Правовий поглядПравова позиція

Правова позиція судів щодо неможливості та можливості одночасного стягнення штрафу і пені

13.03.2019 / 16:20
7655
+A
-a

 Правова позиція судів щодо неможливості та можливості одночасного стягнення штрафу і пені

Очевидно, що штраф та пеня, як форми неустойки, є найбільш використовуваними способами забезпечення зобов’язальних правовідносин в сучасному світі. Вони зустрічаються майже у всіх видах договорів та широко увійшли у діловий обіг.

Водночас це не позбавляє нез’ясованості їх ознак та суперечності, яка притаманна судовій практиці України. Зокрема, досі актуальним залишається питання можливості чи неможливості одночасного застосування до боржника і штрафу, і пені, якщо це визначається договором між сторонами.

«Українське право» спробувало підсумувати наявну наразі судову практику з цього питання і підготувати найбільш повну підбірку рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій за останній рік, у яких суди притримувались однієї із зазначених вище позицій. Зауважимо, що в обох випадках у судових рішеннях присутні посилання суддів на практику ВСУ та ВС, що призводить до неможливості однозначного виокремлення єдиної позиції правозастосування
з даного питання.

До того ж, судова практика різниться не лише залежно від можливості чи неможливості одночасного стягнення із боржника штрафу та пені; здебільшого на рішення судді впливає характер правовідносин, які існують між сторонами договору – кредитні або господарські (купівлі-продаж, оренда тощо). На основі цього поділу вважаємо за доцільне й провести відповідний аналіз.

ШТРАФ & ПЕНЯ: КРЕДИТНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Загалом, правові позиції суддів України, які заперечували можливість одночасного стягнення з боржника в кредитних правовідносинах пені та штрафу, набули поширення у 2015 році після прийняття ВСУ Постанови від 21.10.2015 року у справі №6-2003цс15, правова позиція якої пізніше знайшла відображення у Постанові ВСУ від 06.04.2016 року у справі
№ 6-2387цс15, Ухвалі ВССУ від 31.05.2017 року у справі №756/2999/15-ц та Постанові ВСУ від 11.10.2017 року у справі №347/1910/15-ц.

На противагу існувала лише Ухвала ВСУ від 15.12.2010 року у справі №6-9583св10, на якій протягом тривалого часу кредитори у подібних справах намагались акцентувати увагу суду.

Нижче пропонуємо ознайомитись із судовою практикою з даного питання за 2018-2019 роки.

Як обгрунтовують суди заборону одночасного стягнення штрафу та пені?

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на порушника невигідних правових наслідків, що ґрунтуються на умовах договору або на законі, та, які полягають у позбавленні його певних прав або у заміні невиконання обов’язку новим, або у покладенні на цю особу нового додаткового обов’язку. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором – свідчить про недотримання імперативних положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Отже, чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідальність боржників, яка запроваджена двома різними умовами договору, але водночас надає підстави для її застосування за одне й те саме правопорушення, що полягає у сплаті неустойки (окремо й штрафу, й пені) у випадку прострочення зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та штрафних санкцій у строки, визначені цим договором.

Дана позиція (однак різними формулюваннями) висловлена в рішеннях суду касаційної інстанції, зареєстрованих під №72044204, 72102583, 73304582, 73660797, 73565246, 73598519, 71825959, 72587580, 74659862, 74409264, 74659896, 74809280, 74926919, 76166033, 75099208, 74188286, 76746207, 76672989, 76972343, 77589973, 77607463, 78715191, 72151045, 72348943, 74536700, 72459822, 80224182, 73157257, 73157036, 73598756, 74550231, 74505823, 74598821, 74809296, 75690098, 75580877, 75528573, 76166241, 76350131, 76441940, 76350200, 76614824, 77009365, 77136360, 77607553, 77653955, 77473905, 77286362, 77557982, 79957919, 78267809, 78297037, 78297149, 78297080, 78297366, 78470006, 78529873, 78627654, 78978268, 78529522, 78589290, 78589262, 78715500, 79475575, 79543574, 79957473, 80115400, 80178492 у ЄДРСР.

Окрім цього, у рішенні №76596860 у ЄДРСР, Верховний суд встановив, що в жодному нормативно-правовому акті та акті судової практики не закріплено висновку про те, який же вид неустойки (штраф чи пеня) підлягає стягненню, у разі посилання суду на ст. 61 Конституції України, та який критерій має бути застосовано для його вибору.

Водночас, суд приходить до висновку, що тлумачення ст. 3 та 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України). Тому в кожному випадку окремо необхідно визначати, стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, в тому числі, з урахуванням їх розміру.

Таким чином, можна з впевненістю констатувати, що ця позиція є панівною у сфері кредитних правовідносин. В противагу їй існують поодинокі рішення Верховного суду, в окремих з яких прийняття протилежного рішення зумовлено особливостями положень кредитного договору, що є предметом дослідження судом.

Як суди обгрунтовують можливість одночасного стягнення штрафу та пені?

В певних випадках судді керуються виключно принципом свободи договору та приходять до висновку, що «у разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така позиція була висловлена судом у рішенні №73219562 у ЄДРСР, із здійсненням посилань на постанови ВСУ від 06.11.2013 року у справі №6-116цс13, від 19.03.2014 року у справі №6-20цс14, від 23.11.2016 року у справі № 6-2134цс16.

Водночас, заради справедливості, слід відзначити, що це єдине судове рішення касаційної інстанції за 2018-2019 роки у кредитних правовідносинах, де суд вживає подібну аргументацію.

Як зазначалось вище, у більшості випадків це зумовлено положеннями договору та встановленням штрафу та пені за різні порушення зобов‘язання, що фактично виключає можливість застосування до даних правовідносин ст. 61 Конституції України та їх кваліфікації як подвійної відповідальності за одне й те ж правопорушення. Така аргументація суду зустрічається у рішеннях №73902452, 73029649, 74659711, 75241835, 75473777 у ЄДРСР із посиланням, зокрема, на Постанову ВСУ від 11.10.2017 року в справі № 347/1910/15-ц.

Підсумовуючи, зазначимо, що дана позиція суду касаційної інстанції зустрічається вкрай рідко і, водночас, не суперечить наведеній вище практиці, зважаючи на фактичні обставини кожної конкретної судової справи.

ШТРАФ & ПЕНЯ: ГОСПОДАРСЬКІ ПРАВОВІДНОСИНИ

На противагу згаданій вище судовій практиці стан регулювання даних речей у господарських правовідносинах є кардинально протилежним.

Причиною цьому є рішення вищих судів, які з‘явились у 2011-2012 роках та які стали творцями практики з даного питання (Постанови ВГСУ від 23.02.2011 року у справі №13/70/-10-2203, від 30.05.2011р. № 42/252, від 09.04.2012 року у справі №3-88гс11, ВСУ від 27.04.2012 року у справі №3-24гс12). Пізніше також були видані Інформаційний лист ВГСУ від 13.07.2012 року у справі №01-06/908/2012 та Оглядовий лист ВГСУ від 29.04.2013 року № 01­06/767/2013.

Однак орієнтовно в даний період паралельно із практикою судів, які дозволяють одночасне стягнення штрафу та пені, з‘являється ще одна позиція суддів найвищої судової інстанції, які переймаючи досвід колег, переносять згадане вище регулювання кредитних правовідносин на господарські. Це призвело до прийняття, зокрема, наступних судових рішень: Постанова ВСУ від 24.12.2013 року у справі №3-37гс13, від 11.10.2017 року у справі №347/1910/15-ц, які спричинили розкол у судовій практиці та надали можливість боржникам маніпулювати під час розгляду судових справ різними правовими позиціями, та зумовили відсутність правової визначеності з даного питання.

До такого висновку можна прийти, проаналізувавши судову практику судів першої та апеляційної інстанцій хоча б за останні роки. Водночас, як можуть свідчити відомості у ЄДРСР, Верховний суд з даного питання є більш однозначним та притримується єдиної позиції, про яку йтиметься далі.

Як суди обгрунтовують можливість одночасного стягнення штрафу та пені?

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов’язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, а також приписами ст. 546 ЦК України, ст. 231 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Заборона застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне урегулювання у договорі. При цьому слід враховувати презумпцію правомірності правочину, визначену ст. 204 ЦК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, в даному випадку не йдеться про притягнення особи до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз – у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як форм її сплати.

Дана позиція висловлена, зокрема, у наступних рішеннях суду касаційної інстанції, зареєстрованих за №73081562 (правовідносини поставки), 73194395 (правовідносини оренди), 74329933 (правовідносини купівлі-продажу), 78214923 (правовідносини поставки), 78215016 (правовідносини підряду), та судів апеляційної інстанції, зареєстрованих за №72491669, 72566029, 74281610, 74538804, 74811614, 75795550, 76623665, 77655710, 78014370, 78517119, 79717198, 80179480, 80179418 у ЄДРСР із здійсненням окремих посилань на постанови ВС від 09.02.2018 року у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 21.05.2018 по справі № 911/1967/17, від 09.07.2018 р. у справі №903/647/17, постанови ВСУ від 06.11.2013 року у справі №6-116цс13, постанови ВГСУ від 11.11.2015 року у справі № 911/2418/15, від 27.10.2015 року у справі №924/303/15, від 12.05.2015 року усправі №910/9209/13, від 05.02.2015 року у справі №910/7041/14, від 30.03.2015 року у справі №911/3222/14, від 07.10.2015 року у справі №924/218/15, від 11.11.2015 року у справі №911/2418/15.

Повторюючись, наголошуємо, що саме дана правова позиція є панівною у судовій практиці.

Як суди обґрунтовують заборону одночасного стягнення штрафу та пені?

Що стосується протилежної правової позиції суддів, то, як зазначалось вище, наразі вона є поширеною виключно серед судів першої та апеляційної інстанцій. Так, у деяких справах судді згаданих судів посилаються на аргументацію та судову практику, яка відноситься до справ, що стосуються кредитних правовідносин, цим самим створюючи правові колізії.

У таких рішеннях серед найбільш поширених посилань на законодавчі акти є згадування
ст. 61 Конституції України (заборона притягнення до подвійної відповідальності), ст. 549 ЦК України (пеня та штраф як форми цивільної відповідальності), про що ми зазначали.

Так, можна виділити наступні рішення судів апеляційної інстанції за 2018-2019 роки, в яких обґрунтовується дана позиція і які зареєстровані у ЄДРСР за №71860915, 73075471, 72359318.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ

Таким чином, підсумовуючи, можна констатувати певну сталість та єдність з вирішення справ судом касаційної інстанції, чого, водночас, не можна сказати про суди нижчих ланок, для яких це питання досі залишається актуальним.

Водночас, проаналізувавши позиції судів, можна свідчити про двояке тлумачення судами одних і тих самих правовідносин. Так, для господарських правовідносин панівною залишається позиція, згідно з якою стягнення одночасно штрафу і пені не є порушенням положень Конституції, оскільки це лише форми неустойки (чи види штрафних санкцій), але все ж – «єдина» цивільна відповідальність.

Риторичним залишається запитання, чому ж аналогічний підхід не можна застосувати до кредитних правовідносин, де штраф та пеня також виступають лише формами неустойки, як єдиної форми цивільної відповідальності. Водночас позиції судів з даного питання є докорінно відмінними, а відповідь на поставлене вище риторичне запитання досі відсутня.

Слід також зазначити, що це питання ще не було предметом розгляду Великої палати Верховного суду, яка, в свою чергу, може докорінно змінити судову практику та роз‘яснити колізійні моменти.

Зозуля Наталія, «Українське право»

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право donum auctoris Чи потрібно стати на коліна: про цінність життя і право
Так співпало – трагічні події під Павлополем, загибель чотирьох українських захисників, які все, що бачили та відчу...
Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським Феміда Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським
26 липня завершила роботу Комісія для проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Вересень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
26 27 28 29 30 31 1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 1 2 3 4 5 6
ЗАХОДИ
20.09.2019 08:30:00 - VIII Податковий форум
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика