Про розуміння права у контексті війни та миру
Найсвятіше, що у Бога є на землі, – право людей. Парадигма права, як найсвятішого із творінь Бога для людей, висловлена І. Кантом у його роздумах про вічний мир. Великий мислитель по-своєму бачив природу війни і не міг вийти за межі цивілізаційних можливостей сучасного йому світу. Однак твердження про те, що політика має слідувати праву і моралі, про те, що міждержавні відносини мають засновуватися на праві, про те, що справедливість у відносинах між державами є основою таких відносин, про те, що питання війни є питанням, яке стосується не лише правителів, а усього народу – були першими світоглядними твердженнями та залишаються вкрай актуальними сьогодні, через декілька століть після висловленого І. Кантом.
Коли чуємо про те, що реальна політика визначає світовий порядок, то на противагу Кантівському розумінню ми відходимо далі й далі від права.
Право у розумінні справедливості, рівності, свободи не сприйняте у багатьох політико-правових системах, у багатьох, якщо не у більшості держав. Міжнародне право також не сприймається саме через ідею права, а зводиться до норм, правил, встановлених міжнародним співтовариством, міжнародними домовленостями та реальною поведінкою держав у відносинах, що набуває характеру звичаїв.
Віддалене від істини, від сутності права його розуміння є причиною руйнування правових систем, є першопричиною руйнування світового правопорядку, що маємо можливість спостерігати у сучасному нам світі.
В поезії, у культурі мислиться про те, що повернутися до миру, у щасливе дитинство без війни, без бомбових, ракетних атак, без загрози ядерного катаклізму – це як прийти знову у світ у супроводі маминого тепла. Що ж, дійсно, повернутися у мир з війни – знову народитися, маючи великий досвід знівеченого війною життя.
Світ не загине від того, що злих людей стане менше – ця думка І.Канта з-поміж інших його роздумів, які віддаляють від реальної політики настільки, що втрачають практичне значення, має одну, але визначальну якість – зло на землі потребує боротьби проти нього та знищення.
В іншому випадку усі зусилля стосовно підтримки права, моральних норм у міжнародних відносинах, стосовно справедливості втрачають сенс.
Адже продемонстроване світу ставлення очільника держави, яка поширює зло і нині знищує все українське там, де має можливість, до вбивці, зустріч терориста на червоній доріжці та прийняття в обійми, закриває остаточно питання про моральність, про право у тій державі.
Сила, бажання влади та використання влади у спосіб, далекий від права, вчинення тисяч і тисяч злочинів під час агресивної війни не можуть бути предметом для оцінки того як потрібно боротися зі злом, що поширюється світом. Потрібно боротися та протистояти. В іншому випадку терористи у міцних обіймах знищать те, що вважають за потрібне, зрештою знищать світ.
Кантівське розуміння самого святого, що Бог дав людям, – права потребує важкої боротьби за право кожної людини, суспільства, держав на усій планеті. Така боротьба є святою по суті і є боротьбою за життя на планеті.
Вічний мир у Кантівському розумінні є результатом розвитку цивілізацій, проте виявилося, що на шляху до такого миру людство очікує війна за право і за мир проти зла, яке поширює насильство та здійснює знищення людства.
Реальна політика, як першопричина воєн, має бути підпорядкована праву, повинна зайняти те місце, що належить результатам людської діяльності, яка завжди та в усіх випадках має правовий вимір.
Петро Ясен
