоричного вирішення правового конфлікту, є ідеалом правосуддя. Однак, як свідчить практика, такий ідеал, так само і як будь-який інший, є не завжди досяжним. Тобто, яким би чином не була організована судова система, якими б не були надійні гарантії, створені законом для постановлення судом правосудних рішень, вірогідність допущення помилок при їх постановленні ніколи не можна виключити.

Таким чином, з вищенаведеного випливає висновок, що однією з важливих гарантій захисту прав і свобод особи у сфері кримінального судочинства є забезпечення права особи на перегляд судових рішень вищестоящою інстанцією. Тому в державі повинна функціонувати надійна та ефективна система виявлення, виправлення та попередження судових помилок.

На цьому фоні виникає інше, не менш важливе питання. Якщо не виключено можливості, що в процесі здійснення кримінального судочинства суд може постановити незаконне та необґрунтоване рішення, то на основі яких підстав суд вищої інстанції зобов’язаний змінити або скасувати таке рішення? Діючий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК) дає відповідь нам на це питання. У КПК України встановлено (ст. 409, 438) конкретний перелік підстав, на основі яких може бути змінено або скасовано судове рішення в кримінальному судочинстві. Якщо проаналізувати такі підстави, то можна визначити, що вони поділяються на дві групи: 1) підстави, які пов’язані з порушенням судом, який постановляє рішення, вимог кримінально-процесуального законодавства; 2) підстави, які пов’язані з неправильним застосуванням судом, який постановляє рішення, норм кримінального законодавства (кримінально-правові підстави). Тобто можемо говорити про кримінально-правові підстави для зміни або скасування рішення суду в кримінальному судочинстві

Вищевказана норма закону до кримінально-правових підстав для зміни або скасування судових рішень відносить такі підстави: неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Необхідно зазначити, що кримінально-правові підстави для зміни або скасування судових рішень в кримінальному судочинстві є однаковими для перегляду рішень в порядку апеляційного та касаційного провадження.

Інститут підстав зміни та скасування судових рішень протягом тривалого часу не залишався незмінним. Змінювались не тільки форма і зміст, але й сама суть даного інституту. Початком законодавчого закріплення даного інституту і початком його наукового дослідження можна вважати 1864 рік, коли був прийнятий Статут кримінального судочинства, який встановив 2 основні форми оскарження вироків – апеляцію і касацію. Тут визначались підстави, за наявності яких вирок підлягав скасуванню: 1) у випадку явного порушення прямого змісту закону і неправильне тлумачення його при визначенні злочину і виду покарання; 2) у випадку порушення обрядів і форм настільки суттєвих, що без їх дотримання неможливо визнати вирок законним; 3) у випадку порушення правил про підсудність. Треба зазначити, що Статут кримінального судочинства не розкривав змісту даних підстав. Це вже в подальшому було зроблено судовою практикою і наукою. У Статуті кримінального судочинства від 20 листопада 1864 року лише вказувалось, що помилка в посиланні на закон при визначенні злочину чи проступку і призначення покарання не може слугувати підставою для скасування вироку, якщо покарання призначено те саме, що визначено законом, хоча і не тим, на яке зроблено посилання.

Один із першим авторів, хто досліджував суть касаційного провадження і відповідно підстави для скасування вироку цим судом, був науковець Н.А. Буцковський, який в своїй роботі під назвою «Очерк касационного порядка отмены решений по судебным уставам», виданій в 1866 році, детально проаналізував підстави для скасування кінцевого вироку, а також виділив 5 різних видів порушень кримінального закону, які тягли скасування вироку, в касаційному порядку, а саме: 1) коли дія, не заборонена законом під страхом покарання визнається злочинною чи, навпаки, заборонена дія визнається не злочинною; 2) коли із встановленням обставин, згідно з якими вчинене не повинно бути інкриміноване у вину, причини за яких вчинене не ставиться у вину, залишаються без наслідків, чи навпаки, коли відомі факти неправильно визнаються обставинами, які не ставляться у вину; 3) коли ознака злочину чи ступінь вини чи міра замаху на злочин чи участь у ньому визначаються не згідно із законом, тобто не підходять під визначення закону, який застосовується до справи; 4) коли не приймаються до уваги встановлені у вироку факти скасування судового переслідування і покарання, чи навпаки, і коли відомим обставинам надається неправильне значення таких фактів; 5) коли в призначенні покарання робиться недозволений відступ від закону, який визначає вид і ступінь покарання за відоме злочинне діяння . На нашу думку, наявність такого переліку дозволяла застерегти суддів від типових порушень в їх діяльності.

Із приходом радянської влади Декретом №1 «Про суд» у 1917 році був скасований апеляційний порядок перегляду судових рішень. Радянські процесуалісти пояснювали це тим, що розгляд кримінальних справ по суті в двох інстанціях - спочатку в першій, а потім в апеляційній - породжував тяганину і ускладнював весь процес судового розгляду. В ньому не говорилось про підстави для зміни чи скасування рішень суду і відповідно цим самим були збережені ті підстави, які вказувались в Статуті кримінального судочинства царської Росії, «оскільки вони не суперечили революційній совісті і революційній правосвідомості» .

З прийняттям нового Кримінально-процесуального кодексу від 20 вересня 1922 року, який був введений в дію ще до затвердження «Положення про судоустрій УСРР», започатковано новий етап розвитку інституту підстав зміни та скасування рішень суду. Так, в статті 353 цього Кодексу вказувалось, що: «скарги на вироки народного суду можуть бути подані кожною із заінтересованих сторін виключно тільки з приводу прав та інтересів даної сторони при провадженні у справі чи розгляду справи в суді і не може стосуватися суті вироку». Але тут, на нашу думку, положення даної статті, яке позбавляло сторони права оскаржити вирок суду по суті (а саме з питань необґрунтованого засудження підсудного, про застосування до нього покарання, яке явно не відповідає тяжкості злочину), явно суперечило положенням статті 359 КПК УСРР, де вказувались підстави для скасування вироків в касаційному порядку, серед яких були названі такі підстави як порушення чи неправильне застосування закону та явна несправедливість вироку. Однак, оскільки касаційна інстанція скасовувала вирок з підстав його явної несправедливості, то сторони мали право оскаржити це порушення, що якраз і стосувалось самої суті вироку. Слід зазначити, що позитивним моментом в розвитку даного інституту було те, що вперше на законодавчому рівні було детально викладено зміст кожної з підстав.

29 жовтня 1924 року Центральний виконавчий Комітет СРСР прийняв загальносоюзний процесуальний закон – Основи кримінального судочинства СРСР та союзних республік. У цьому документі були встановлені тільки такі касаційні підстави для зміни або скасування судових рішень вищестоящим судом, як порушення форм судочинства і вимог матеріального закону.

Слід зазначити, що в історії розвитку інституту перегляду вироків, були спроби встановити в законі особливі підстави для перегляду вироків в порядку нагляду, але вони не були встановлені. І для касаційного перегляду, і для перегляду вироків в порядку нагляду, які мали однакові завдання і процесуальні засоби їх вирішення, існували одні і ті ж підстави, які називались касаційними. Тут варто погодитись із думкою Рівліна, який пропонував замінити термін касаційні підстави на інший, зокрема на підстави зміни або скасування вироку.

Відповідно до Основ кримінального судочинства СРСР та союзних республік, 20 липня 1927 року був прийнятий новий КПК УСРР. Стаття 347 цього кодексу встановила систему підстав для скасування вироків окружним судом в касаційному порядку. Серед цих підстав вказані і кримінально-правові підстави скасування вироку - порушення або неправильне застосування закону та явна несправедливість вироку. У цьому кодексі детально розкривається зміст такої підстави, як порушення або неправильне застосування закону. Хоча тут немає вказівки саме на кримінальний закон, слід погодитись з думкою І.Я. Фойницького, який зазначав, що тільки кримінальний закон визначав злочинність діяння і визначав покарання за нього, а тому порушення тільки цих норм закону можна вважати підставою для скасування вироку. Відповідно до статті 351 цього кодексу вирок вважався явно несправедливим, коли призначений захід соціальної оборони хоч і не виходить за межі встановлені в законі, але обсяг його явно не відповідає суспільній небезпеці або особі, що його вчинила.

В Основах кримінального судочинства СРСР і союзних республік від 25 грудня 1958 року були встановлені єдині підстави для зміни та скасування вироків як в касаційному порядку, так і в порядку нагляду. Кримінально-правовими підставами відповідно до цих Основ були неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину і особі засудженого (ст. 49). Вони стали правовою базою, на основі якої були прийняті нові кримінально-процесуальні кодекси союзних республік. В УРСР такий Кодекс був затверджений 28 грудня 1960 р., а введений в дію з 1 квітня 1961 р. До нього у відповідні розділи були без змін включені всі норми «Основ кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік» 1958 pоку. Заслугою цього нормативно-правового акта є те, що на законодавчому рівні була встановлена система таких підстав, яка практично в незмінному вигляді проіснувала до цього часу.

Проведений аналіз розвитку кримінально-процесуального законодавства і процесуальної науки, яка досліджує підстави зміни та скасування судових рішень, свідчить, що цей інститут розвивався століттями. Його виникнення викликано прагненням законодавця і науковця створити ефективну систему засобів запобігання постановлення незаконних та необґрунтованих судових рішень. Кримінально-правові підстави для зміни або скасування судових рішень в кримінальному судочинстві мають важливе значення і відіграють важливу роль в забезпеченні захисту прав особи в кримінальному процесі.

Зеновія Суховерська

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Правовий цинізм: шлях до самознищення donum auctoris Правовий цинізм: шлях до самознищення
Правовий цинізм виявляється у невиконанні правових приписів через політичну доцільність. Правовий цинізм виявляєт...
Притягнення до відповідальності суддів за пропуск строків розгляду справи: законність і справедливість Феміда Притягнення до відповідальності суддів за пропуск строків розгляду справи: законність і справедливість
Судові справи, рішення по яких не вдається отримати роками, завжди були проблемою судової системи України. Останн...
Убивство в кар’єрі Справа Убивство в кар’єрі
100 років тому відомий італійський диктатор Беніто Муссоліні сказав: «Добре довіряти іншим, але не довіряти – зна...
Вересень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
27 28 29 30 31 1 2
3 4 5
05.09.2018 14:00:00 - ІВА ЄКА Форум 2018
6 7 8 9
10 11
11.09.2018 09:00:00 - LAW OF RAISING US CAPITAL
12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
ЗАХОДИ
05.09.2018 14:00:00 - ІВА ЄКА Форум 2018
11.09.2018 09:00:00 - LAW OF RAISING US CAPITAL
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика