Правовий поглядПравова позиція

Чи запрацює Держбюро розслідувань: системні проблеми прийнятого Закону

12.02.2016 / 10:40
6006
+A
-a

Чи запрацює Держбюро розслідувань: системні проблеми прийнятого Закону

Наближається 1 березня – дата набрання чинності Закону "Про Державне бюро розслідувань". З цієї дати також має запрацювати новий правоохоронний орган. З дня ухвалення Закону Верховною Радою, а саме 12 листопада, фактично не здійснювалася жодна підготовча робота для запуску нового органу. Та й сам Закон Президентом було підписано тільки наприкінці січня. За 20 днів до початку роботи ДБР владні структури забили на сполох – бюро не те що не зможе запрацювати у передбачені Законом терміни, ймовірно, що навіть конкурсну комісію з призначення керівників нового відомства до цього часу так і не буде сформовано. Адже на сьогодні ані Президент, ані Голова Верховної Ради не подали уряду кандидатури до конкурсної комісії. Та і в Генпрокуратурі заявили, що Закон має низку недоліків, тому, окрім відтермінування введення його в дію, потрібно змінювати й інші його положення. 

На цю наразі дуже актуальну і запитувану в суспільстві тему ми  вирішили поспілкуватися з генеральним директором Європейської правничої компанії, кандидатом юридичних наук Павлом Петровичем Богуцьким.

- Павле Петровичу, як Ви загалом оцінюєте необхідність створення такого органу, як Державне бюро розслідувань, та чи відповідає зміст прийнятого парламентом Закону тим завданням, які ставляться перед новим органом?

- Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, який було прийнято Верховною Радою України у 2012 році, у державі має діяти Державне бюро розслідувань як орган досудового розслідування з визначеною процесуальним законом підслідністю кримінальних проваджень. Державне бюро розслідувань має перейняти  підслідність кримінальних проваджень від слідчих органів прокуратури, що також передбачено законодавством про реформування органів прокуратури. Видається цілком закономірним і  обґрунтованим процес утворення Державного бюро розслідувань. Зміст Закону в цілому відображає його призначення за винятком окремих не виважених і не узгоджених в цілому з правоохоронною системою держави положень. Нагадаю, що відповідно до ст. 5 Закону Державне бюро розслідувань вирішує завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування, по-перше, злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу", особами, посади яких віднесено до першої - третьої категорій посад державної служби, суддями та працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України; по-друге, злочинів, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора України - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; по-третє, злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), крім злочинів, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України. Виходячи зі змісту цієї норми Закону закладається певна конкуренція щодо підслідності злочинів між детективами Національного антикорупційного  бюро і Державного бюро розслідувань. Процесуальні конфлікти, очевидно, будуть вирішуватися шляхом визначення підслідності процесуальним прокурором. Дискреційні повноваження у даному випадку не є доречними з огляду на обов’язковість процесуальних норм. Проте не ця обставина є найбільш важливою. Підслідність злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (про військові злочини) – ось що наразі є найбільш вразливим і навіть небезпечним з огляду на особливий період, збройний конфлікт на сході держави. ДБР - цивільний інститут держави. Практика (і не лише вітчизняна практика) засвідчує, що ефективною протидія військовим злочинам може бути лише за рахунок діяльності мілітарних правоохоронних органів, яким ДБР не є і не може бути відповідно до положень Закону. У цьому виявляється  досить серйозна проблема, яка напряму виходить на питання воєнної безпеки.

- Чи є недоліки в ухваленому Законі, які можуть в подальшому створити труднощі в роботі ДБР?

- Переконаний, що мала місце поспішність у прийнятті Закону. Йдеться навіть не про зміст окремих статей, а насамперед про концепцію реформування правоохоронної системи, про реалізацію положень закону, на чому я наголосив. Недієвою є структура Державного бюро розслідувань. Територіально підрозділи ДБР розпорошені без будь-якої системної основи, не має зв’язку з територіальними правоохоронними органами, що обов’язково позначиться на ефективності роботи.

- На Ваш погляд, чи покаже процес створення ДБР, як це було, наприклад, під час створення Національного антикорупційного бюро України, окремі вади нового Закону?

- Недоліки Закону очевидні ще до набрання ним чинності і лише ті, хто не розуміє або навмисно не бажає розуміти цього, ставляться спокійно до поспіхом прийнятих положень Закону.

Яким чином має забезпечуватися розмежування повноважень та ефективне співробітництво між слідчими ДБР, НАБУ, Національної поліції та Служби безпеки України, адже наразі одні і ті ж кримінальні провадження відносяться до підслідності кількох правоохоронних органів? Які проблеми можуть виникнути на практиці? Чи необхідне додаткове законодавче врегулювання розподілу повноважень між цими органами?

- Узгодження положень законодавства про Державне бюро розслідувань, про Національне антикорупційне бюро, про Національну поліцію, про Службу безпеки та про прокуратуру має забезпечити не лише парламент, відповідні профільні комітети парламенту, адже це важливе питання відноситься напряму до відання РНБО, до відповідних  підрозділів Адміністрації Президента, позаяк йдеться про питання національної безпеки. Наразі такого розуміння і такого підходу ми не спостерігаємо.

- Відповідно до Закону, гранична чисельність Держбюро має становити 1500 осіб. Крім того, передбачено створення семи територіальних підрозділів по всій Україні. Скільки часу може знадобитися на створення цих теруправлінь та укомплектування штату?

- Неможливість у короткі терміни сформувати підрозділи ДБР, здійснити матеріальне та технічне забезпечення, наповнити штат підготовленими працівниками була і є очевидною. Для цього необхідно не менше двох років. Тим більше, що Перехідні і прикінцеві положення Закону орієнтують на 51% оперативного складу ДБР з числа фахівців права, які не мають досвіду слідчої, оперативної роботи. Такий підхід до створення ДБР у визначенні темпоральних меж є очевидним свідченням некомпетентності.

- Як і у випадку зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, у Дербюджеті на 2016 рік відсутня стаття видатків на Держбюро розслідувань. Чи є взагалі реальним за відсутності фінансування запуск ДБР у цьому році?

- Відповідь на зазначене питання знаходиться на поверхні бюджетного процесу - державні органи мають бути забезпечені фінансуванням за рахунок видатків з бюджету шляхом відповідних призначень. У даному випадку цього не відбулося і це ще один беззаперечний доказ неможливості ДБР розпочати свою діяльність.

- І наостанок, як Ви оцінюєте успіхи української влади в реформуванні правоохоронної системи України? Чи вдасться Україні пройти шлях від ідеї створення ДБР на кшталт ФБР до повноцінного фукціонування, яке покаже високу результативність в розслідуванні резонансних злочинів проти високопосадовців, за якими на сьогодні роками триває досудове розслідування?

- Реформування правоохоронної системи засвідчує якість усіх змін, які відбуваються у державі і суспільстві. Рух вперед без підготовки, за рахунок політичного ентузіазму, який не підкріплений професіоналізмом та прогнозуванням важливих дій і рішень, дає зворотній ефект. Що стосується досвіду інших держав, то такий досвід належним чином не вивчається, краще з такого досвіду не впроваджується, особливості національної правової системи не враховуються. Усі прогалини у проведенні реформ правоохоронної системи позначаються негативом на оцінці нашого прагнення вибудувати надійну та ефективну систему протидії злочинності серед високопосадовців, у владних ешелонах. До речі, все це спостерігає не лише українське суспільство, тому й виникають додаткові труднощі у розумінні наших європейських інтеграційних прагнень.

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Процесуальні війни: піррові перемоги на тлі розпаду donum auctoris Процесуальні війни: піррові перемоги на тлі розпаду
Бажання отримати перевагу у бізнесових  конфліктах або ж навіть у політичному протистоянні ча...
Трагедія однієї сім'ї Справа Трагедія однієї сім'ї
Кожна судова справа – це історія, історія окремих людей або й цілих сімей, історія про кохання та зраду, історія ...
Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21
21.11.2017 10:00:00 - Медіаправо 2017
22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3
ЗАХОДИ
10.11.2017 10:00:00 - Ukrainian Software Development Forum
21.11.2017 10:00:00 - Медіаправо 2017
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика