НовиниУкраїна

Найголовніше за тиждень: КСУ перевірить розпуск Ради 11 червня, нові рішення Конституційного Суду, Рада схвалила Закони про ТСК, передвищу освіту і громадянство для добровольців-іноземців

08.06.2019 / 09:00
815
+A
-a

Найголовніше за тиждень: КСУ перевірить розпуск Ради 11 червня, нові рішення Конституційного Суду, Рада схвалила Закони про ТСК, передвищу освіту і громадянство для добровольців-іноземців

КСУ розгляне справу про розпуск Ради 11 червня

Велика палата Конституційного Суду України вирішила, що розглядатиме справу про конституційність Указу Президента «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів» у формі усного провадження. Про це інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу.

Крім того, відповідно до статті 75 Закону України «Про Конституційний Суд України» Велика палата КСУ визнала конституційне провадження цієї справи невідкладним.

Відкрита частина пленарного засідання у цій справі відбудеться 11 червня 2019 року о 10 годині.

Зазначимо, 62 народних депутати України звернулися до Конституційного суду щодо конституційності Указу Президента України про розпуск парламенту.

Неконституційним цей Указ називають і голова ВРУ Андрій Парубій, і правники-експерти.

23 травня 2019 року в «Урядовому кур’єрі» було опубліковано Указ Президента України Володимира Зеленського про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України восьмого скликання і призначення позачергових виборів на 21 липня.

Додамо, відповідно до частини 7 статті 83 Конституції України протягом одного місяця від дня припинення діяльності коаліції має бути сформована нова. В іншому випадку парламент може бути розпущений Президентом.

Водночас стаття 90 Конституції України передбачає, що повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України або Президента України.

КСУ виніс рішення у справі про вихід на пенсію за вислугу років

4 червня 2019 року Конституційний Суд України визнав такими неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788–ХІІ зі змінами. Про це інформує відділ комунікацій Конституційного Суду України та правового моніторингу.

Зміни внесено законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213–VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911–VIII.

Конституційний Суд України зазначає, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об’єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов’язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

У Рішенні зазначається, що Законом № 911 встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників льотного та льотно-випробного складу, та 55 років для працівників освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення, а також артистів театрально-концертних й інших видовищних закладів, підприємств і колективів.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров’я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров’я і безпеки оточуючих.

«З наведеного випливає, що втрата професійної працездатності або придатності не пов’язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років», – йдеться у повідомленні.

Конституційний Суд України виходить з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону № 1788 щодо підвищення на п’ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п’ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

КСУ визнав е-декларування антикорупційних активістів неконституційним

6 червня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі за конституційними поданнями Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та 65 народних депутатів України щодо конституційності положень щодо електронного декларування антикорупційних громадських активістів.

КСУ встановив неконституційність пункту 5 частини першої статті 3, абзацу третього частини третьої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700–VІІ зі змінами, пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» від 23 березня 2017 року № 1975–VІІІ .

У Рішенні Конституційного Суду України зазначається, що оспорюваними положеннями («особи, яких цим Законом віднесено до суб’єктів декларування, подають у встановленому Законом України «Про запобігання корупції» порядку першу декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 2018 році за період з дня набрання чинності цим Законом до 31 грудня 2017 року“) Верховна Рада України фактично прирівняла осіб, які беруть участь у здійсненні заходів із запобігання та/або протидії корупції, до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Зі змісту оспорюваних положень Закону № 1700 неможливо однозначно встановити, які конкретно фізичні особи, що займаються тією чи іншою діяльністю у сфері запобігання та протидії корупції, повинні подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та чи може застосовуватися до них передбачена законом кримінальна, адміністративна чи інша юридична відповідальність за неподання, несвоєчасне подання цієї декларації, зазначення у ній завідомо недостовірних відомостей.

Крім того, Конституційний Суд України вважає, що держава зобов’язана здійснювати контроль за діяльністю громадських об’єднань з метою забезпечення дотримання ними та їх членами відповідних норм законодавства України, проте такий контроль не повинен бути надмірним і перешкоджати законній діяльності цих об’єднань та реалізації громадянами їх конституційного права (стаття 36 Конституції України). Ступінь втручання держави у функціонування інститутів громадянського суспільства має переслідувати легітимну мету, бути пропорційним та враховувати баланс приватних та публічних інтересів.

Системний аналіз пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1700 свідчить, що його дія поширюється на осіб, які не наділені публічними владними повноваженнями, здійснюють діяльність у сфері запобігання та протидії корупції не за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, а фінансування (оплата) їх робіт, послуг здійснюється за рахунок певних програм (проектів) технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги.

У Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що покладення на фізичних осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 3 Закону № 1700, обов’язку щодо подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не забезпечило справедливого балансу між інтересами осіб, які здійснюють у такий спосіб своє право на свободу громадської діяльності, й інтересами національної безпеки та громадського порядку, потребами захисту прав і свобод інших людей (частина перша статті 36 Конституції України). Зі змісту положень пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1700 вбачається, що вони дозволяють надмірне втручання в особисте і сімейне життя осіб, визначених у цих положеннях. Встановлене у цих положеннях покладення додаткових до передбачених у частині другій статті 67 Конституції України обов’язків щодо декларування свого майнового стану та доходів в порядку статті 45 Закону № 1700 з відповідними наслідками (притягнення до юридичної відповідальності) на осіб, які займаються діяльністю у сфері запобігання та протидії корупції, не переслідує легітимної мети та є занадто обтяжливими для цих осіб. 

Положення пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1700 щодо фінансового контролю держави за діяльністю громадських об’єднань та осіб, які здійснюють заходи стосовно запобігання та протидії корупції в Україні, обмежують гарантовану Конституцією України свободу політичної та громадської діяльності. Вони можуть використовуватися для переслідувань фізичних осіб, які здійснюють антикорупційну діяльність, зокрема порушення проваджень з метою притягнення цих осіб до юридичної відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначення у цій декларації завідомо недостовірних відомостей.

На думку Конституційного Суду України, положення пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1700 перебувають у нерозривному зв’язку з приписами абзацу третього частини третьої його статті 45, а також пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 1975, тому Конституційний Суд України також вбачає потребу у визнанні положень абзацу третього частини третьої статті 45 Закону № 1700, пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 1975 такими, що суперечать Конституції України.

Конституційний Суд України у Рішенні звертає увагу на те, що заходи фінансового контролю за діяльністю об’єднань громадян та їх членів, які не здійснюють публічних владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів, не можуть бути надмірними та такими, що непропорційно обмежують свободу політичної та громадської діяльності, нівелюють сутність права громадян на свободу об’єднань.

Отже, оспорювані положення законів № 1700 і № 1975 визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Рада прийняла Закон про ТСК з нормою про імпічмент

Верховна Рада прийняла Закон України «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України».

Закон визначає правовий статус тимчасових слідчих комісій, спеціальної тимчасової слідчої комісії і тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України, їх повноваження та організаційні основи діяльності.

Законодавчим актом встановлено статус тимчасових слідчих комісій, спеціальної тимчасової слідчої комісії і тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України.

Згідно із Законом, «тимчасова слідча комісія Верховної Ради України (далі - слідча комісія) - колегіальний тимчасовий орган Верховної Ради України, що утворюється з числа народних депутатів України, завданням якого є здійснення парламентського контролю шляхом проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес.

Спеціальна тимчасова слідча комісія Верховної Ради України (далі - спеціальна слідча комісія) - колегіальний тимчасовий орган Верховної Ради України, що утворюється у складі народних депутатів України, спеціального прокурора і спеціальних слідчих, завданням якого є проведення розслідування обставин щодо вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину, викладених у підписаному більшістю народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України поданні про ініціювання питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.»

Законом встановлено, що «організація і порядок діяльності слідчих комісій, спеціальної слідчої комісії та спеціальних комісій визначаються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» (далі - Регламент Верховної Ради України), цим та іншими законами України, прийнятими відповідно до них постановами Верховної Ради України».

Згідно із Законом, слідчі комісії, спеціальна слідча комісія і спеціальні комісії діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об'єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.

Слідчі комісії, спеціальна слідча комісія і спеціальні комісії підзвітні Верховній Раді України.

Законом встановлено, що слідча комісія у визначений Верховною Радою України термін, але не пізніш як через шість місяців з дня її утворення, подає Верховній Раді України письмовий звіт про виконану роботу, а також підготовлені нею пропозиції щодо проектів актів Верховної Ради України, висновки, пропозиції та інші матеріали, які надаються народним депутатам України для ознайомлення.

Спеціальна слідча комісія у визначений Верховною Радою України термін, але не пізніш як через два місяці з дня її утворення, подає Верховній Раді України висновки і пропозиції щодо розслідування обставин, викладених у поданні про ініціювання питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Термін звіту слідчої комісії і спеціальної комісії визначається Верховною Радою України у постанові про утворення відповідної комісії.

Після обговорення на пленарному засіданні Верховної Ради України результатів роботи слідчої комісії, спеціальної комісії Верховна Рада України приймає рішення щодо завершення роботи відповідної комісії або доручає їй продовжити роботу і визначає для цього термін наступного звіту.

Згідно із Законом, строк повноважень слідчої комісії і спеціальної комісії не може перевищувати одного року з дня утворення такої комісії.

Підставами для утворення слідчої комісії можуть бути повідомлення про порушення Конституції України, законів України державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими, службовими особами, керівниками (або посадовими особами, що виконують їх обов'язки) підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадських об’єднань, що становлять суспільний інтерес.

Слідча комісія не може утворюватися з питань:

1) здійснення правосуддя судом;

2) встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення;

3) яке є предметом діяльності утвореної Верховною Радою України іншої слідчої комісії.

Законом визначено повноваження слідчої комісії, її права та обов’язки, встановлена відповідальність за невиконання цього Закону.

Закон доповнено новим розділом IV (статті 23 - 30) щодо особливості діяльності спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, яка утворюється для проведення розслідування обставин щодо вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину, та у Прикінцевих положеннях запропоновано зміни до статей 351, 385 Кримінального Кодексу України, пункту 27 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію».

Верховна Рада схвалила у цілому закон про передвищу освіту

Верховна Рада прийняла Закон України «Про фахову передвищу освіту».

Законом визначено порядок, умови, форми та особливості здобуття фахової передвищої освіти та врегульовано суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначено компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері фахової передвищої освіти.

Законом встановлено основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи фахової передвищої освіти, створено умови для поєднання освіти з виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможних фахівців для забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави.

Так, з 2020 року українські коледжі та технікуми почнуть надавати фахову передвищу освіту: вони готуватимуть фахових молодших бакалаврів і більше не набиратимуть вступників на «молодшого спеціаліста».

Закон закладає такі зміни:

запроваджуються елементи корпоративного управління закладами, що сприятиме врегулюванню конфлікту інтересів. При закладі діятиме Наглядова рада, яка працюватиме над стратегічним розвитком закладу, шукатиме додаткові джерела фінансування, зможе впливати на керівництво в разі суттєвих проблем у діяльності;

обрання керівника передбачатиме рейтингове голосування колективу. Крім того, строк перебування на посаді буде обмеженим;

заклади готуватимуть фахових молодших бакалаврів, а за наявності ліцензії здійснюватимуть підготовку за коротким циклом вищої освіти або першим (бакалаврським) рівнем;

нова система державного фінансування: субвенція з держбюджету покриватиме здобуття повної загальної середньої освіти, а також підготовку за спеціальностями, яким надається особлива підтримка;

не встановлюються обмеження щодо віку студентів, кількості попередньо здобутих дипломів за бюджетний кошт;

можливість формувати індивідуальні освітні траєкторії та надавати вибір форми освіти (мережева, дуальна, навчання на виробництві тощо).

Для іноземців-добровольців спростили процедуру отримання громадянства

Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» (щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканості України)».

Законом внесено зміни до Законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та «Про громадянство України».

Зокрема, змінами до Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено термін «участь у захисті територіальної цілісності та недоторканості Україні» щодо іноземців та осіб без громадянства, які надавали практичну допомогу підрозділам які беруть участь в антитерористичній операції.

Законом також визнано іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності України такими, що перебувають на законних підставах на території України та надано можливість таким особам одержати посвідку на тимчасове проживання в Україні на час участі у захисті територіальної цілісності та недоторканості України.

Законом встановлено обмеження щодо добровільного або примусового повернення таких іноземців та осіб без громадянства до держави-агресора або країн, що не визнають територіальну цілісність України або підтримують агресію проти України.

Законом внесено зміни до Закону «Про громадянство України», якими передбачено норму щодо спрощеного порядку прийняття у громадянство України іноземців та осіб без громадянства, які надавали практичну допомогу у захисті територіальної цілісності та недоторканості України.

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Судова реформа в Україні: ціна незалежності donum auctoris Судова реформа в Україні: ціна незалежності
Звертатися до мемуарів, до спогадів учасників подій або ж тих, хто мав дотичність до певних подій, та переніс у нас...
Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи Феміда Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи
Венеціанська комісія опублікувала повний текст висновків щодо останнього етапу судової реформи, про це повідомляє Є...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Січень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31 1 2
ЗАХОДИ
29.01.2020 17:00:00 - Аліментний договір
Опитування
  • Чи підтримуєте Закон 1008 про нову судову реформу?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика