Верховна Рада прийняла Закон щодо накладення арешту на майно

Верховна Рада ухвалила Закон "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо окремих питань накладення арешту на майно з метою усунення корупційних ризиків при його застосуванні". За відповідне рішення проголосував 291 депутат.
 
Цим Законом удосконалено положення Кримінального процесуального кодексу України щодо накладення та підстав арешту майна, відшкодування шкоди, завданої протиправними діями підозрюваного, обвинуваченого, унеможливлення недобросовісного використання наявних законодавчих механізмів для уникнення конфіскації майна, спеціальної конфіскації або відшкодування завданої шкоди, у т.ч. у разі задоволення цивільного позову, забезпечення застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичної особи, а також підвищення ефективності проведення спеціального досудового розслідування.

Зокрема, вносяться зміни до статей 170 - 173, 236, 2971 КПК, які:

надають можливість накласти арешт на майно будь-яких осіб, якщо воно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, або щодо нього може бути застосована спеціальна конфіскація;

дозволяють забезпечити відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також стягнення в дохід держави неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою;

уніфікують перелік об’єктів, на які може бути накладено арешт;

встановлюють різний ступінь доведення відповідних обставин для накладення арешту на майно в залежності від його мети;

надають можливість розмежовувати поняття "розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням" та "розмір цивільного позову"; 

дозволяють зменшувати за пропозицією слідчого, прокурора чи цивільного позивача строк, необхідний для усунення недоліків клопотання про арешт майна;

конкретизують процесуальний статус майна, вилученого під час обшуку;

передбачають можливість здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших, крім передбачених частиною другою статті 2971 КПК злочинів, за умови, що вони розслідуються в одному кримінальному провадженні, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.