Правовий поглядПравова позиція

Висновок експерта та інструменти його оскарження

26.11.2018 / 10:46
1330
+A
-a

Висновок експерта та інструменти його оскарження

Нещодавно за сприяння секції Судових експертів Асоціації правників України відбувся надзвичайно цікавий семінар на тему «Інструменти оскарження судової експертизи», у якому мали змогу висловити свої позиції як експерти, так і адвокати.

У заході взяли участь Олександр Круть, директор Центру судових експерти «Альтернатива», Григорій Прохоров-Лукін, к.ю.н., патентний повірений, розробник методик проведення судових експертиз з питань інтелектуальної власності, та модератор зустріч Ірина Педь, Керуючий партнер Експертної групи S&D. Тези доповідей та презентаційних матеріалів зазначених спікерів були використані під час підготовки даного матеріалу.

ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА: ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Відповідно до існуючих процесуальних кодексів, висновком експерта вважається докладний опис проведених експертом досліджень, складений у порядку, визначеному законодавством, зроблені у результаті них висновки та обгрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові.

Завдяки останнім змінам, за словами експерта Ірини Педь, експертизи можуть як призначатися судом («нейтральні» експерти), так і бути залученими сторонами процесу («не зовсім нейтральні» експерти).

Однак, на переконання спікера, це зовсім не означає, що ті експерти, які залучаються сторонами обов’язково будуть упередженими і їх висновки будуть необгрунтованими, однак, як показує практика українських судів та ЄСПЛ, суди більше cхильні довіряти так званим «нейтральним» експертам і більше схильні чути зауваження на рахунок висновків експертів, які залучаються сторонами.

Так, навіть проводились психологічні дослідження, які були покликані встановити, чи дійсно ті експерти, які залучаються сторонами менш об’єктивні за тих, які є «нейтральними», і чи дійсно залучені сторонами експерти, які відповідно спілкуються з ними, в кінцевому підсумку схиляються на їх бік при проведенні дослідження. Експеримент підтвердив, що абсолютно ненавмисно, відчуття реального бажання допомогти призводить до несвідомої професійної сліпоти, коли люди внутрішньо починають бути вибірковими в оцінці доказів, тобто схильними робити більший акцент на тому, що допоможе клієнту і трошки недбало відноситись до аспектів, які можуть бути проти його позиції. Таким чином, Ірина Педь зауважила, що експерти знаходяться у стані внутрішнього конфлікта між своїми обов’язками перед суспільством і своїми обов’язками перед клієнтом, і доволі складно встановити певний баланс між цими двома чинниками.

У випадку, якщо експерти залучаються сторонами та мова йде про цивільне, господарське та адміністративне судочинство, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

У разі розгляду кримінальної справи, кожна сторона має право надати суду висновок експерта, який грунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами за дорученням слідчого судді, наданим за клопотанням сторони.

Згідно з положеннями ЦПК, ГПК та КАС, за своєю ініціативою суд може призначити експертизу за наявності одночасно двох обов’язкових умов (необхідності наявності спеціальних знань для встановлення обставин та відсутності або сумнівності наданих сторонами висновків експертів).

У свою чергу КПК України таких обмежень не передбачає та містить посилання, що експертиза проводиться за дорученням суду, за наданим клопотанням сторони кримінального провадження або якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. За уточненням експерта Ірини Педь, в даному випадку саме суд буде вирішувати, якого експерта призначати («нейтральний» експерт). До того ж, слід зважати, що коло експертів в кримінальному процесі обмежено відповідними державними спеціалізованими установами.

ПОМИЛКИ У ВИСНОВКАХ ЕКСПЕРТІВ

Суди можуть у своєму судовому рішенні відхилити висновок експерта, який не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами та, який не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює (кримінальне) провадження, але таке відхилення повинно бути мотивоване у судовому рішенні.

Спікери зауважили, що при цьому недостатньо в рішенні лише вказати на певні сумніви у достовірності чи правильності висновку екпертизи, не зазначивши при цьому обгрунтованих підстав для таких сумнівів.

Однією з підстав для відхилення висновку експерта є помилка у висновку. Що ж таке взагалі помилка у висновку експертизи?

В загальному вигляді експертну помилку можна визначити як судження експерта або його дії, що не відповідають об’єктивній реальності і такі, що не приводять до мети експертного дослідження, якщо викривлине дослідження і невірні дії експерта є результатом добросовісної помилки (тобто мається на увазі неупереджений висновок).

Для прикладу, експерт Олександр Круть поділився ситуацією з практики, коли предметом експертизи був обрахунок розміру матеріальної шкоди, завданої особі внаслідок залиття її квартири, і експерт, використовуючи для обрахунку відповідну програму, прогледіла, що система дала збій при визначенні площі квартири, що збільшило суму завданої шкоди на значну суму. Така помилка експерта була виявлена вже в суді, однак ні суд першої, ні апеляційної, ні касаційної інстанцій не звернув увагу на аргументи сторони щодо існуючої помилки. Таку помилку вдалося виправити лише зверненням до Верховного суду України на підставі подання Вищої ради юстиції з метою перегляду справи за нововиявленими обставинами. Вищеописану помилку можна вважати добросовісною.

Однак, інша ситуація виникає, коли помилки є недобросовісними (завідомо неправдивий висновок), тобто висновок експерта є таким, що проявляється в свідомому ігноруванні або замовчуванні дослідження суттєвих фактів, об`єктів експертизи, викладеному описанні цих фактів, завідомо невірній їх оцінці тощо.

За словами Олександра Круть, щоб розібратись в природі помилок експертів, треба в першу чергу визначити, а які ж помилки взагалі бувають.

Перші - це помилки процесуального характеру, які часто супроводжуються виходом експерта за межі його компетенції.

Наприклад, випадок, коли перед експертом-грунтознавцем ставляться питання, які не відносяться до його сфери знань, зокрема: чи є корисною копалиною місцевого значення пісок (видобуток якого здійснюється на території певного району) (відноситься до геологічної експертизи) і чи придатний пісок для використання у сфері будівництва і інших сферах (відноситься до будівельно-технічної експертизи). В даному випадку експерт провів експертизу, в якому описав, який саме грунт надано йому на дослідження, однак, поміж іншим, він і відповів на поставлені йому питання, хоча відповіді на них не витікали із описової частини.

Таким чином, крім процесуальної помилки, мала місце помилка гносеологічна, тобто логічна помилка, адже висновок експерта повинен логічно витікати із тих досліджень, які він фактично провів. Такий висновок може вважатись також і завідомо неправдивим.

Окрім цього, слід зважати, що предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Зокрема, згідно з Постановою Пленуму ВСУ «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012  № 4 неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Також часто процесуальні помилки виникають і в тих випадках, коли експерти починають самостійно збирати докази, що вони не мають права робити. Або коли слідчий чи суддя у своїй ухвалі дають експерту вказівку взяти якісь дані з матеріалів справи, особливо це стосується автотехнічної експертизи, а у справі при цьому можуть бути різні позиції щодо певного питання, різних учасників та свідків. Таким чином, при призначенні експертизи суддя повинен чітко вказати, які вихідні дані брати для дослідження, які зразки підписів використовувати, які саме документи досліджувати тощо.

Бувають і такі помилки, коли помилка була закладена ще на етапі постановлення задачі. Накприклад, коли слідчий, формуючи експерту завдання, неправильно склав питання таким чином, що по-іншому експерт і не міг відповісти. Такого роду помилки дуже часто зустрічаються в економічних експертизах.

Також помилки можуть бути фактичними або предметними. Наприклад, коли експерт досліджує знаряддя, яким відкривалися двері чи взламувався сейф, однак ознак на такому знарядді недостатньо, щоб підтвердити, що саме ним була здійснена певна дія, але водночас на ньому можуть бути нашарування фарби із сейфу. Таким чином, експерт може зробити помилковий висновок про те, що саме цим знаряддям був взламаний сейф, застосовуючи так званий принцип контактної взаємодії, який не завжди може бути вірним. В даному випадку недосконалою є і сама методика, яка застосовується експертом.

Причини помилок експертів можуть бути об’єктивними і суб’єктивними. Прикладом перших може бути відсутність науково-дослідної методики, без якої експерт ніяк не зможе зробити обгрунтовані висновки, навіть якщо є наявними всі необхідні ознаки для встановлення висновку. Є і такі випадки, коли методика для дослідження існує, але в ній закладені такі недоліки, які унеможливлюють проведення дослідження, або ж, коли експерти помилково використовують не ту методику, яка насправді потрібна, хоча й висновки при цьому були зроблені вірні.

ОБГРУНТОВАНІСТЬ, ЯСНІСТЬ ТА ПОВНОТА ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА

Відповідно до положень ЦПК, ГПК та КАС експерт зобов’язаний дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

КПК ж визначає, що експерт зобов’язаний особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання.

Пункт 2 ч. 7 Порядку рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 25.05.2015 № 775/5 закріплює, що підлягають аналізу правильність та обґрунтованість вибору схеми дослідження, методів і методик дослідження, послідовність застосування методів, відповідність сучасному стану методичного забезпечення певного виду судової експертизи.

На підставі абз. 4 п.2.3 Інструкції Міністерства юстиції України «Про призначення та проведення судових експертиз та експетних досліджень» від 08.10.1998 № 53/5 експерту забороняється вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

У Постанові Верховного суду від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16-ц закріплено наступні правові висновки:

- під неясністю висновку експерта слід розуміти нечіткість, розпливчастість відповідей експерта, внаслідок чого стає незрозумілий хід думок експерта;

- недостатньо повним є висновок, заснований на дослідженні не всіх наданих експертові обєктів або що не містить вичерпних відповідей на всі поставлені питання.

Однак слід розуміти, що жоден доказ сам по собі не є самостійною підставою для спростування висновку експерта. Висновок експерта не є достовірним/належним/допустимим доказом у разі доведення наявності дефекту самого висновку, а сааме наявність одного (або декількох) із зазначених моментів:

- необгрунтованості, неповноти або його неясності;

- факт вирішення експертом правових питань чи питань, які виходять за межі його спеціальних знань;

- вирішення експертом питань щодо обставин, які не є предметом доказування;

- призначення та проведення експертизи, складання висновку експерта з порушенням чинного законодавства України.

Таким чином, слід розуміти, що оскільки достовірність/належність/допустимість висновку експерта – це обставина, що має значення для вирішення справи, то дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність «дефектів» висновку експерта, є доказами у справі.

ВИСНОВОК ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: ЧИ ДОПУСТИМИЙ ДОКАЗ?

Відповідно до п. 6 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» судові експерти мають право проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб.

Згідно з п. 1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мінюсту від 08.10.1998 р. №53/5, за дорученням юридичних і фізичних осіб виконуються експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються у письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України.

Однак наразі існує декілька позицій щодо допустимості та недопустимості даного документу. Так, загалом, в судовій практиці існують такі контраргументи на заявлені сторонами у справі висновки експертних досліджень:

- вони не є процесуальним документом, заявою по суті справи чи заявою з процесуальних питань тощо, а тому не повинні братись судом до уваги;

- експерт, в такому випадку, не несе кримінальної відповідальності та інших видів відповідальності, встановлених Законом України «Про судову експертизу».

Водночас є цікава практика Верховного суду викладена у Постанові від 10.10.2018 у справі № 910/22303/17, в якій суд встановив, що «… висновок був оцінений судами … і встановлено, що ним підтверджується направлення уповноваженими представниками позивача документів на вивчення та погодження та отримання уповноваженими представниками позивача консультацій по e-mail і доводи скаржника цих висновків судів не спростовують».

ІНШІ НЕПРОЦЕСУАЛЬНІ ДОКУМЕНТИ ЯК ДОКАЗИ У СПРАВІ

Одним із таких документів, які часто використовуються в судах для підтвердження існування певних обставин, є «довідка», яка може бути належним та допустимим письмовим доказом.

Так, Постанова Верховного суду від 01.11.2018 р. у справі № 326/672/17 містить приклад такого визнання, а саме: «Суд …, послався на дані довідок, наданих до Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області фізичними особами-підприємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9, якими визначено вартість бувших у використанні холодильника… Суд зазначив безпосередньо у вироку, мотивувавши своє рішення про визнання цих довідок допустимими доказами».

В свою чергу висновок наукової експертизи не завжди є обов‘язковим при оцінці доказів.«Стосовно ненадання судами попередніх інстанцій оцінки наявному в матеріалах справи висновку науково-правової експертизи, проведеної Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, слід зазначити, що даний висновок не є результатом проведення судової експертизи, а тому не є обов'язковим при здійснені оцінки доказів у справі» (Постанова Верховного суду від 11.04.2018 у справі № 910/24880/15).

РЕЦЕНЗІЯ НА ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА

Досить новим для української правової системи є інститут рецензування висновків судових експертів, порядок здійснення якого затверджений наказом Міністерства юстиції України від 25.05.2015 № 775/5. Даний інститут уже успішно застосовується в судовій практиці сторонами процесу з метою переконання суду у необхідності відхилення висновку експерта, який є доказом у справі.

Підставами для рецензування висновків експертів є:

- план рецензування висновків судових експертів НДУСЕ Міністерства юстиції України;

- графік проведення планових перевірок організації діяльності судових експертів, що не є працівниками державних спеціалізованих установ;

- договір або План щодо підготовки (стажування) фахівця, який має намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта;

- доручення Міністерства юстиції України.

Однак, слід відмітити, що наразі непоодинокими є випадки виготовлення рецензій на висновки експертів поза вищевказаним порядком Мінюсту, наприклад, на замовлення незадоволеної сторони, які можуть містити у собі певні зловживання та підміну понять.

В експертному середовищі є «противники» рецензій, які заперечують можливість їх використання в судовому процесі з огляду на наступне:

- рецензія не є процесуальним документом, заявою по суті справи чи заявою з процесуальних питань, а тому не повинна бути врахована судом при постановленні рішення;

- рецензія не містить даних про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а містить лише суб’єктивну думку особи щодо оцінки доказу – висновку експерта;

- метою «рецензентів», як правило, є безпідставна дискредитація авторитету й професійної репутації судових експертів з метою нівелювання їх висновку та призначення додаткової або повторної експертизи в інтересах іншої сторони процесу;

- відсутні гарантії незалежності рецензента, його незаінтересованості та неупередженості, оскільки здебільшого рецензії надаються на замовлення сторони.

Взагалі, деякі експерти вважають досить образливою «критику» на їх рахунок щодо складених ними експертиз. Є приклад, коли в Чехії суд оштрафував адвоката за досить жорсткі висловлювання щодо некомпетентності судового експерта. В решті-решт адвокат поскаржився до ЄСПЛ і суд роз’яснив, що сторони мають право піддавати сумніву висновки експерта і навіть, якщо це було висловлено в доволі жорсткій формі, це не буде вважатись порушенням.

Таким чином, бачимо, що питання рецензійна висновки експертів досить неоднозначно сприймається в колі правників. Наразі практики Верховного суду, який міг би запровадити єдине розуміння цього інституту, поки що немає, тому обговорення з даного питання продовжують тривати лише на рівні експертних та наукових дискусій.

ЗАУВАЖЕННЯ ДО ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА: СУДОВА ПРАКТИКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Зауваження до висновку експерта є досить поширеним інструментом, які висловлюють сторони у процесуальних документах в ході судового розгляду. Таким чином з даного питання сформувалась певна судова практика навіть на рівні найвищої судової інстанції, деякі рішення якої будуть наведені нижче.

Так, в одній із справ (Постанова ВС від 08.05.2018 у справі № 916/259/16) суд зауважив, що «…з мотивувальної частини постанови суду … не вбачається наведення судом правової оцінки висновку судово-почеркознавчої експертизи …, а також зауважень відповідача щодо висновку судового експерта… Тобто суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував прийняття ним до уваги одних доказів та відхилення інших…».

В одній із справ факт наявності заборгованості було заперечено висновком судово-економічної експертизи, однак такі доводи були відхилені судом, «оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а не висновком експертизи, який оцінюється на рівні з іншими доказами та не має для суду наперед встановленого значення…» (Постанова ВС від 25.04.2018 у справі № 401/9687/12).

Посилаючись на практику ЄСПЛ, в одній із Постанов Верховний суд зауважив наступне: «Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 зазначив, що «п.1  статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень,  але це не може прийматись як вимога  надавати  детальну відповідь на  кожен  аргумент»(Постанова ВС від 25.04.2018 у справі № 401/9687/12).

Одночасно можна згадати про судову практику з приводу затягування розгляду справ внаслідок призначення великої кількості експертиз, а саме рішення ЄСПЛ у справі «GÓRA v. POLAND (2004)», де йдеться про те, що призначення чотирьох експертиз мало наслідком необгрунтоване затягування розгляду, навіть незважаючи на рівень складності справи.

Загалом, слід визнати, що наразі найбільш поширеним інструментом для оскарження висновку експерта є їх заперечення учасником справи у процесуальних документах. Більш рідко зустрічаються випадки подання до суду рецензій на висновки експертів чи протилежних висновків експертів, зроблених на замовлення сторони (не в судовому порядку).

Законодавчо визначено процедура та можливість оскарження результатів судової експертизи з метою виправлення добросовісних помилок експерта чи скасування завідомо неправдивого висновку є гарантією забезпечення права особи на незалежний суд та змагальний судовий процес.

Зозуля Наталія, “Українське право”

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Неминучість ери правосуддя в Україні donum auctoris Неминучість ери правосуддя в Україні
Уже рік ( якщо прискіпливо, то вже більше) як діє відповідно до положень Судової реформи Верховний Суд. Хтось назив...
«Синій кит» або квест ціною у життя: історія, яка ще не стала судовою Справа «Синій кит» або квест ціною у життя: історія, яка ще не стала судовою
Декілька років тому суспільство сколихнули чисельні випадки самогубств серед дітей, багато з яких, як виявилось, бу...
Грудень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
26 27 28 29 30 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31 1 2 3 4 5 6
ЗАХОДИ
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика