Правовий поглядНаукова думка

Військова прокуратура і система військової юстиції: на шляху реформ

12.09.2019 / 14:33
3073
2
+A
-a

Військова прокуратура і система військової юстиції: на шляху реформ

Ми часто звертаємося до авторитету розвинутих держав у вирішенні питань, які стосуються власної правової системи. Між тим, апеляції до прикладу європейських держав у дискусіях щодо нормативних, інституційних чи організаційних складових національної правової системи є корисними лише тоді, коли ураховуються потреби і стан розвитку соціальних комунікацій, які існують у реаліях власного суспільства з його історичним минулим, сучасними викликами і прагненнями до майбутнього.
            
Однією з найбільш дискусійних проблем національної правової системи є триваюча дискусія навколо системи військової юстиції, необхідності такої системи, організаційних особливостей, інституційного оформлення. У таких дискусіях історичні аргументи про військові суди, про військове правосуддя української держави козацької доби, про існування системи військової юстиції в інші періоди історії України чомусь не є переконливими. Багато хто зважає, очевидно, на тривалий історичний період відсутності української державності, а тому звертаються до європейських підходів у вирішенні цих питань.

Що ж, звернемося до прикладу Великобританії. Європейська держава, яка має глибокі історичні надбання стосовно розвитку демократії, яка пройшла через революційні події ще у 17-му столітті і вибудувала зразкову правову систему з правом справедливості, яке стосується усіх без винятку.

У 1689 році армія короля Англії, а внаслідок революційних подій Славної революції (Glorious Revolution) англійський престол обійняв Вільгельм III, відмовилася від несення служби королю, вчинивши дезертирство, яке не переслідувалося загальним правом і до того часу не визнавалося злочином з відповідною юридичною процедурою притягнення до відповідальності. Реакцією на ті події стало прийняття Акту про заколот (Mutiny Act) 1689 року. До речі, тоді ж було прийнято відомий Біль про права, який обмежував владу короля на користь парламенту і забороняв королю у мирний час тримати армію.

Відповідно до Акту про заколот не лише було передбачено кримінальні покарання за злочини проти військової служби, але й визначено певну процедуру розгляду таких справ, яка відрізнялася від загальної процедури, проте передбачала відправлення правосуддя військовими суддями за участі військового прокурора. Положення законодавства Великобританії від прийняття Акту про заколот у 1689 році удосконалювались, система військової юстиції успішно діяла і наразі діє з прийняттям у 2006 році Закону про Збройні Сили.

Окрім певних повноважень командування, військово-поліцейських підрозділів, система військової юстиції Великобританії передбачає діяльність військових (військово-польових) судів, а також розгорнутої Служби військових прокурорів (Service Prosecuting Authority) зі статусом військовослужбовців. Юрисдикція військових судів Великобританії поширюється стосовно усіх військовослужбовців, а також стосовно цивільних осіб, які діють в інтересах Збройних Сил або ж є допоміжним персоналом, у разі вчинення не лише військових злочинів, але й загальнокримінальних злочинів. Суворо виконується правило про здійснення військового правосуддя виключно з дотриманням прав людини, в інтересах суспільства та в інтересах боєздатності Збройних Сил Великобританії, рівень якої може бути прикладом для багатьох країн, у тому числі України. Забезпечення боєздатності Британських Збройних Сил вважається спільною справою усього народу Об’єднаного Королівства.

Історія військової юстиції загалом і військової прокуратури Української держави за часів Незалежності є багатою на події, які засвідчують про певну послідовність помилок, а в деяких випадках – і навмисних дій щодо руйнування такої системи, її знищення без публічної відповіді на головне питання – чому відповідні рішення приймалися і у чому полягає державницький підхід у прийнятті таких рішень?

Наразі ми зіткнулися з новим підходом до реформування військової прокуратури, яка упродовж останніх п’яти років стала одним з тих інститутів правоохоронної системи держави, що активно діяв не лише у сфері, яка стосується оборони держави, але й за межами своїх повноважень. Така діяльність не була сприйнята суспільством, а керівництво військової прокуратури зазнавало справедливої критики за популізм, за неефективність, за втручання у справи, які не належали до компетенції військової прокуратури.

Реформування прокуратури України і військової прокуратури, яка є одним із компонентів цієї системи, дійсно, необхідне. Проте запропонований і багато у чому підтриманий проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (№ 1032 від 29.08.2019 року) стосовно статусу та організаційних основ діяльності військових прокуратур містить положення, які суперечать цілям забезпечення національної безпеки в умовах тривалого збройного конфлікту з РФ і гібридної війни, яку підступно розв’язала і веде держава-агресор проти України. Такі зміни суперечать завданням підвищення обороноздатності України. Положення законопроєкту № 1032 від 29.08.2019 року щодо ліквідації військових прокуратур не відповідають обраному і затвердженому у преамбулі та у ст.102 Конституції України стратегічному курсу України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі, в Організації Північноатлантичного договору, оскільки підхід до вирішення цього важливого питання у країнах-членах НАТО є іншим, ніж визначений у законопроєкті. За вказаних обставин досягнення мети законопроекту № 1032 від 29.08.2019 року щодо оновлення системи прокуратури у частині, яка стосується статусу та організації діяльності військових прокуратур, має вирішуватись у спосіб, що не позначиться негативно на вирішенні завдань стосовно забезпечення обороноздатності держави і воєнної безпеки.

Військові прокуратури діють у системі прокуратури України як спеціалізовані органи прокуратури з визначеною предметною сферою діяльності, якою є сфера оборони. Кадровий склад військової прокуратури має статус військовослужбовців. Такі повноваження і статус військової прокуратури повністю відповідають стандартам, які прийняті та реалізовані у країнах-членах Північноатлантичного договору. Окрім того, подібний статус має військова прокуратура РФ, яка забезпечує нагляд за діяльністю як військової поліції, так і військових слідчих підрозділів Слідчого Комітету.

Здійснення будь-яких змін та реформ, які стосуються сектору безпеки і оборони держави, у тому числі діяльності військових прокуратур, мають ураховувати актуальні загрози національній безпеці України, а також існуючі воєнні загрози

Відповідно до Стратегії національної безпеки України актуальними загрозами національній безпеці України є агресивні дії Росії, що здійснюються для виснаження української економіки і підриву суспільно-політичної стабільності з метою знищення держави Україна і захоплення її території, а саме: військова агресія, участь регулярних військ, радників, інструкторів і найманців у бойових діях на території України; розвідувально-підривна і диверсійна діяльність, дії, спрямовані на розпалювання міжетнічної, міжконфесійної, соціальної ворожнечі і ненависті, сепаратизму і тероризму, створення і всебічна підтримка, зокрема військова, маріонеткових квазідержавних утворень на тимчасово окупованій території частини Донецької та Луганської областей; тимчасова окупація території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та дальші дії щодо дестабілізації обстановки у Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні; нарощування військових угруповань біля кордонів України та на тимчасово окупованій території України, у тому числі розміщення на півострові Крим тактичної ядерної зброї.

Водночас, Воєнна доктрина визначила, що актуальними воєнними загрозами для України є: збройна агресія і порушення територіальної цілісності України (тимчасова окупація Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та військова агресія Російської Федерації в окремих районах Донецької і Луганської областей), нарощування військової потужності Російської Федерації в безпосередній близькості до державного кордону України, у тому числі – розгортання тактичної ядерної зброї на території Автономної Республіки Крим; мілітаризація Російською Федерацією тимчасово окупованої території шляхом формування нових військових з’єднань і частин, а також постачання бойовиків, військової техніки та засобів матеріально-технічного забезпечення; присутність військового контингенту Російської Федерації у Придністровському регіоні Республіки Молдова, який може бути використаний для дестабілізації ситуації у південних регіонах України; нарощування Російською Федерацією поблизу державного кордону України угруповання військ із потужним ударно-наступальним потенціалом, створення нових, розширення і модернізація наявних баз, об’єктів військової інфраструктури; активізація спеціальними службами Російської Федерації розвідувально-підривної діяльності в Україні з метою дестабілізації внутрішньої соціально-політичної обстановки в Україні, а також з метою підтримки не передбачених законом збройних формувань у східних регіонах України і створення умов для розширення масштабів збройної агресії; діяльність на території України не передбачених законом збройних формувань, спрямована на дестабілізацію внутрішньої соціально-політичної ситуації в Україні, залякування населення, позбавлення його волі до опору, порушення функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування, важливих об’єктів промисловості та інфраструктури; територіальні претензії Російської Федерації до України і посягання на її суверенітет та територіальну цілісність.

Відповідно до Воєнної доктрини України загрози воєнній безпеці України можуть бути реалізовані за такими сценаріями: повномасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України з проведенням сухопутних, повітряно-космічних, морських операцій з рішучими воєнно-політичними цілями; окрема спеціальна операція Російської Федерації проти України із застосуванням військових підрозділів та/або частин, вогневих ударів, інформаційних, інформаційно-психологічних операцій (дій) у сукупності з використанням невоєнних заходів, у тому числі – миротворчих сил за відсутності відповідного рішення Ради Безпеки ООН; блокада морських портів, узбережжя або повітряного простору України із застосуванням воєнної сили, порушення комунікацій України з боку Російської Федерації; збройний конфлікт всередині держави, інспірований Російською Федерацією з намаганням відокремити від України адміністративно-територіальні одиниці у східних та південних регіонах України, за участю не передбачених законом збройних формувань, терористичних угруповань у взаємодії з політичними, неурядовими, етнічними, релігійними або іншими організаціями; збройний конфлікт на державному кордоні України, зокрема прикордонні збройні інциденти (провокації, сутички) з регулярними або нерегулярними силами Російської Федерації, не передбаченими законом збройними формуваннями; терористичні акти на території України або проти громадян України, посягання на життя державних чи громадських діячів, представників іноземних держав (вчинені з метою провокації війни або міжнародних ускладнень), диверсії (у тому числі – на об'єктах критичної інфраструктури), а також вибухи, підпали у приміщеннях органів державної влади та їх захоплення, викрадення громадян або захоплення заручників.

Загрози воєнній безпеці України у разі їх реалізації можуть призвести до зміни конституційного ладу України, подальшої окупації України або її окремих територій, встановлення прямого або опосередкованого контролю над Україною та втрати нею державного суверенітету і територіальної цілісності.

Відповідно до Закону України «Про оборону України» оборона України – система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Правові заходи держави у системі інших заходів оборони передбачають як законодавче забезпечення організації та діяльності сектору безпеки і оборони, так і діяльність відповідних правоохоронних органів стосовно суб’єктів сил безпеки і оборони. У країнах-членах НАТО у секторі безпеки і оборони діють військова поліція, військові прокуратури, військові суди, які утворюють систему військової юстиції. Спеціалізація такої системи засновується на предметній сфері, якою є сфера оборони, і на особливостях правового статусу суб’єктів, якими є військовослужбовці, що у свою чергу визначається правовим режимом військової служби.

Варто звернути увагу, що серед чинників, які обумовлюють неефективність системи забезпечення національної безпеки України, у Стратегії національної безпеки України зосереджено увагу на несформованості сектору безпеки і оборони України (далі - сектор безпеки і оборони) як цілісного функціонального об’єднання, керованого з єдиного центру; на інституційній слабкості, непрофесійності, структурній незбалансованості органів сектору безпеки і оборони. За таких обставин значущість системи військової юстиції, у центрі якої перебуває військова прокуратура, суттєво підвищується.

Система військової юстиції України була повністю зруйнована у попередній період, а відновлення розпочалося у серпні 2014 року зі створенням військової прокуратури, що стало наслідком реагування держави на реальну воєнну загрозу – воєнну агресію Російської Федерації, окупацію території України.

Отже, ліквідація військових прокуратур у сучасних умовах, які визначають зовнішньополітичний і внутрішній стан України і характеризуються реальними загрозами національній безпеці та існуванням воєнних загроз, може призвести до нових викликів, жодним чином несумісних як з реформою системи прокуратури, так і з метою, яку переслідує законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (№ 1032 від 29.08.2019 року) у частині внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» (№ 1697-VII від 14.10.2014) щодо правового статусу та організації діяльності військових прокуратур.

Системними і такими, що ефективно забезпечують реалізацію завдань і повноважень органів прокуратури у сфері оборони, необхідно розглядати наступні положення Закону України «Про прокуратуру»:

1) визначення військових прокуратур спеціалізованими прокуратурами, предметом діяльності яких відповідно до функцій і повноважень прокуратури є виключно сфера оборони і діяльність суб’єктів, стосовно яких поширюється правовий режим військової служби, а саме – військовослужбовців;

2) визначення місця спеціалізованих військових прокуратур у системі прокуратури відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про прокуратуру»;

3) спеціалізовану військову прокуратуру організаційно утворюють усі ланки, які передбачені Законом України «Про прокуратуру», а саме: відповідний підрозділ Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора); спеціалізовані військові прокуратури регіонального (обласного) рівня; спеціалізовані військові прокуратури місцевого (окружного) рівня; водночас, структура спеціалізованої військової прокуратури засновується на військово-адміністративному поділі держави та залежить від дислокації військових частин, установ Збройних Сил, інших утворених відповідно до закону військових формувань;

4) керівником спеціалізованої військової прокуратури має бути один із заступників Генерального прокурора;

5) прокурори, а також на цей час і слідчі, спеціалізованої військової прокуратури, окрім відповідного статусу, визначеного Законом України «Про прокуратуру», повинні мати статус військовослужбовців, з особливостями, які визначені законодавством про прокуратуру, у тому числі – стосовно гарантій незалежності прокурорів;

6) положення про проходження військової служби у спеціалізованій військовій прокуратурі затверджується Президентом України;

7) забезпечення діяльності військових прокуратур здійснюється за рахунок бюджету прокуратури України; порядок матеріально-технічного та іншого забезпечення військових прокуратур визначається Кабінетом Міністрів України.

Збереження під час реформування системи прокуратури України спеціалізованої військової прокуратури зі статусом і повноваженнями, про які йдеться, дозволяє перейти до наступного, не менш важливого, етапу відновлення системи військової юстиції України, яким має бути прийняття законодавчих актів:

1) про статус і організацію діяльності військового правоохоронного органу – на зразок військової поліції з повноваженнями щодо забезпечення військового правопорядку, здійснення досудового розслідування, виконання інших, передбачених законом правоохоронних завдань у сфері оборони держави;

2) про утворення військових судів, як спеціалізованих судів у системі судоустрою держави з вирішення кримінальних, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення військовослужбовців.

Військовий правоохоронний орган на зразок військової поліції, військова прокуратура та військові суди у визначених законодавством порядку та у межах повноважень, що засновуються на конституційних положеннях, реалізують відповідні функції, які сприятимуть діяльності суб’єктів сил безпеки і сил оборони щодо забезпечення національної безпеки, підвищення обороноздатності держави.

                                                                  Кандидат юридичних наук Павло Богуцький

КОМЕНТАРІ  2 + Додати коментар
Судова реформа в Україні: ціна незалежності donum auctoris Судова реформа в Україні: ціна незалежності
Звертатися до мемуарів, до спогадів учасників подій або ж тих, хто мав дотичність до певних подій, та переніс у нас...
Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи Феміда Висновки Венеціанської комісії щодо судової реформи
Венеціанська комісія опублікувала повний текст висновків щодо останнього етапу судової реформи, про це повідомляє Є...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Лютий 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
27 28 29 30 31 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13
13.02.2020 12:00:00 - Lviv Legal Criminal Talks
14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 1
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика