Гарантії безпеки для України: правове забезпечення та реальний зміст

Гарантії безпеки для України стали головним питанням розвитку української державності у системі міжнародних координат. Водночас гарантії безпеки є очікуваним рішенням для створення безпечних умов життєдіяльності нинішніх і майбутніх поколінь українців на своїй землі, так підло сплюндрованої російською агресією. Політологи, науковці продовжують дискутувати з приводу значення термінів «гарантії безпеки», «безпекові гарантії», звертаючись до їх значення в англійському перекладі. При цьому залишається поза увагою основний елемент, який формує зміст гарантій безпеки для будь-якої держави, а для України це особливо важливо, - гарантії безпеки відображають реальний стан забезпечення національної безпеки від воєнних загроз. Відтак гарантувати безпеку для держави – створити достатні умови, за яких актуальні загрози суверенітету, територіальній цілісності держави долаються із застосуванням визначених міжнародним правом засобів та у спосіб, що відповідає принципам і нормам міжнародного права. Гарантії безпеки для України мають відвернути потенційні загрози існуванню української держави, а з настанням реальних загроз – подолати їх із застосуванням міжнародно визнаних механізмів, серед яких встановлене Статутом ООН право на самооборону та його ефективна реалізація виявляються пріоритетними. Власні високооснащені Збройні Сили, потужний сектор безпеки і оборони є неодмінною гарантією безпеки держави і суспільства у світовому порядку, де намітилась стійка тенденція до протистояння з використанням воєнної сили. Ядерний потенціал держав виявився на першому місці щодо гарантування власної національної безпеки. Іншою складовою реального змісту гарантій безпеки є система колективної міжнародної безпеки за зразком Північноатлантичного альянсу, але не лише. Світ сьогодні раптом чомусь забув, що не у такому далекому для сучасності 1994 році Україна відмовилась від власної ядерної зброї, отримавши натомість від лідерів світового правопорядку запевнення про непорушність її державних кордонів. Будапештського договору про забезпечення колективної безпеки для України, а не формального меморандуму, про реальні гарантії безпеки не сталося, як і не сталося власне утворення певної системи колективної міжнародної безпеки для України, що так навмання відмовилась від можливості перебувати у складі ядерного клубу держав світу. З початком російської агресії проти України виявилось згубним саме прагнення до ліквідації ядерної зброї, до формування у центрі Європи миролюбної держави, якою стала Україна з часу незалежності. Чи такий висновок має зробити людство для свого майбутнього співіснування на планеті? Якщо ні, то мають працювати відомі міжнародному праву та міжнародним відносинам механізми забезпечення гарантій безпеки для України у нинішніх умовах, які визначаються щоденним знищенням під час російської агресії життя на території України, неприкритими погрозами застосувати ядерну зброю у випадку ефективного захисту Україною свого суверенітету, – тієї ядерної зброї, від якої Україна за участі самої росії та інших відомих геополітичних гравців добровільно відмовилася майже тридцать років тому. Чи немає потреби сьогодні цивілізованим державам поставити усе на свої місця у світовому правопорядку – ядерний потенціал не може бути вирішальним аргументом у міжнародних спорах, тим більше не може бути підставою для диктату своїх правил іншим державам усупереч міжнародному праву. Україна не витримала випробовування на створення власних гарантій безпеки – сектор безпеки і оборони виявився занедбаним та потребує тих реанімаційних заходів, які сьогодні застосовуються досить повільно. Допомога міжнародного співтовариства у формуванні гарантій безпеки для України є своєчасною, однак потребує удосконалення для отримання реального змісту у відсічі російській агресії сьогодні та у майбутньому. Створити гарантії безпеки для України в умовах, коли росія знищує українську державність, означає побудувати її воєнний «саркофаг» таким міцним, який би витримав і подолав російське нашестя, та повністю забезпечив би у подальшому неможливість російської агресії у тому числі з погрозами застосування ядерної зброї. Завдання є неймовірно складним, але його виконання є цілком реальним. Петро Ясен