Міжнародне правоМіжнародне публічне право

Гуманітарна інтервенція у міжнародних відносинах:що ми знаємо про це?

Гуманітарна інтервенція у міжнародних відносинах:що ми знаємо про це?

У сучасному міжнародному праві багато уваги приділяють проблемам правомірності гуманітарної інтервенції та аналізу наявності правових підстав для її здійснення. Хотілося б висвітлити деякі юридичні аспекти, пов’язані із законністю втручання, його доцільністю, повноваженнями сторін, що проводять інтервенцію.

Концепцію «гуманітарної інтервенції» вперше запропонував Генеральний секретар ООН Кофі Аннан у 1999 році, виступаючи на засіданні Генеральної Асамблеї ООН.Гуманітарна інтервенція була визначена, як використання однією державою «військової сили проти іншої держави, коли лідером публічно заявлена мета цієї військової акції, що закінчується порушенням прав людини, скоєних державою, проти якої вона спрямована». Це визначення, можливо, десь є занадто вузьким, так як виключає невійськові форми втручання, такі як гуманітарна допомога та міжнародні санкції. У більш широкому розумінні, гуманітарну інтервенцію пропонують розуміти, «як поняття, що охоплює ненасильницькі методи, а саме втручання в проведення без військової сили, щоб полегшити масу людських страждань у суверенних кордонах». Також гуманітарна інтервенція визначається як загроза використання сили або її використання поза межами власних кордонів державою (або групою держав), що має на меті припинення масових та жахливих порушень основних прав людини стосовно осіб, що не є громадянами держави, без дозволу держави, на чиїй території застосовується сила. Насправді, відмінностей у визначеннях існує чимало. Поле аналізу (з точки зору права, етики, політики) часто впливає на визначення, яке обирається.

Ще зі стародавніх часів військове втручання було одним із головних інструментів зовнішньої політики держав. Упродовж останніх десятиліть питання допустимості гуманітарної інтервенції залишається одним із найбільш гострих та водночас актуальних, що викликає різноманітні дискусії та суперечливі ситуації у міжнародних відносинах. Зокрема, з-поміж чинників, які «провокують» дану проблему є процеси глобалізації та інформаційної революції, за допомогою яких приховати масштабні порушення прав людини у будь-якій державі стало набагато складніше, а громадяни та громадські організації чинять тиск на власні уряди із звинуваченням у аморальності невтручання у гуманітарні кризи в інших державах, суттєво загострюючи проблему.

З точки зору чинного міжнародного права гуманітарна інтервенція, звичайно, є неправомірною. Стаття 2 (4) Статуту ООН забороняє державам застосовувати силу проти інших держав або ж погрожувати її застосуванням. Винятками є лише самооборона у разі збройного нападу на державу, а також застосування сили на підставі відповідної резолюції Ради Безпеки ООН.

Є підстави вважати, що право на самооборону не може стати обґрунтуванням гуманітарної інтервенції, тобто для застосування збройної сили для захисту громадян іншої держави для запобігання масових порушень прав людини. Правомірність використання сили в даному випадку якщо і може бути обґрунтована, то тільки відповідно до принципів та норм міжнародного права в сфері захисту прав людини. Важливо врахувати також і юридичні аспекти даної проблеми: застосування сили в разі масових порушень прав людини є правомірними в тому випадку, коли окрема дія із застосуванням зброї не спрямована проти територіальної цілісності або політичної незалежності держав та відповідає основоположним принципам та цілям Статуту ООН, серед яких є захист прав та свобод людини. Однієюіз негативних характеристик щодо природи гуманітарних інтервенцій є їх зловживання. Це пояснюється тим, що іноді держави вказують на використання інтервенцій для блага – захисту прав людини.

Подальша еволюція міжнародного права привела до заборони застосування збройної сили у міжнародних відносинах. Однак, держави так чи інакше використовували збройну силу в разі порушення прав та свобод людини. Перед міжнародним співтовариством, посилаючись на принцип загальної поваги прав людини, постало питання про те, як реагувати на порушення таких прав, що неодноразово відбуваються в тій чи іншій державі. На сьогоднішній день не існує єдиної точки зору щодо того, що можна вважати ситуацією, коли може бути застосована гуманітарна інтервенція.

Так чи інакше, основні спори щодо застосування інтервенції,в основному, стосуються її політичного та морального змісту. Немає жодного прикладу застосування сили, за якого можна було б вести мову виключно про гуманітарні мотиви. До прикладу, США до вторгнення у Югославію кілька років вимагали від цієї держави певних політичних кроків, фактично шантажуючи її, а в Іраку лише після виявлення абсурдності звинувачень у володінні зброєю масового ураження, уряд США почав наголошувати на гуманітарній складовій акції. Для місцевого населення таке втручання має вкрай негативні наслідки, адже значно погіршує стан дотримання прав людини.

Для будь-якої держави порушення прав людини є надзвичайно великою структурною проблемою. Вирішити цю проблему, спираючись на заходи, які розраховані лише на добру волю, здоровий глузд та совість порушника, складно. Отже, у разі легалізації гуманітарної інтервенції, вона все одно не буде здійснюватися у всіх без винятку випадках порушень прав людини, а відтак і застосування сили надалі буде виключно виборчим правом держави і буде залежати від її політичних рішень.

Вважається, що роль гуманітарної інтервенції як демократичної форми міжнародних відносин повинна розглядатися як вимушений захід, пов’язаний з певними основними проблемами: захист прав і свобод людини та вимушене і доцільне застосування збройних сил у міжнародних відносинах. Неодноразові дослідження дають підстави зробити висновок: силові операції проти держав під «гуманітарним» приводом, незважаючи на їх протиправність, всеодно здійснюються з порушенням правил ООН, іноді з посиланням на відсутність певних вказівок в Статуті ООН з цього приводу.

Висновки щодо цієї проблематики мають ґрунтуватися на зміні нормативного регулювання гуманітарних інтервенцій, внесенні до Статуту ООН додаткових положень для більш жорсткого регулювання щодо проведення таких операцій. Багато експертів переконані, що рішуче військове втручання міжнародних сил у внутрішні справи держав може стати ефективним стримуючим засобом для ліквідації існуючих конфліктів і порушень прав та свобод людини. Інші вважають, що максимум, що може надати гуманітарна інтервенція – це припинити кровопролиття.

Як показує нам практика останніх років, гуманітарна інтервенція в більшості не обмежується коротким і тимчасовим застосуванням сили. Гуманітарне втручання в справи суверенних держав стає одним із визначальних елементів формування світопорядку. Досвід здійснення гуманітарної інтервенції показує, що дуже важливо, щоб миротворчі операції проводились виключно під егідою та з урахуванням санкцій ООН, не виключаючи участі в них міжнародних регіональних організацій. З урахуванням того, що всі права людини – універсальні, неподільні, взаємопов’язані і взаємозалежні, міжнародне співтовариство повинно ставитися до прав людини глобально, на справедливій та рівноправній основі.

 

А.Ю. Замула, доцент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Факультету міжнародних відносин Національного авіаційного університету

Д.В. Кібець, старший викладач кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Факультету міжнародних відносин Національного авіаційного університету

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Судова реформа в Україні: ціна незалежності donum auctoris Судова реформа в Україні: ціна незалежності
Звертатися до мемуарів, до спогадів учасників подій або ж тих, хто мав дотичність до певних подій, та переніс у нас...
Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи Феміда Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи
Венеціанська комісія опублікувала повний текст висновків щодо останнього етапу судової реформи, про це повідомляє Є...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Опитування
  • Чи підтримуєте Закон 1008 про нову судову реформу?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика