Відкрити фірму в Польщі
Правовий поглядНаукова думка

Очищення влади за межами права, або Люстрація по-українськи

15.12.2015 / 15:59
2577
+A
-a

 Очищення влади за межами права, або Люстрація по-українськи

Так сталося, що тема очищення української влади супроводжує життя суспільства останні два роки, а для окремих представників нашого суспільства ця тема на найближчі роки стала доленосною. Доленосність усього, що відбувається навколо так званого очищення влади полягає у двох протилежних фактах: одна незначна частина суспільства очолила і проводить заходи з так званого очищення влади, а інша - переживає наслідки застосування заходів такого очищення на собі. Водночас, найбільша частина суспільства зі сторони спостерігає процес, який називають очищенням влади, і робить свої висновки з того, що відбувається.

Спочатку зовсім небагато феноменології. Що таке люстрація? Не будемо звертатися до нормативного визначення очищення влади, яке наразі існує у законі, звернемося до походження терміну. Термін «люстрація» має латинське походження та означає буквально очищення через пожертву. Цікаво, що на теренах нашої держави ще з 16-го століття термін люстрація означав ревізію, перепис маєтків, майна і населення, тобто перевірку нерухомості та населення, їхній облік і дохідність. Отже, жодного відношення люстрація раніше до оновлення влади не мала. Актуальною проблема люстрації влади стала у минулому столітті та продовжує залишатися  актуальною  правовою  і політичною  проблемою  сучасності.    

Очищення влади через пожертву є класичною формулою для проведення люстрації у владних ешелонах. Що має значення і що є вирішальним у здійсненні люстраційних заходів, у визначенні пожертви? Як це не здивує когось, але  все доволі нескладно: найважливішим є проведення люстрації  на підставі всезагального правового принципу верховенства права. Не має необхідності розкривати зміст принципу верховенства права, проте необхідно виокремити найважливішу його характеристику – визнання найвищими цінностями людини її прав, свобод, що визначає  сутність діяльності держави. Принцип верховенства права передбачає, що закони, які діють у державі, мають бути правовими, тобто відповідати ідеям свободи, справедливості, рівності. Насамкінець, важливо, що принцип верховенства права засновує конституційні механізми захисту прав людини, серед яких – визнання  правової аксіоми:  немає правопорушення, якщо про це не вказано у законі, ніхто не може бути притягнутим до відповідальності без встановлення судом вини у вчиненому правопорушенні.

Люстраційні процеси, як засвідчила, зокрема, європейська практика минулого століття, ґрунтуються на виписаних правом правилах притягнення осіб до відповідальності за вчинені правопорушення, а також передбачають відсторонення від влади осіб, які дискредитували себе своїм перебуванням у владі, насамперед порушенням принципу верховенства права, порушеннями прав людини, її свобод. Саме з таких правових позицій свого часу було проведено люстрацію осіб, які мали причетність до комуністичного режиму у країнах Європи.

Україна залишилась осторонь багатьох європейських процесів розбудови демократії у новітню епоху. Україна йшла своїм шляхом. Люстраційні процеси не відбувалися через перебування у владі представників різних суспільних, політичних  течій, у тому числі тих, хто певний час перебував при владі у комуністичну епоху. До необхідності заміни державного апарату прийшли лише після революційних подій у листопаді 2013 року - лютому 2014 року, коли й виникла, а потім була реалізована у певний спосіб ідея люстрації – очищення від влади тих, хто займав посади в органах державної влади, у правоохоронних органах, у військових формуваннях в період з лютого 2010 року по лютий 2014 року. Саме з цією метою, як пояснили суспільству, було прийнято закон, саме з цією метою упроваджено процедуру звільнення з посад чиновників. Але зауважимо, що увесь той час - з 2010 року до 2014 року  - владні коридори заповнювалися різними особами, проте доступ до формування і реалізації владної політики мали далеко не всі, навіть з тих, хто займав ті чи інші високі посади. Держава Україна без апарату чиновників, як будь-яка інша держава, існувати не могла і не може. Натомість, очевидно, що українська влада (і минула, і нинішня, в новітню пору української державності) найбільшою провиною перед власним народом має непомірне збагачення на державних коштах, отримання преференцій у доступі до загальних здобутків, серед яких основним є бюджет. Звідси - корупція, нездатність до реформ, реальний відхід від європейських принципів організації суспільного життя, порушення прав, свобод людини, ігнорування цих важливих цінностей, як визначальних не лише для демократії, але й для вільного існування людини.  Власне, звідси починаються і тут закінчуються пошуки тих, хто мав би звільнити від своєї присутності українську владу, але звільнення  і таких осіб мало б пройти з додержанням загальних правових принципів, які ґрунтуються на принципі верховенства права.

Коли ми говоримо про державну владу, то маємо розуміти цілісність влади, яка охоплює законодавчу, виконавчу і судову владу. Справедливим є проведення люстраційних заходів в усіх гілках влади з тим, щоб виявити саме тих осіб, які формували антинародну державну політику, організовували її впровадження, руйнували державність і демократію, порушували права і свободи людини. Здавалося, що завдання не є складним, але виявилося, що вирішувати таке завдання по-українськи - означає, відійти від вимог права в угоду ситуативним, особистим і корпоративним  інтересам. Що відбулося в українському суспільстві за щільними  дверима, які ведуть до закритого приміщення під назвою «люстрація»? Таємні для нас двері відкриваються лише до невеликих розмірів щілини, через яку навіть підгледіти важко, а побачити з тим, щоб збагнути сутність самого процесу, є неможливим. Отже, перше, що було реалізовано у певний майже шахрайський спосіб - відволікти суспільство від головної мети люстрації, від встановлення реальних «діючих» осіб зубожіння українського  суспільства, від тих осіб, які стояли, а можливо, і продовжують стояти на заваді демократичному розвитку, на заваді нашому руху до цінностей, які ми називаємо європейськими.

Одразу необхідно підкреслити, що європейські цінності як цінності демократії засновуються на певному фундаменті, який має, насамперед, міцну економічну складову, поєднану з тим рівнем розвитку і станом свідомості, що дозволяє суспільству бути правовим, утворювати ті громадянські інститути, які стримують антидемократичні сили, протистоять  таким силам і прогресивно впливають на загальні суспільні процеси. Руйнація громадянського суспільства через переслідування інститутів демократії і свободи поряд з нескінченним процесом збагачення за рахунок  держави, за рахунок корупційних схем використання державної влади – це і є підстава для проведення люстрації. Проте така підстава має реалізовуватися, як переконують численні висновки європейських інституцій, виключно у правовий спосіб, як цього вимагає право.

Закон, який визначив у вересні 2014 року процес проведення  очищення  української влади, густо замішаний на маніпуляціях громадською думкою і увібрав численні порушення, які засвідчили відхід не лише від принципу верховенства права, але й порушення вимог чинної Конституції, вимог чинних в Україні законів. Чому так сталося, можна відповісти загальними тезами, стверджуючи: про безвідповідальність депутатського корпусу, який себе, до речі, не побачив у люстраційному процесі; про низький рівень правової культури та обізнаності в цілому у праві;  про виконання зухвалого, але продуманого плану приведення державних механізмів у стан дестабілізації тощо. При цьому використані були сповна запити суспільства на зміни, які потребують ешелони державної влади.  

Не будемо втомлювати читача аналітикою, але одне запитання поставимо з тим, щоб спільно відповісти, які зміни ми отримали від так званої люстрації по-українськи? Відповідь очевидна: на посадах, що є визначальними (підкреслюємо – визначальними), у політиці, у правоохоронній діяльності, у державному секторі економіки мало що змінилося, інстинкт використання займаних посад у власних інтересах поборити не вдалося. Рівень корупції, у тому числі політичної, є не нижчим, ніж у попередні роки.        

Якщо узагальнено та наближено до світоглядної оцінки – змінитися ми маємо усі, ми всі причетні у тій чи іншій мірі до кожного режиму, який існував в Україні з 1991 року, всі, хто був політично активним, всі, хто прагнув для держави і суспільства кращого, всі, хто знав і не знав про реальну мету та фактичні дії тих, хто по-справжньому впливав на суспільні процеси, на формування і реалізацію державної політики. Відповідальними за те, що коїлося у суспільстві, є всі ми без винятку, але політичну (юридичну – у  разі встановлення ознак правопорушення) відповідальність має нести та його частина, яка, прагнучи і здобувши владні механізми, привела суспільство до стану, який близький до розпаду через відсутність  політичного консенсусу і розуміння загальних цінностей. Зазначена думка повністю співпадає з висновками у цій частині Венеціанської комісії стосовно Закону « Про очищення влади».

Для того щоб підтвердити висловлену тезу, зробимо невеликий, але змістовно важливий відступ і пригадаємо один із сюжетів з минулого за участі відомих представників засобів масової інформації, які були запрошені та відвідали резиденцію колишнього президента у Межигір’ї та  яким було надано повний доступ до усього, що було в Межигір’ї. Це були найбільш обізнані у політичних та економічних процесах представники нашого суспільства, це були представники четвертої влади. Ми не почули від них тоді ж застереження, осуду з приводу того, що вони бачили. І лише після втечі мешканця Межигір’я суспільство через відкриті двері побачило та оцінило справжні уподобання, справжні  побутові смаки, справжню розкіш колишнього президента держави. Знали, бачили, мовчали, працювали, погоджувалися, сподівалися – кого це не стосується із нас?! Але ж усе суспільство не люструєш. Існують підстави для проведення люстрації, такі підстави диктує право, такі підстави не можуть існувати поза правом.

Відомим є одне просте правило: якщо бажаєш знецінити цінну річ, використовуй її для широкого вжитку та не за призначенням. Якщо є бажання знецінити норми права, застосовуй їх у неправовий або ж у протиправний спосіб. У Закон України «Про очищення влади» було закладено механізми протиправного способу вирішення важливих правових, політичних питань, а потім приведено ці механізми у дію. Очевидне для юриста (навіть без досвіду роботи, але з певними юридичними  знаннями) правило: закон має містити чіткі, однозначні у його розумінні та сприйнятті формули для застосування. Невизначеність у законі тягне за собою неможливість його застосування. Це – для освічених юристів. А для тих, хто не бажає розуміти право і впроваджувати принципи права у життя, завжди буде правове «навмання» і «навпростець через людину», завжди знайдеться аргумент «ви не з нашого оточення, ви мислите не так, ви не ті, ви не маєте перебувати у даному просторі». Але чому? Хто має повноваження відібрати у позасудовий спосіб право, хто має повноваження обмежити людину у її виборі, у її правах, за умов, коли така людина не вчинила жодного протиправного вчинку, за умов, що така людина діяла і діє у законний спосіб. Так звані люстратори не поглиблювалися у питання правомірності віднесення тих чи інших посад до переліку таких, які заслуговують очищення, а навпаки маніпулюють цим. Так звані люстратори не обтяжували та не обтяжують себе завданнями у правовий спосіб продемонструвати справедливість і правомірність люстраційних процедур стосовно кожної особи з-поміж тих, хто віднесений ними до так званого люстраційного списку. Так звані люстратори складають списки за уподобанням, за принципом «не має у законі, але прирівнюється до того, що є у законі». Але формула єдина для всіх часів: не визначено у законі – немає відповідальності! Тут згадати потрібно реакцію на прийнятий закон, який мав упровадити люстрацію, керівництва Служби зовнішньої розвідки з постановкою конкретних питань про можливість розширеного тлумачення прийнятих норм, про їх відповідність праву, про правомірність застосування, визначення не у законі, а самим керівництвом Служби посад, які відносяться до переліку для здійснення заходів люстрації. На жаль, лише Служба зовнішньої розвідки спромоглася адекватно відреагувати на неправовий закон, на відвертий популізм, протиставлений праву.

За таких обставин не можливо утриматися від запитання: від чого відмовляється українське суспільство і що набуває українське суспільство, застосовуючи так зване очищення влади по-українськи? Відмовляємося від правового способу проведення примусових заходів, відмовляємося від правових законів, відмовляємося від принципу верховенства права, відмовляємося від вини як умови відповідальності, відмовляємося від того, що більше двадцяти років суспільство будувало свою державу, відмовляємося від того, що наперекір планам і схемам на знищення державності суспільство все ж зберегло державу завдяки значною мірою роботі доброчинних чиновників (яких дійсно не так вже й багато). Від чого ще нам відмовитися і позбавитися з тим, щоб задовольнити забаганки так званих люстраторів з їхніми претензіями на виключну чесність і відданість українській ідеї, а може буде правильно – іншому вибору?     

Що набуває і що набуде українське суспільство внаслідок так званих люстраційних процесів? Розлам суспільства, зневіру у право і справедливість, втрату професіоналізму там, де присутність досвіду і професіоналізму мають бути обов’язковими, опозицію до самого себе і у багатьох випадках бажання реваншу на невдачах соціальних проектів за демократію, свободу та європейські цінності.

Україна, ми усі разом рухаємося вперед своїм тернистим шляхом, який часто перетворюється у стежину, у ґрунтівку без покриття європейського зразка та який має набути форми і ознак широкого проспекту, де право буде єдиним, після Божого слова, регулятором усіх дій, рішень, у тому числі – важливого, стратегічного напряму очищення від тих, хто вчинив злочини проти українського суспільства, діяв проти української державності, проти демократії, проти прав і свобод людини, проти впровадження у суспільних відносинах демократичних європейських цінностей. Важливо не загубити на цьому шляху один одного, не загубити те, до чого прагнемо, – право і справедливість.

Генеральний директор Європейської правничої компанії, 

кандидат юридичних наук, доцент П. П. Богуцький

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Юридична еліта України: проблема формування donum auctoris Юридична еліта України: проблема формування
Останнім часом активно опрацьовується питання формування і діяльності юридичної або ж правової еліти суспіль...
Жовтень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
25 26 27 28 29 30 1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19
19.10.2017 15:00:00 - Minsk Legal Forum 2017
20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31 1 2 3 4 5
ЗАХОДИ
19.10.2017 15:00:00 - Minsk Legal Forum 2017
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика