Принципи запобігання корупції у праві Європейського Союзу та їхня реалізація в європейських державах
На сьогодні не існує окремого нормативного документа, який би надавав комплексну характеристику нормативно-правової бази у сфері боротьби з корупцією Європейського Союзу, також відсутній чіткого визначений перелік обов’язкових міжнародно-правових інструментів. У той час, коли корупція є масштабною проблемою, яка здатна завдавати великої шкоди державам, необхідність комплексного вивчення та дослідження даного питання є надзвичайно актуальним.
Питання корупції довгий час залишається актуальним та болючим для великої кількості держав. Корупція є глобальною проблемою, яка становить загрозу внутрішній та зовнішній безпеці держав. Вона здатна руйнувати довіру, послаблювати демократію, гальмувати економічний розвиток, посилювати нерівність, бідність, соціальний поділ, знищувати правовий механізм регулювання.
Боротьба з корупцією є комплексним та важливим завданням кожної держави, подолання даної проблеми можливе при ефективній чи налагодженій роботі всіх сфер діяльності. Важливо ефективно та вчасно реагувати на виклики сучасності. Яскравим прикладом та справжнім викликом для правової бази у сфері боротьби з корупцією став 2020 рік, а особливо - пандемія COVID-19. Беззаперечно вірус вніс свої корективи на корупційну ситуацію, як у світі, так і в кожній державі. COVID-19 значно підірвав економіки в усьому світі, що призвело до величезних витрат та створило нові джерела та види корупції.
У праві Європейського Союзу, корупція визначається як складне явище з економічним, соціальним, політичним та культурним вимірами. Ефективна політична відповідь повинна базуватися на доказах щодо її поширеності та форм у тій чи іншій державі, умов, які це роблять, а також інституційних та інших стимулів, які можуть бути використані проти неї. Корупція здатна набувати різних форм, таких як хабарництво, авторитет, зловживання становищем, може виявлятись у таких процесах як кумівство, конфлікт інтересів тощо. Вона становить загрозу безпеці як механізм злочину та тероризму. Право Європейського Союзу керується правилом, що боротьба з корупцією не може бути зведена до загальноприйнятого набору заходів. Проте, для того, щоб відповідь була успішною, повинні існувати засоби для запобігання, виявлення, репресії та санкціонування корупції.
Європейське право постійно поновлюється нормативно-правовими документами, які направлені на ефективну протидію корупції, опираючись на правову базу ЄС та законодавство держав-членів. До джерел присвячених боротьбі з корупцією, які діють у ЄС, можна віднести: Конвенцію 1997 року про боротьбу з корупцією за участю посадових осіб ЄС або посадових осіб держав-членів, Рамкове рішення 2003 року про боротьбу з корупцією у приватному секторі спрямоване на криміналізацію як активного, так і пасивного підкупу, Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією, Повідомлення Комісії до Ради Європейського Парламенту та Європейського економічного та соціального комітету – Про комплексну політику ЄС проти корупції, Рішення Ради Європи щодо запобігання корупції, Модельний кодекс поведінки на публічній службі 2000 р. (затверджений Комітетом міністрів Ради Європи), Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS 173), Конвенцію ООН проти корупції, Додатковий протокол до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, Рекомендації Групи держав проти корупції (GRECO) тощо.Європейський Союз почав активно залучати Україну до боротьби з корупцією через нормативно-правові акти ще з 1997 року, з кожним роком, Україна підписувала договір з ЄС про посилену та комплексну боротьбу з корупцією. Нормативно-правова база Європейського Союзу налічує велику кількість правових документів, рекомендацій, ініціатив, проєктів, головною метою котрих є ефективнеподолання корупції та залучення до боротьби якнайбільше держав, у першу чергу держав-членів ЄС та кандидатів на вступ до Європейського товариства.
Європейський Союз за тривалий час боротьби з корупцією напрацював, як вже зазначалось, ряд важливих нормативно-правових документів. Правова база ЄС оперує ключовими принципи, які європейське товариство намагається суворо дотримуватись. Основні принципи запобігання корупції у праві ЄС: реалізація сильної політичної прихильності, впровадження антикорупційних реформ та антикорупційної культури, реалізацію впливу правових інститутів, постійна профілактика корупції, посилення співробітництва на міжнародній арені. Боротьба з корупцією у праві Європейського Союзу відбувається на універсальному (залучення міжнародних акторів до створення та дотримання правових норм:Конвенція про захист фінансових інтересів; Рамкове рішення Ради про боротьбу з корупцією у приватному секторі 2003 рік, Антикорупційна ініціатива Європейського Союзу (EUACI) тощо) та регіональному рівні (впровадження законодавчої бази до Конституційного ладу держав-членів: Конвенцію 1997 року про боротьбу з корупцією за участю посадових осіб ЄС або посадових осіб держав-членів та Рамкове рішення 2003 року про боротьбу з корупцією у приватному секторі, проєкти: «Toolbox», «ANTICORRP», «The Horizon 2020» тощо).
На нормативно-правовому рівні ЄС використовує кілька підходів:
1) системний - постійний моніторинг ситуації, щодо боротьби з корупцією у Європейському Союзі та державах-членах, запровадження та адаптація нових правил та норм;
2) комплексний - передбачає налагоджену роботу між всіма державами-членами Європейського Союзу, між державами-кандидатами на вступ та Європейськими інституціями;
3) послідовний – поетапне впровадження змін, дотримання відповідних рішень, створення нових інституцій, впровадження нових законів;
4) проєктний - залучення всіх суб'єктів до боротьби з корупцією, це безпосередньо і держави-члени, і держави-кандидати на вступ, і вся міжнародна спільнота, при цього створення нових проєктів для боротьби з корупцією;
5) стратегічний - запобігання та контроль за процесом боротьби з корупцією.
Ключовим питанням у праві Європейського Союзу залишається реалізація даних антикорупційних реформ, документів, проєктів у законодавстві держав-членів.
Варто зазначити, що держави-члени ЄС не бажали ратифікувати законодавчі інструменти проти корупції, створені в рамках Європейського Союзу, однак з часом, прийняли рішення у позитивну сторону та реалізували необхідні умови ЄС. Наприклад, у 1997 році 28 держав підписали Конвенцію ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) про боротьбу з підкупом іноземних державних службовців у міжнародних ділових операціях (Конвенція про боротьбу з хабарництвом або «ABC»), Положення про поліцейську та судову співпрацю у кримінальних справах» Договору про Європейський Союз ратифікували Австрія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Іспанія, Швеція тощо.
Однак, потрібно наголосити, що рівень реалізації правових норм та загальний стан протидії корупції у державах-членах ЄС вимагає суттєвого покращення та є не достатньо задовільним. Попри сильний правовий механізм зі сторони ЄС, ключовою проблемою залишається моніторинг за державами-членами, впровадженням та дотриманням антикорупційного законодавства, на жаль, не всі держави відповідально та сумлінно виконують правові вимоги ЄС. Наприклад, коли було прийнято Конвенцію 1997 року про боротьбу з корупцією за участю посадових осіб ЄС або посадових осіб держав-членів та Рамкове рішення про боротьбу з корупцією в приватному секторі з метою криміналізації активного та пасивного підкупу станом на 2007 рік лише Бельгія та Сполучене Королівство виконали вимоги цієї Конвенції та Рамкового рішення, на станом на 2011 рік ще дев'ять держав-членів ЄС перенесли дані рішення у своє законодавство. Однак, Румунія не була однією з них і тривалий час не трансформувала законодавство відповідно до вимог антикорупційних програм.
Для України питання боротьби з корупцією залишається складним та актуальним, оскільки бажання вступу до ЄС є надзвичайно сильним, а проблема корупції досить гостра та небезпечна, яка здатна лишити Україну її стратегічних намірів та бажань. Тому, Україна має виконати ряд основних вимог, які зазначені у Спільній стратегії Європейського Союзу щодо України, Комунікаційній стратегії на 2018-2020 роки, у Плані заходів з реалізації Стратегії комунікацій у сфері запобігання та протидії корупції на 2019 рік та Плані дій Ради Європи щодо України на 2018-2021 роки тощо. Зокрема, необхідно провести та затвердити порядок здійснення моніторингу приватної власності та фінансових надходжень у державних та публічних службовців; надати електронний доступ до реєстрів Міністерства юстиції; покращити перевірку електронних декларацій; запровадити та контролювати електронне звітування політичних партій тощо.
Таким чином, боротьба з корупцією продовжує залишатися викликом на рівні Європейського Союзу. Поряд із впровадженням та застосуванням превентивних заходів, надзвичайно важливим є посилення поліцейської та судової співпраці між державами-членами. Як відомо, корупція вже не місцева справа, а транснаціональне явище, що робить міжнародну співпрацю необхідною для боротьби з нею, варто створювати сильну правову базу, щоб боротьба з корупцією була ефективною.
Отже, у праві Європейського Союзу сформовані чіткі принципи та підходи боротьби з корупцією, напрацьована значна база нормативних документів. Однак, реалізація даних вимог ЄС у державах-членах потребує постійного моніторингу. Необхідність вивчення та аналізу даної проблеми, особливо у судовій практиці є критичною. За допомогою грамотної та відповідальної реалізації механізмів боротьби можливо досягнути позитивного та ефективного результату у всіх державах.Тому, першочерговим загальнодержавним завданням кожної держави має бути питання запобігання та боротьби з корупцією. Посилення боротьби з корупцією – це колективна відповідальність!
Куян Яна Сергіївна
