Міжнародне правоМіжнародне публічне право

Коронавірус & міжнародна авіація

Коронавірус & міжнародна авіація

Інфекційні хвороби набувають масштаби епідемій та пандемій у результаті міграції. У період розвитку морського, а у ХХ ст. авіаційного транспорту саме ці переваги цивілізації створили нові небезпеки, серед яких – перенесення інфекційних хвороб на значні відстані, створення нових осередків захворювання, охоплення інфекцією великих територій та значну кількість населення.

30 січня 2020 р. на екстреному засіданні, скликаному на вимогу Генерального директора Всесвітньої організації охорони здоров'я, профільний комітет ВООЗ визнав за необхідне оголосити надзвичайну ситуацію міжнародного значення в зв'язку зі спалахом коронавіруса, який отримав офіційну, хоча і тимчасову, назву «гостре респіраторне захворювання 2019н-КоВ».

Станом на 9 лютого кількість жертв нового коронавірусу 2019-nCoV у Китаї досягла 908, кількість підтверджених випадків зараження досягла 40 171

Незважаючи на локалізацію епідемії в Китаї, захворювання коронавірусом розповсюдилось вже на 24 держави. У Великій Британії підтверджено зараження коронавірусом 8 осіб. 9 лютого близько 200 британських та іноземних громадян прибули спеціальним рейсом з китайського міста Ухань, евакуйованих людей помістили у карантин на 14 днів. Міністр охорони здоров’я Великої Британії Метт Хенкок заявив, що поширення коронавірусом є «серйозною і неминучою загрозою» для британської громадськості .

Міністр охорони здоров’я Франції Аньєс Бузін повідомила про п’ять нових підтверджених випадків зараження коронавірусом.

Тобто, авіація, з одного боку є важливим та оперативним заходом для евакуації осіб, перевезення ліків, а з іншого – фактор, за допомогою якого інфекційна хвороба миттєво розповсюджується по світу. Так, у 2003 році, коли був спалах ТОРС (атипова пневмонія), її міжнародне поширення відбувалося в основному через повітряне сполучення.

У базовому джерелі міжнародного повітряного права, Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р., санітарно-епідеміологічним питання приділяється важливе значення.

У статті 14 «Запобігання поширенню хвороб» Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. було встановлено, що кожна Договірна держава погоджується  вживати  ефективних заходів з метою запобігання поширенню шляхом аеронавігації холери, тифу епідемічного, віспи, жовтої пропасниці, чуми і таких інших інфекційних хвороб,  що  час  від  часу  визначаються Договірними державами, і з цією метою Договірні держави будуть підтримувати безпосередні консультації з установами, які  відають  питаннями міжнародного регулювання в галузі санітарних заходів,  що застосовуються до повітряних суден. Такі консультації здійснюються без  шкоди для застосування будь-якої чинної з цього питання міжнародної  конвенції,  учасникамиякої можуть бути Договірні держави.

Хоча в статті наводиться перелік деяких інфекційних хвороб, які були викоріненні, наприклад, віспи, проте, положення даної статті є вкрай важливими в епоху епідеміологічної нестабільності, так як зобов’язують держави прийняти ефективних заходів з метою запобігання поширенню шляхом аеронавігації інших інфекційних хвороб, які не перелічені у статті, у тому числі поширенню коронавірусу.

Саме через повітряний транспорт інфекційні хвороби можуть поширюватися у різні кутки планети на протязі від доби до декількох діб. Саме з цієї причини на міжнародному рівні ІКАО співпрацює з Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) з метою сприяння в створенні вимог і інструктивних матеріалів для боротьби з інфекційними хворобами.

Основним документом універсального характеру по боротьбі з інфекційними захворюваннями є Міжнародні медико-санітарні правила (ММСП), які були прийняті ВООЗ у 2005 році, а набрали чинності у 2007 році. Міжнародні медико-санітарні правила обов’язкові для усіх держав-членів ВООЗ. Мета і сфера застосування ММСП складаються «в запобіганні міжнародного поширення хвороб, оберігання від них, боротьбі з ними і прийнятті відповідних заходів на рівні громадської охорони здоров'я, які співмірні з ризиками для здоров'я населення і обмежені ними і які не створюють зайвих перешкод для міжнародних перевезень і торгівлі».

У п. 1. ст. 24 «Оператори перевезень» ММСП встановлено, що держави-сторони ММСП вживають усіх практично здійсненних заходів для забезпечення виконання операторами таких вимог:

(a) виконання медико-санітарних заходів, рекомендованих ВООЗ та прийнятих даною державою-учасницею;

(b) інформування осіб, які вчиняють поїздку, про всі медико-санітарні заходи, рекомендовані ВООЗ та прийняті державою-учасником, для застосування на борту перевізного засобу; і

(c) постійне забезпечення на перевізних засобах, за які вони несуть відповідальність, відсутність джерел інфекції або контамінації, включаючи переносників і резервуари. Застосування заходів контролю джерел інфекції або контамінації може знадобитися в тому випадку, якщо на борту перевізного засобу було виявлено їх присутність.

Медико-санітарна частина Генеральної декларації повітряного судна – це документ ІКАО, який свідчить про міжорганізаційне співробітництво у сфері боротьби з інфекційними хворобами. Цей документ держави-члени ІКАО періодично переглядають, і він історично та в практичних цілях наводиться в додатках до ММСП. Не всі держави вимагають заповнення Генеральної декларації повітряного судна, яке прибуває, але всі члени екіпажу повинні бути інформовані про цей документ і його зміст, про те, для чого він використовується і чому він важливий як інструкція з визначення випадків інфекційних захворювань. Якщо всі держави будуть навчати свої екіпажі так, щоб вони виконали всі необхідні кроки вказані в Генеральної декларації повітряного судна, це дозволить уніфікувати інформацію про підозру на наявність випадків інфекційних захворювань на борту, яка передається в органи громадської охорони здоров'я в пункті призначення.

У період спалаху ТОРС (атипова пневмонія) Секцією авіаційної медицини ІКАО, Міжнародною асоціацією повітряного транспорту та ВООЗ були розроблені спеціальні рекомендації щодо виявлення захворілих на ТОРС в аеропортах. Низкою держав було введено термічне сканування пасажирів, проте даний метод був не дуже ефективний у зв’язку зі специфікою перебігу хвороби. У документі WP/33Секретаріат ІКАО представив інформацію про прийняття узгодженого плану поетапних дій, що містить основні принципи, призначені для надання допомоги аеропортам у разі можливості рецидиву ТОРС і спалаху іншої інфекційної хвороби, що становить небезпеку для охорони здоров'я.

У 2006 році ІКАО розробила «Інструктивні матеріали для держав з контролю за інфекційними хворобами, що створюють серйозний ризик для здоров'я населення». Додаток 13 містить «Форму надання інформації про місце знаходження пасажира з метою охорони здоров'я» - стандартизований метод збору даних про пасажирів, які могли зазнати впливу від пасажира з інфекційною хворобою.

У 2009 році вступив у силу ряд змін, внесених в інші Додатки. Додаток 6 включає рекомендовану практику наявності універсального профілактичного комплекту на рейсах, до якого входять: сухий порошок, який перетворює невелику кількість пролитої рідини в стерильний гранульований гель; бактерицидний дезінфікуючий засіб для очищення поверхонь; серветки для очищення шкіри; маска на обличчя / очна маска (окрема або комбінована); рукавички (одноразові).

При спалаху інфекційної хвороби, яка може поширитися повітряним шляхом, держави повинні проводити профілактичні та навчальні заходи задля боротьби з ними, так у Додатку 11 зазначено: «4.2 .... Державам слід проводити, при необхідності, підготовчі заходи з метою забезпечення своєчасного вжиття заходів у разі непередбачених обставин. Такі підготовчі заходи повинні включати: . . . b) оцінку ризику для польотів цивільних повітряних суден внаслідок збройного конфлікту або актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, а також розгляд ймовірних і можливих наслідків стихійних лих і надзвичайних ситуацій в області суспільної охорони здоров'я...».

ММСП містять зобов’язання держав у статті 28 (4) щодо повідомлення «компетентних органів»у пункті призначення. Так, у статті 28 (4) ММСП зазначено: «Капітани суден або командири літаків або їх представники якомога раніше до прибуття в порт або аеропорт призначення повідомляють органам контролю порту або аеропорту про наявність будь-яких випадків захворювання, що вказують на хворобу інфекційного характеру, або про факти, що свідчать про ризик для здоров'я людей на борту, як тільки таке захворювання або ризик для здоров'я людей стають відомими капітану судна або командиру літака. Ця інформація повинна бути негайно передана компетентному органу у порту або аеропорту. У термінових випадках така інформація повинна передаватися відповідному органу порту або аеропорту безпосередньо капітаном судна або командиром літака». Дана норма конкретизується щодо алгоритму повідомлення «компетентних органів»у пункті призначення у Додатку 9 ІКАО. У п. 8.15 Додатку 9 ІКАО зазначено: «8.15 Командир повітряного судна забезпечує негайне інформування органу управління повітряним рухом про будь-якій підозрі на інфекційнухворобу, з тим щоб можна було забезпечити наявність спеціального медичного персоналу та обладнання, необхідних для відвернення загрози здоров'ю людей після прибуття даного повітряного судна.». Отже, у Додатку 9 ІКАО міститься чітка вимогу до командира повітряного судна – повідомити орган управління повітряним рухом (який потім може повідомити аеродром призначення). Детальна процедура для виконання командиром повітряного судна та органом управління повітряного руху включена в «Правила аеронавігаційного обслуговування. Організація повітряного руху» ІКАО (Doc 4444). Так, розділ 16 «Правил аеронавігаційного обслуговування. Організація повітряного руху» у тому числі присвячений повідомленням про підозру на наявність інфекційних хвороб або інших загроз громадській охороні здоров'я на борту повітряного судна. У п. 16.6.1 Правил вказано, що «Льотний екіпаж повітряного судна, що виконує політ за маршрутом, у випадку (ах) підозри на наявність інфекційної хвороби або іншої загрози громадській охороні здоров'я на борту повітряного судна повідомляє органу організації повітряного руху, з яким пілот веде зв'язок, наступну інформацію: а) пізнавальний індекс повітряного судна; b) аеродром вильоту; с) аеродром призначення; d) розрахунковий час прибуття; е) кількість осіб на борту; f) кількість підозрюваних випадків хвороби на борту; g) характер загрози громадській охороні здоров'я, якщо він відомий».

У свою чергу орган організації повітряного руху, отримавши від пілота інформацію про підозру на наявність інфекційної хвороби або іншої загрози громадській охороні здоров'я на борту повітряного судна, передає якомога швидше повідомлення органу організації повітряного руху, обслуговуючому аеродром призначення / вильоту, за винятком тих випадків, коли є процедури повідомлення відповідного повноважного органу, призначеного державою, експлуатанта повітряного судна або призначений його представник.

Також, ІКАО розробила механізм співробітництва щодо запобігання поширенню інфекційних хвороб повітряним транспортом (CAPSCA), який направлений на поліпшення і узгодження планів готовності реагування держав у разі спалаху інфекційної хвороби. Резолюцією А37-13 «Запобігання розповсюдженню інфекційних хвороб повітряним транспортом» ІКАО закликає держави приєднатися і брати участь у роботі Механізму співробітництва щодо запобігання поширенню інфекційних хвороб повітряним транспортом (CAPSCA) для забезпечення реалізації його цілей.

Отже, Додаток 6 «Експлуатація повітряних суден», Додаток 9 «Спрощення формальностей», Додаток 11 «Обслуговування повітряного руху», том I «Проектування і експлуатація аеродромів» Додатку 14 «Аеродроми» до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію і «Правила аеронавігаційного обслуговування. Організація повітряного руху» (Doc 4444) містять ряд Стандартів і Рекомендованої практики та правил, що стосуються заходів в області охорони здоров'я, які держави повинні приймати в разі надзвичайної ситуації в області громадської охорони здоров'я, що має міжнародне значення, для запобігання поширенню інфекційних хвороб повітряним транспортом.

ВООЗ у свою чергу рекомендує всім державам зміцнювати епіднагляд за важкими гострими респіраторними інфекціями, ретельно аналізувати всі нетипові тенденції захворюваності гострими респіраторними інфекціями або пневмонією і повідомляти ВООЗ про всі підозрілі і підтверджені випадки інфікування раніше невідомим коронавірусом.

 

завідувач кафедри міжнародного права та порівняльного права Національного авіаційного університету,  к.ю.н. Т. Р. Короткий,

експерт з міжнародного права охорони здоров’я, к.ю.н.  Н. В. Хендель

 

 

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Судова реформа в Україні: ціна незалежності donum auctoris Судова реформа в Україні: ціна незалежності
Звертатися до мемуарів, до спогадів учасників подій або ж тих, хто мав дотичність до певних подій, та переніс у нас...
Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи Феміда Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи
Венеціанська комісія опублікувала повний текст висновків щодо останнього етапу судової реформи, про це повідомляє Є...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Лютий 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
27 28 29 30 31 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13
13.02.2020 12:00:00 - Lviv Legal Criminal Talks
14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 1
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика