Правовий поглядНаукова думка

Кульчицький Володимир Семенович - основоположник Львівської історико-правової дослідницької школи

06.10.2017 / 13:50
694
+A
-a

Кульчицький Володимир Семенович -  основоположник Львівської історико-правової дослідницької школи

Володимир Семенович Кульчицький належить до когорти видатних українських правознавців ХХ ст. Він відомий вчений у галузі історії держави та права України, талановитий організатор української юридичної науки, ініціатор нових фундаментальних пошуків та ще й Людина з великої літери.

Ім’я В.С. Кульчицького відоме не лише вченому світу, а й широкій громадськості як ім’я людини високої культури, глибокої ерудованості, надзвичайної простоти і людяності, справжнього інтелігента, патріота свого народу. За фахом правознавець, він майже 60 років розкривав таємниці української історії права і держави, виховував молоде покоління, був організатором академічної юридичної науки, навчального процесу, видавничої справи, ініціатором багатьох культурних заходів.

Володимир Кульчицький був видатним представником української академічної юридичної науки другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Це унікальна постать: основоположник Львівської історико-правової дослідницької школи, доктор юридичних наук, професор, Заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка, член-кореспондент Національної академії правових наук України, Заслужений юрист України, талановитий педагог та чуйний вихователь студентської молоді, істинний інтелігент, взірець учителя для всього покоління українських науковців, освітян та державних діячів.

Відомий вчений-правознавець Володимир Семенович Кульчицький народився 28 грудня 1919 р. у селі Кульчиці Самбірського району Львівської області в селянській сім’ї.  Його життєвий і творчий шлях припав на ХХ століття – складний період історії нашої країни. Сім’я Кульчицьких мала п’ятеро дітей: Дмитро, Омелян, Володимир, Мар’ян і Анна. Батько – Семен Дмитрович був хліборобом, користувався високим авторитетом, за що громада села Кульчиці обрала його війтом села, тому перші життєві враження про добро і зло, правду і кривду, щастя і горе він отримав від батьків, котрі заклали йому християнські цінності добра, правди, справедливості, милосердя, які він проніс через усе своє життя.

Дитинство Володимир провів у рідному селі, де 1930 р. закінчив початкову школу. В 1931 р. виступив до Самбірської гімназії імені Адама Міцкевича, яку у травні 1939 р. успішно закінчив. У Самборі, де більшість населення становили українці, крім поляків проживали ще євреї, німці, отже молодий Кульчицький, спілкуючись з ними пізнав їхню ментальність, звичаї, мову, що у майбутньому стало йому в нагоді. У гімназії Володимир вчився добре. Улюбленими його предметами були історія, література, іноземні мови. У вільний від навчання час охоче мандрував околицями міста, відвідував історичні та культурні місця.

Після закінчення гімназії у 1939 р. вступив на перший курс юридичного факультету Львівського університету, що тоді називався університетом імені короля Яна Казимира ще у складі Польщі. Старанно відвідував лекції і практичні заняття відомих вчених-правників. У той час на 17 кафедрах юридичного факультету працювали знані професори ще з часів Австро-Угорщини, а також молоді вчені. Серед них – професор цивільного права Р.Лоншан де Бар’є – останній ректор польського університету, в 1939–1941 рр. працював у радянському Львівському університеті, а в липні 1941 р. разом із великою групою львівських учених був розстріляний гітлерівцями у Львові.

Приєднання у 1939 р. західноукраїнських земель до Радянської України відкрило нову сторінку в історії Львівського університету і його юридичного факультету. В діяльності університету відбулися значні зміни. Новим змістом наповнилися навчальний і науковий процеси, а 1 грудня 1939 р. університет був перейменований у Львівський державний університет. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 8 січня 1940 р. було присвоєно ім’я Івана Франка.

Перший навчальний рік на юридичному факультеті Львівського державного університету радянської доби розпочався 15 січня 1940 р. Йому передувала короткочасна, але напружена праця адміністрація університету і факультету, його професорсько-викладацького складу, спрямована на підготовку нового навчального плану, наповнення навчально-виховного та наукового процесів новим змістом. Адже навчальний план юридичного факультету дорадянського періоду відповідав завданням підготовки кадрів переважно для державного апарату Польщі, передбачаючи навчання студентів, передусім, на догмах тих галузей, які мали практичне значення для повсякденної діяльності чиновника державної установи. Новий навчальний план, опанування якого було розраховане на чотири роки, передбачав вивчення не лише галузевих юридичних дисциплін, але й мовну підготовку, низку соціально-політичних та економічних дисциплін.

У процесі організації навчання та підготовки спеціалістів-юристів у Львівському університеті у той час, коли вчився В.С. Кульчицький надавали колективи юридичного факультету Київського університету, Харківського, Московського та Свердловського юридичних інститутів, Інституту держави та права АН СРСР. Вони надсилали навчальну літературу, а також відряджали викладачів для читання лекцій студентам. На початку 1940 р. під час навчання на факультеті В.С.Кульчицький слухав лекції професорів московських юридичних вузів і наукових інститутів, зокрема М.А. Аржанова, С.С. Кравчука, К.А. Мокичева, М.О. Чельцов-Бебутова, Б.С. Маньковського. На постійну роботу з Харкова прибув П.О. Недбайло, який тоді ж став деканом факультету. Значно допомагав в організації навчального процесу на факультеті в цей період професор Харківського юридичного інституту С.Л. Фукс, який справив значний вплив на майбутнього науковця В.С. Кульчицького. Він же вперше прочитав для студентів курс історії держави та права СРСР.

В.С. Кульчицький слухав лекції професорів, котрі працювали тут у дорадянський період. Серед них професор П.Б. Домбковський, який став першим деканом юридичного факультету (в 1939 р., а потім був з 1944 – 1945 рр.) радянського Львівського університету і до кінця днів (1950 р.) очолював кафедру історії держави і права. Цивільне право викладали професори Маврикій Алерганд і Роман Лоншан де Барє, а кримінальне – Ю.Макаревич. До підготовки молодих кадрів юристів у цей період залучали також відомих прогресивних польських вчених-юристів: К.Коранія (пізніше професора Варшавського університету, члена Польської Академії наук), К.Пшебиловського (в майбутньому – професора Краківського університету), С.Розмаріна (пізніше – члена-кореспондента Польської Академії наук, професора Варшавського університету), С.Ерліха (пізніше – професора Варшавського університету) та ін. Поповнилися відразу ж викладацькі кадри факультету і представниками місцевої української інтелігенції, які не могли працювати в університеті за Речі Посполитої. Серед них були останній ректор Таємного українського університету у Львові Є.В. Давидяк, а також учені: М.К. Топольський, О.П. Луців, В.І. Калинович та ін.

З особистих спогадів В.Кульчицького, найбільший вплив на нього мав професор Пшемислав Домковський, який читав історію польського права та історію державного устрою Польщі. Надзвичайно ерудований науковець і чудовий лектор, П.Домбков¬ський був популярним серед студентів. Під керівництвом проф. П.Домбковського В.Кульчицький, який вирізняючись серед інших студентів знанням іноземних мов, старанністю і сумлінністю, написав перші історико-правові праці. Однак навчання на факультеті перервала Велика Вітчизняна війна, і Володимир закінчив другий курс у 1941 р. Вже 30 червня 1941 р. гітлерівські війська вступили у Львів. У перші ж дні окупації почалися арешти і розстріли вчених Львівського університету. Фашисти та їхні політики розстріляли 11 професорів і 9 доцентів університету, в тому числі відомих учених юридичного факультету, професорів Романа Лоншана де Бер’є та Маврикія Алерганда. Університету було завдано величезної матеріальної шкоди. Приміщення юридичного факультету використовувалися фашистами під казарму. Кабінети, навчальне обладнання, кафедральні бібліотеки були повністю зруйновані, знищені або використані для опалення кімнат.

18 серпня 1944 р., Володимира Кульчицького мобілізували до лав Радянської Армії, брав участь у боях з німецькими військами, а 23 вересня того ж року він був тяжко поранений і демобілізований. Бойові та професійні заслуги В.С. Кульчицького відзначені орденом Вітчизняної війни І ступеня, 11 медалями і нагрудним знаком Державного комітету СРСР з народної освіти “За відмінні успіхи в праці”.

Після війни Володимир Кульчицький продовжив навчання на ІІІ курсі денної форми навчання юридичного факультету Львівського державного університету, і закінчив його 1948 р. У той час прийом на денне навчання не перевищував 40–50 студентів. За перші післявоєнні 5 років (1945–1949 рр.) було підготовлено лише 205 випускників юридичного факультету, в тому числі – В.С. Кульчицького.

У 1948 р. він вступив до аспірантури по кафедрі історії та теорії держави та права Львівського державного університету, яку закінчив у 1951 р. Після цього зарахований викладачем, згодом – старшим викладачем на цій самій кафедрі.

У 1950 р. В.С. Кульчицький приступив до глибокого наукового дослідження, як саме виявилися й реалізувалися у конкретних історичних умовах західноукраїнського регіону загальні закономірності розвитку держави та права. Значну увагу Володимир Семенович звернув на дослідження суспільно-політичного ладу і права Галицько-Волинської держави, державного ладу, судоустрою та права в Україні, а особливо на землях Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття, які до 1939 – 1944 рр. перебувала у складі іноземних держав.

В. Кульчицький 19 квітня 1954 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему “Галицький сейм в системі колоніального апарату Австро-Угорщини”. Захист відбувся на юридичному факультеті Московського університету імені М.В. Ломоносова. Рішенням Вченої ради цього університету Володимирові Семеновичу Кульчицькому присуджено науковий ступінь кандидата юридичних наук. З 1954 до 1957 рр. його обирали народним засідателем народного суду 3-ї дільниці колишнього Ленінського району м. Львова.

Рішенням Вищої атестаційної комісії В.С. Кульчицькому 4 лютого 1956 р. присвоєно вчене звання доцента кафедри історії та теорії держави і права. У 1970 р. він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук “Політичний апарат колоніального управління Східною Галичиною (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)”. Захист відбувся в Інституті держави та права Академії наук УРСР. Рішенням Вищої атестаційної комісії від 9 квітня 1971 р. В.С. Кульчицькому присуджено науковий ступінь доктора юридичних наук, а 9 лютого 1973 р. присвоєно вчене звання професора кафедри історії та теорії держави і права.

В 1992 р. Володимира Семеновича Кульчицького обрано членом-кореспондентом Академії правових наук України. Вчений володів, окрім рідної української, польською, німецькою, російською мовами. Плідно займався науковою та навчально-методичною роботою. Професор досліджував здебільшого проблеми державно-правового розвитку західноукраїнських земель у різні періоди їхнього розвитку, зокрема в часи австрійського, польського панування, а також у період становлення української державності. Активно займався проблемами українсько-вірменських політично-правових взаємин, державно-правового розвитку Молдови тощо.

Як науковий керівник або консультант Володимир Семенович безпосередньо сприяв підготовці і захисту докторських дисертацій О.Д. Святоцького, М.М.Кобилецького, І.Й.Бойка, а також кандидатських дисертацій О.І. Мінаєва, Т.В. Фецича, О.Святоцького, М.Кравчука, Я.М. Пігача, Л.Т. Присташ, І.С. Ліс¬ної, М.М. Кобилецького, І.Й. Бойка, І.М. Паньонка, О.І. Мікули, І.Ю. Настасяк, О.М. Юхимюк, Я.І. Хом’яка, О.О. Сидорчука, О.Я. Паславської, Н.Ю. Панича, В.О. Святоцької. Чимало цих здобувачів під час навчання на юридичному факультеті Львівського університету працювали у студентському науковому гуртку з історії держави та права України, яким упродовж 60 років опікувався В.С. Кульчицький.

Кульчицький В.С. був автором або співавтором близько 500 наукових і науково-популярних праць, зокрема 20 колективних монографій і 10 навчальних підручників: “Торжество історичної справедливості” (Л., 1968); “Возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною (соціально-політичні і правові основи)” (Львів, 1985 ); “Юридична наука і освіта на Україні” (Київ, 1992); “История отечественного государства и права” (Москва, 1996); “Історія держави та права України” (Львів, 2000); “Правознавство” (Львів, 1994); “З історії української державності” (Львів, 1992); “Державний лад і право в Галичині в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.” (Львів, 1966); “Входження Галичини, Північної Буковини та Закарпаття до складу України (1939–1945 рр.)” (Дрогобич, 1995); “Історія держави та права України. Академічний курс: у 2 Т.” (Київ, 2000), “Західно-Українська Народна Республіка 1918 – 1923. Історія” (Івано-Франківськ, 2001); “Довідник з історії України” (Київ, 2001), “Апарат управління Галичиною в складі Австро-Угорщини” (Львів, 2002); монографія “Галицько-Волинська держава (1199–1349 рр.)” (Львів: Бібльос, 2006); “Генезис та еволюція української конституції” (Львів, 2006); “Історія держави та права України. Академічний курс”, реком. МОН України (Київ, 2008) та ін.

Професор В.С. Кульчицький був членом Наукової ради юридичного журналу “Право України” (м. Київ), членом спеціалізованої вченої ради Д 35.05.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка.

У липні 1999 р. професору Володимирові Семеновичу Кульчицькому за особистий внесок у розвиток дружніх взаємин між народами та зміцнення міжнародного авторитету України присвоєно почесне звання “Народний посол України”. У жовтні цього ж року він удостоєний Почесної відзнаки лауреата Всеукраїнського конкурсу на краще професійне звання “Юрист року” з номінації наукового співробітника за підсумками 1999 р..

У грудні 1999 р. Указом Президента України В.С. Кульчицькому присвоєно почесне звання “Заслужений юрист України”.

10 жовтня 2001 р. Вчена рада Львівського університету імені Івана Франка присвоїла йому почесне звання Заслуженого професора Львівського національного університету імені Івана Франка за особливі заслуги в розвитку науки й освіти, підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації, довголітню науково-педагогічну та громадську діяльність в університеті.

Принциповість і порядність, широка ерудованість та відданість науці, сумлінне ставлення до виконання своїх громадських і службових обов’язків, душевна теплота й чуйність здобули Володимирові Семеновичу Кульчицькому високий авторитет і глибоку повагу колег, студентів та керівного складу Львівського національного університету імені Івана Франка, де вчений безперервно працював понад 60 років. Жоден студент, доцент, професор, котрі зверталися до Володимира Семеновича Кульчицького за порадою не залишалися поза його увагою, завжди отримували належні консультації чи рекомендації.

В.С. Кульчицький помер 23 липня 2009 р. і був похований у Львові на Личаківському кладовищі.

Володимир Семенович своєю самовідданістю до роботи, чесністю і порядністю професор надихав колектив. Він і сьогодні залишається прикладом для тих, хто його знав. Професор Кульчицький В.С. залишив значну теоретичну спадщину і плеяду підготовлених учнів – докторів і кандидатів юридичних наук, а також  світлу пам'ять про себе.

 

Доктор юридичних наук,

професор, завідувач кафедри історії держави,

права та політико-правових учень

юридичного факультету

Львівського національного університету

імені Івана Франка Бойко І.Й.

 

 

 

 

 

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Довіра до суду donum auctoris Довіра до суду
Довіра до суду не існує окремо від довіри до влади. Наше внутрішнє ставлення до рішень, які виносить суддя, отото...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Грудень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
27 28 29 30 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
ЗАХОДИ
16.12.2017 09:00:00 - Технології та право
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика