Міжнародне правоМіжнародне публічне право

Контентні злочини: міжнародні засади протидії

Контентні злочини: міжнародні засади протидії

Проблема протидії нелегальному контенту є досить гострою для громадськості та балансує на перетині прав і свобод людини, з одного боку, і безпеки, з іншого.

Тим не менш, серед видів сучасних кібернетичних злочинів великого поширення набули протиправні діяння, пов’язані зі створенням та розповсюдженням шкідливої інформації за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, так звані контентні злочини. Згідно з п. 26, 31 «Сальвадорської декларації про комплексні стратегії для відповіді на глобальні виклики: системи попередження злочинності та кримінального правосуддя та їх розвиток у світі, що змінюється», Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй наголосила на важливості попередження молодіжної злочинності, закликала громадянське суспільство  включно із засобами масової інформації підтримувати зусилля,спрямовані  на відсторонення дітей та молоді від матеріалів, що можуть викликати зростання насилля і злочинності, особливо матеріалів, де відображаються та схвалюються акти насильства по відношенню до жінок і дітей.

Тим не менш, заборона створення і розповсюдження окремої інформації тісно пов’язана зі свободою висловлювання думок. Слід зазначити, що міжнародне право у сфері прав людини допускає необхідність криміналізації крайніх форм вираження думки (обмеженого числа), але, водночас, захищає інші їх форми. Тому встановлення кримінальних обмежень у сфері висловлення поглядів має відповідати вимогам  пропорційності, доцільності та законності, а також бути об’єктивно необхідним для захисту прав і свобод інших людей, забезпечення правопорядку, законності та безпеки. Такі міри обмеження не повинні перевищувати рівень можливої шкоди, що може нанести неправомірна інформація та доступ до неї.

Згідно із результатами Всестороннього дослідження проблеми кіберзлочинності та відповідних заходів з боку держав-членів міжнародного співтовариства і приватного сектору, у тих випадках, коли в одній країні зміст даних вважається незаконним, а в іншій країні його виробництво і розповсюдження дозволені, державам доведеться зосередити увагу на заходах кримінального правосуддя щодо осіб, які здійснюють доступ до змісту даних в межах національної юрисдикції, а не до змісту даних, виробленого за межами країни.

До шкідливої інформації можна віднести: дифамацію, неповагу, погрози, підбурювання до геноциду, ненависті, дискримінації, ворожнеч, насильства, тероризму і пропаганди війни, образи релігійних почуттів, непристойні матеріали, а також матеріали стосовно підриву державного устрою тощо. Однак, повного і вичерпного переліку забороненої інформації на сьогодні не існує.

Однозначно незаконними є підбурювання до здійснення геноциду та пропаганда війни. А. В. Пазюк у своїй монографії «Міжнародне інформаційне право» розглядає таку інформацію як заборонену відповідно до зобов’язань erga omnes. Дійсно, Конвенцією про попередження злочину геноциду і покарання за нього, а також Статутом Міжнародного кримінального суду забороняється підбурювання до здійснювання геноциду. Ст. 25(3)(е) Статуту МКС встановлено, що публічне підбурювання створює або суттєво підвищує ризик вчинення неконтрольованого масового злочину проти членів групи, на яку здійснюється напад. Оскільки суб’єкт звертається до значної кількості невизначених осіб, він з самого початку не може контролювати розвиток подій. Наприклад, до смертної кари за злочинне переслідування був засуджений під час Нюрбергського процесу Юліус Штрейхер, редактор нацистської газети «Der Sturmer», який упродовж багатьох років  у своїх статтях закликав до «знищення єврейської раси». Під час подій у Руанді 1994 р. екстремісти хуту встановили контроль над радіостанціями та використовували їх для проведення виключно ефективної компанії з розпалювання ненависті щодо тутсі.

Слід зазначити, що публічне підбурювання означає заклик, здійснений у громадському місці чи за допомогою засобу, який звертається до громадськості. Подібний заклик повинен бути умисно та усвідомлено скерований до неіндивідуалізованої аудиторії і, таким чином, створює чи посилює небезпеку неконтрольованого здійснення злочину. Саме такі можливості неіндивідуалізованого звернення до громадськості надають інформаційно-комунікаційні технології, зокрема соціальні мережі.

У цьому контексті важливим є приклад депортації ісламської релігійної общини із Об’єднаної республіки М’янма. Згідно з доповіддю незалежної міжнародної місії з виявлення фактів у М'янмі,  було встановлено ряд ознак злочину геноциду. У п. 73 цієї доповіді зазначено: «Роль соціальних мереж є значною. Facebook став корисним інструментом для тих, хто прагне поширювати ненависть, особливо там, де є Facebook і Інтернет». Крім цього, місія відзначила повільну і неефективну реакцію соціальної мережі, а також її неспроможність надати інформацію щодо розповсюдження ненависті. Питання про роль Інтернету в розповсюджені забороненого контенту є актуальним і для Німеччини, де було прийнято закон про відповідальність за заклики до ненависті, «фейкові новини», а також іншу нелегальну інформацію.

У результаті збільшення ролі посередників (соціальних мереж, пошукових ресурсів та ін.) у процесі поширення інформації в рамках Ради Європи та Європейського Союзу існують ініціативи щодо визнання таких акторів як «регулятори». Так, відповідно до Рекомендації Комітету міністрів держав-членів Ради Європи про роль та відповідальність інтернет-посередників, визначається, що компанії, які здійснюють передачу інформаційних даних з можливістю їх  редагування, повинні нести відповідальність за розповсюдження забороненого контенту.  Крім того, в рамках Європейської Комісії також розглядається рішення про встановлення певних часових рамок (однієї години) для знищення незаконної інформації за запитом влади, а у випадку невиконання – накладання значних штрафів.

Можна також привести окремі відомі факти участі інтернет-провайдерів у протидії розповсюдження забороненого контенту. Так, наприклад восени цього року Vodafone Ireland погодився на вимогу Ірландської Асоціації Музики (IRMA) передавати дані тих клієнтів, хто тричі був помічений в перегляді-прослуховуванні нелегального контенту, правовласникам (так званий принцип «трьох ударів»).

Зростання відповідальності інтернет-провайдерів та ІТ-компаній у сфері розповсюдження забороненої інформації вважаємо позитивним явищем, враховуючи принцип державно-приватного партнерства. Тим більше, підвищення державного регулювання зазначеної сфери призводить до поширення цензури, блокування і заборони окремих інтернет-ресурсів.

Слід врахувати, що можливості державного регулювання цифрового контенту є обмеженими. Як стверджує, М. Тульєв, член Інтернет-асоціації України, державне регулювання контенту в Інтернеті не може бути ефективним з огляду на такі причини: 1) неможливо повністю знищити чи заблокувати певну інформацію, у випадку, коли користувач її шукає (щодо дитячої порнографії, тероризму тощо); 2) можна обмежити поширення певної інформації, але не можна повністю заборонити до неї доступ; 3) коли це призводить до цензури, що впливає на баланс суспільної думки; 4) коли побудована система легко змінює критерії блокувань; 5) коли таке регулювання перетвориться на джерело зловживань.

 

М. Ю. Яцишин, старший викладач кафедри міжнародного права і порівняльного правознавства Національного авіаційного університету 

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Судова реформа в Україні: ціна незалежності donum auctoris Судова реформа в Україні: ціна незалежності
Звертатися до мемуарів, до спогадів учасників подій або ж тих, хто мав дотичність до певних подій, та переніс у нас...
Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи Феміда Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи
Венеціанська комісія опублікувала повний текст висновків щодо останнього етапу судової реформи, про це повідомляє Є...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика