НовиниУкраїна

Найголовніше за тиждень: встановлено покарання за порушення карантину, Україна має нового Генпрокурора, зміни у порядку подання е-декларацій стали чинними, нові рішення і справи КСУ

21.03.2020 / 09:00
463
+A
-a

Найголовніше за тиждень: встановлено покарання за порушення карантину, Україна має нового Генпрокурора, зміни у порядку подання е-декларацій стали чинними, нові рішення і справи КСУ

В Україні карають за порушення карантину

17 березня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» (проєкт № 3219).

Закон встановлює штрафи за порушення правил щодо карантину, а також регулює певні нюанси відносин роботодавців та працівників під час обмежувальних заходів.

Законом передбачено створення правового підґрунтя для оперативного здійснення державою комплексу невідкладних заходів для попередження та лікування коронавірусу.

Зокрема це:

проведення закупівлі товарів, робіт та послуг необхідних для цієї мети без застосування процедур, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі»;

стовідсоткову попередню оплату за такі товари, роботи та послуги;

звільнення від сплати ввізного мита та ПДВ лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, призначених для запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19);

контроль з боку Кабінету Міністрів України за цінами на лікарські засоби, товари медичного призначення та соціально значущі товари.

Ці норми мають тимчасовий характер.

Згідно із Законом, запроваджується комплекс правових норм, спрямованих на захист прав фізичних та юридичних осіб під час карантину.

А саме:

можливість роботи вдома для працівників, державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування та надання за їх згодою відпустки;

надання права власникам змінюватися режими роботи органів, закладів, підприємств, установ, організацій, зокрема, щодо прийому та обслуговування фізичних та юридичних осіб з обов’язковим інформуванням населення про це через веб-сайти та інші комунікаційні засоби;

заборона на скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (на період карантину та на 30 днів після його відміни);

заборона на притягнення до адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або не змогли звернутися до територіальних органів/підрозділів Державної міграційної служби України із заявою про продовження строку перебування на території України, у зв’язку із введенням карантинних заходів;

віднесення юридичного факту введення карантину до форс-мажорних обставин;

продовження строків отримання та надання адміністративних та інших послуг;

низка заходів, спрямована на захист прав та інтересів внутрішньо переміщених осіб, недопущення припинення надання житлових субсидій, реєстрації безробітних тощо;

заборона на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За порушення карантину встановлюється штраф для громадян у розмірі від 17 до 34 тис. грн, для посадових осіб – від 34 до 170 тис. грн.

За порушення санітарних правил та норм щодо запобігання інфекційним захворюванням:

штраф від 17 до 51 тис. грн,

обмеження волі до 3 років,

арешт до 6 місяців,

позбавлення волі до 3 місяців,

якщо дії спричинили загибель людей:

позбавлення волі на 5-8 років.

Варто додати, що 20 березня Шевченківський районний суд міста Києва розглянув справу за порушення правил щодо карантину людей.

Встановлено, що продавала продукти харчування з рук у невстановленому місці, порушивши санітарно-протиепідемічних правил у період дії карантину.

Її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 443 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративний штраф у розмірі 17 тисяч гривень.

Президент підписав Указ про призначення Генпрокурора

17 березня 2020 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ про призначення Ірини Венедіктової Генеральним прокурором.

Раніше Верховна Рада України за поданням Президента України підтримала Постанову про надання згоди на призначення Ірини Венедіктової на посаду Генерального прокурора.

За відповідне рішення проголосувало 269 народних депутатів України.

Нагадаємо, 5 березня 2020 року Верховна Рада відправила у відставку Генерального прокурора України Руслана Рябошапку.

Нова очільниця української прокуратури Ірина Венедіктова народилася 21 вересня 1978 року у місті Харкові. Вона закінчила з відзнакою Харківський національний університет внутрішніх справ за спеціальностями «Правознавство» та «Менеджмент».

З серпня по грудень 2019 року – голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики. 28 грудня 2019 призначена на посаду т.в.о. Директора Державного бюро розслідувань.

Венедіктова – доктор юридичних наук (2013 рік), член низки редакційних колегій наукових фахових видань та спеціалізованих вчених рад.

Діють нові подання подачі е-декларацій

20 березня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції».

Закон змінює правила подання щорічних декларацій за 2019 рік, звужує коло суб’єктів декларування та перелік об’єктів декларування.

Так, щорічну декларацію за 2019 рік не потрібно подавати працівникам патронатних служб (перелік посад визначено у статті 92 Закону «Про державну службу»), крім радників, помічників, уповноважених, прес-секретаря Президента України та помічників суддів.

У трьох типах декларацій за 2019 рік, це – щорічна, після звільнення, кандидата на посаду – більше не потрібно зазначати:

унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;

належність до національних публічних діячів;

зареєстроване місце проживання членів сім’ї суб’єктів декларування;

об’єкти декларування, які перебували у володінні або користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї протягом не менше половини днів звітного періоду;

членів сім’ї суб’єкта декларування, які спільно з ним проживали сукупно протягом не менше 183 днів протягом року;

трасти або інші подібні правові утворення, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї;

криптовалюти;

банківські та інші установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування або членів сім’ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно.

Національне агентство з 20 березня забезпечує для суб’єктів декларування можливість обрати позначки «Не застосовується» або «Відсутня інформація для декларування в цьому розділі» у відповідних полях та розділі 12.1 декларації.

Також з 20 березня можна обрати позначку «Не застосовується» в розділах 2.1 та 2.2 форми декларації, які стосуються відомостей про належність до публічних діячів суб’єкта декларування та зареєстроване місце проживання членів сім’ї декларанта.

Нагадаємо, подання щорічних декларацій за 2019 рік продовжено до 1 червня.

КСУ ухвалив рішення у справі про конституційність низки норм КПК

17 березня 2020 року Конституційний Суд України схвалив рішення у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України окремих положень частини п’ятої статті 190, пункту 1 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України.

«Цим Рішенням Конституційний Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, положення Кодексу щодо заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу», – зазначили у КСУ.

У Суді зазначають, що затримання з метою приводу є винятковим, короткостроковим процесуальним заходом, який застосовується зі спеціальною метою, зумовлений протиправною поведінкою підозрюваного, обвинуваченого та спрямований на виконання завдань кримінального провадження.

Визначене положення ч. 5 ст. 190, п. 1 ч. 3 ст. 309 Кодексу якраз спрямоване на недопущення затягування розгляду питання про обрання стосовно підозрюваного чи обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, забезпечення обов’язковості виконання судового рішення, а також на запобігання порушенню розумних строків кримінального провадження. Відтак, на думку Конституційного Суду, таке нормативне регулювання застосовується з легітимною метою, обумовлено необхідністю забезпечення раціональної процедури і є пропорційним та обґрунтованим.

Водночас вказана законодавча заборона не позбавляє підозрюваного, обвинуваченого права на судовий захист. Положення Кодексу не тільки встановлюють судовий контроль за дотриманням його прав і свобод під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу, продовження строку дії або зміну запобіжного заходу, а й передбачають інший механізм судового захисту - можливість подання заперечень проти ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу під час підготовчого провадження в суді. До того ж, дія ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу безпосередньо залежить, зокрема, від факту припинення протиправної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, оскільки така ухвала втрачає законну силу з моменту з’явлення підозрюваного, обвинуваченого до слідчого судді, суду (пункти 1, 2ˡ частини третьої статті 190 Кодексу).

Крім того, Суд дійшов висновку, що процесуальні права та обов’язки учасників кримінального провадження з різним процесуальним становищем є неоднаковими, що зумовлено різними процесуальними функціями, які мають бути реалізовані під час кримінального провадження суб’єктами з відповідним процесуальним статусом.

Таким чином, Конституційний Суд України підкреслює, що запровадивши оспорюваними положеннями Кодексу нормативне регулювання, законодавець забезпечив досягнення справедливого балансу між процесуальними правами та обов’язками сторін обвинувачення і захисту. Таке регулювання забезпечує можливість сторонам довести свою позицію і найбільш ефективно реалізувати свої процесуальні права та обов’язки у кримінальному провадженні.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним і таким, що не може бути оскаржене.

Реформу прокуратури оскаржують у КСУ

До Конституційного Суду України надійшло конституційне подання 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року

Депутати вважають, що прийняття оспорюваного Закону «обумовило звуження змісту та обсягу існуючих прав громадян, запровадило дуалізм правових засад організації і діяльності прокуратури України, статусу прокурорів».

Нагадаємо, закон запровадив реформу прокуратури в України. Замість Генеральної прокуратури створено Офіс Генерального прокурора. Законом також передбачена ліквідація військових прокуратур, але при цьому встановлюється право Генерального прокурора у разі потреби утворювати спеціалізовані прокуратури на правах структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур.

Прокурори усіх рівнів проходять атестацію, загалом передбачено зменшення максимальної кількості працівників органів прокуратури з 15 тис. до 10 тис. осіб.

Особи, які не займали посаду прокурора на момент набуття чинності цим законом, мають право за наявності вищої юридичної освіти та стажу роботи у сфері права взяти участь у відкритому конкурсі на вакантні посади прокурора.

Закон про середню освіту оскаржують у Конституційному Суді

До Конституційного Суду України 19 березня надійшло конституційне подання 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року.

Депутати вважають, що оспорюваний Закон не відповідає низці статей Конституції України та не узгоджується з нормами міжнародного права.      

Зокрема, у поданні зазначено, що статтею 5 Закону визначається, що особам, які належать до національних меншин України обмежено конституційне право на навчання рідною мовою – мовою національних меншин в комунальних закладах освіти для здобуття середньої загальної освіти, гарантоване частиною 5 статті 53 Конституції України.

«Статтею 5 Закону дискримінаційно встановлюються переваги (привілеї) за мовними ознаками та етнічним походженням: особам, які належать до корінних народів України, гарантується право здобувати повну загальну середню освіту в державному, комунальному чи корпоративному закладі освіти мовою відповідного корінного народу поряд з державною мовою (частина 4) та встановлюються привілеї для осіб, які належить до національних меншин України, мови яких є національними мовами Європейського Союзу (частина 6), порівняно з особами, які належить до національних меншин України, яким гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття лише початкової освіти поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини (частини 5)», – вважають депутати.

Вони зауважують, що при цьому до офіційних мов Європейського союзу належать англійська, болгарська, грецька, данська. естонська, ірландська, іспанська, італійська, латинська, литовська, мальтійська, нідерландська, німецька, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, угорська, фінська, французька, хорватська, чеська, шведська мови. Водночас за даними Всеукраїнського перепису 2001 року в Україні проживали представники 130 національностей і народностей, зокрема: українці (77,8%), росіяни (17,3%), білоруси (0,6%), молдавани та кримські татари – по 0,5%, болгари – 0,4%, угорці, румуни та поляки – 0,3%, євреї, вірмени, греки, татари – о,2%, цигани, айзербайджанці, грузини, німці, гагаузи – 0,1%, інших національностей – 0,4%.

«Наведене підтверджує, що відповідні норми статті 5 Закону ставлять у нерівне положення таких осіб, а отже є дискримінаційними. На необхідність усунення дискримінації між офіційними та неофіційними мовами звертається увага і у висновку Європейської комісії за демократію через право (Венеціанської комісії) від 8-9 грудня 2017 року № 912/2017», – йдеться у скарзі.

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Право на довіру donum auctoris Право на довіру
Висловлення недовіри Генеральному прокурору парламентом, як інститут відповідальності, свідчить про залежність очіл...
Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи Феміда Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи
Венеціанська комісія опублікувала повний текст висновків щодо останнього етапу судової реформи, про це повідомляє Є...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Квітень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3
ЗАХОДИ
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика