Правова допомога в адміністративних провадженнях
Правовий поглядПравова позиція

Нотаріальне посвідчення інформації з мережі інтернет: належність і допустимість доказів

21.07.2016 / 16:57
6180
+A
-a

Нотаріальне посвідчення інформації з мережі інтернет: належність і допустимість доказів

Здійснюючи представництво інтересів сторони у господарському процесі, виникло питання належності та допустимості доказу – завіреної копії інформації, що знаходиться на веб-сторінці в мережі Інтернет. Йдеться про необхідність визначення суб’єкта, який уповноважений завірити такі копії. З першого погляду усе здається просто – копії документів завіряє нотаріус.

У деяких країнах є спроби здійснити заходи щодо документування інформації, розміщеної на інтернет-ресурсах, використовується так звана процедура огляду сайту нотаріусом. Схематично сама процедура поділяється на певні етапи та починається з написання клієнтом заяви, де зазначаються причини, через які виникла необхідність забезпечення таких доказів. В Україні Закон  «Про нотаріат» не передбачає такої процедури.

Для визначення порядку засвідчення документів з інтернет-ресурсу необхідно, насамперед, визначити, що таке документ та яке значення він має у процесі розгляду справи у суді.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України документи належать до письмових доказів, які подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Закон України «Про інформацію» у ст. 1 визначає, що документ - це матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. Водночас ст. 75 Закону України «Про нотаріат» визначає, що нотаріуси засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом. Також вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина. Відповідно до п. 6.2 (глава 7) наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою. У цьому випадку документом може вважатися матеріальний носій, що містить інформацію та виданий громадянином, якщо на ньому попередньо було засвідчено справжність підпису громадянина. Нотаріус в такому разі має право засвідчити копію документа як матеріального носія інформації у частині засвідчення оригіналу підпису особи, але аж ніяк не наявної інформації у даному документі.

Також у п. 2 (глава 7) вищезгаданого наказу вказано, що при підготовці до засвідчення вірності копій документів і виписок з них нотаріус зобов`язаний особисто звірити з оригіналом документа копію чи виписку з документа, вірність яких він засвідчує.

Отже, нотаріус посвідчує копію документа (інформацію, що міститься в ньому), звіривши особисто таку копію з оригіналом, при цьому документом вважається матеріальний носій інформації, виданий виключно юридичною особою. У випадку подачі документа громадянином, то такий матеріальний носій інформації підлягає посвідченню лише у частині підпису особи та не посвідчує інформації, наявної у ньому.

У нашому випадку з інтернет-ресурсу не можна визначити належність інформації конкретній юридичній особі, що необхідно для засвідчення копії документа.

Ст. 83 Закону України  «Про нотаріат» передбачає можливість посвідчення часу пред’явлення документа. На підтвердження цієї обставини нотаріус робить посвідчувальний напис на документі із зазначенням особи, що його пред'явила.

Таким чином, для засвідчення часу пред’явлення документа, матеріальний носій інформації повинен відповідати вимогам документа, визначених Законом «Про нотаріат», тобто виданий юридичною особою або пройти попереднє засвідчення у встановленому порядку підпису громадянина.

Необхідно звернути увагу на постанову Кабінету Міністрів України  від 26.05.2004 року № 680 «Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу». Пункт 2 даного нормативно-правового акта визначає послугу фіксування часу - процедура  засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу шляхом додання до нього або логічного поєднання з ним позначки часу. Таку послугу надають акредитовані центри сертифікації ключів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про центральний засвідчувальний орган" від 28 жовтня 2004 року № 1451 на Міністерство юстиції України покладено виконання функцій центрального засвідчувального органу. Дана функція забезпечена шляхом створення засвідчувальних центрів органів виконавчої влади та центрів сертифікації ключів, що передбачено Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228. Технічне і технологічне забезпечення виконання функцій центрального засвідчувального органу здійснюється державним підприємством «Національні інформаційні системи».

Таким чином, при розгляді судами питання про належність доказів, що мають значення у конкретному спорі, може виникнути сумнів, щодо поданих нотаріально завірених витягів інформації, яка міститься в інтернет-ресурсі. Тому, проаналізувавши вимоги  нормативно-правових документів, можемо прийти до висновку, що засвідчення наявності електронного документа (електронних даних), на певний момент часу, можна вважати офіційним документом, із достовірною інформацією про відомості, що розміщені в інтернет-ресурсі та зазначенням точного часу здійснення такого витягу, якщо він здійснений установою, на яку законом покладені такі обов’язки, а саме ДП «Національні інформаційні системи». Даний витяг в подальшому можна використати в судовому процесі як доказ, що в повній мірі буде відповідати вимогам Закону і не викликатиме сумніву у достовірності інформації, зазначеній у ньому.

Юрист Європейської правничої компанії Я. І. Іванців

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Право на суверенітет: набуття і втрата donum auctoris Право на суверенітет: набуття і втрата
Сильна держава має суверенітет, який забезпечує формування і реалізацію незалежної внутрішньої та зовнішньої полі...
Вересень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
28 29 30 31 1 2 3
4
04.09.2017 09:00:00 - Інноваційне право
5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20
20.09.2017 09:00:00 - II International Compliance Forum
21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 1
ЗАХОДИ
04.09.2017 09:00:00 - Інноваційне право
06.09.2017 10:00:00 - IBA EuropeCaucasus-Asia Forum 2017
20.09.2017 09:00:00 - II International Compliance Forum
21.09.2017 09:00:00 - VІ Податковий форум
28.09.2017 14:00:00 - VІ Судовий форум АПУ
Опитування
  • Що найбільш негативно впливає на рівень довіри до суду в Україні?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитованну статтю або новину.
Яндекс.Метрика