Хто захистить сили оборони України від внутрішнього ворога?
Останнім часом відомості про стан військової дисципліни та військового правопорядку у силах оборони України стали предметом активного публічного обговорення. Проте належне реагування влади, насамперед, Верховного Головнокомандувача, Головнокомандувача, Генерального штабу Збройних Сил України, Міністра оборони України, Директора Державного бюро розслідувань, Генерального прокурора на вкрай негативні тенденції щодо невпинного збільшення кількості військових кримінальних та адміністративних правопорушень відсутнє.
Звичайно, насамперед, необхідно офіційно визначити причини ухилень військовослужбовців від військової служби – самовільного залишення військових частин, місця служби, вчинення дезертирства та з урахуванням детермінант цих кримінальних правопорушень розробити, а потім ефективно упровадити відповідні організаційно-правові заходи.
Чи існує проблема щодо вчинення військових кримінальних правопорушень та чи заслуговує вона на вжиття відповідних заходів щодо її вирішення на загальнодержавному рівні?
Проблема існує та має тенденцію до розгортання, що створює загрозу не лише для ефективного виконання силами оборони України визначених Конституцією та військовим законодавством завдань під час відсічі збройної агресії рф проти України, але й для функціонування сил оборони, насамперед, це стосується Збройних Сил України.
Проблема якісних показників готовності військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, до виконання обов’язків військової служби в бойових умовах – це проблема якості мобілізації та підготовки, у тому числі психологічної підготовки, призваних на військову службу військовозобов’язаних.
Проблема виконання обов’язків військової служби на лінії бойового зіткнення тими військовослужбовцями, які постійно, без ротаційних заходів несуть службу в бойових умовах – це проблема власне психологічної підтримки таких військовослужбовців, проведення ротацій, які не можуть здійснюватися без виконання завдань щодо якісного оновлення особового складу підрозділів, військових частин на лінії бойового зіткнення.
Вказані проблеми мають спільне походження та полягають у відсутності системної, фахової управлінської діяльності щодо підготовки та проведення мобілізації, щодо професійного відбору, підготовки військовослужбовців до несення обов’язків військової служби в умовах бойових дій.
Проблема кількісної характеристики стану військової дисципліни та військового правопорядку відображає якісний стан готовності особового складу сил оборони до відсічі збройної агресії. Розглянемо лише одну складову військової дисципліни та військового правопорядку, проте найбільш відчутну та важливу для оцінки – стан військової злочинності.
Більше 275 тисяч військових кримінальних правопорушень відповідно до офіційної статистики перебуває у провадженні органів досудового розслідування держави станом на початок листопада 2025 року, з них переважна більшість, а це – близько 270 тисяч становлять ухилення від військової служби ( самовільні залишення військових частин, місця служби, дезертирство).
Нам невідома кількість військовослужбовців сил оборони України. У засобах масової інформації, зі слів окремих представників законодавчої, виконавчої влади йдеться про кількість, що співмірна з одним мільйоном військовослужбовців. Звичайно, що до цієї доволі приблизної кількості військовослужбовців входить і та кількість військовослужбовців, які ухилилися від несення обов’язків військової служби у спосіб самовільного залишення військових частин, місця служби, вчинення дезертирства.
Історія армій світу не знає подібних прикладів, адже попри катастрофічний стан забезпечення виконання військової дисципліни та військового правопорядку, сили оборони України виявляють стійкість та стримують невпинний натиск ворога. Але історія армій світу не знає і такого безвідповідального, бездіяльного ставлення до питань, що стосуються запобігання вчиненню військових кримінальних правопорушень, до безкарності та фактично до заохочення вчиняти ухилення від несення обов’язків військової служби.
Ми перебуваємо у стані доволі небезпечного експерименту щодо витримки та стійкості тих військовослужбовців, які сумлінно виконують свої обов’язки на лінії бойового зіткнення, та щодо безкарності, безвідповідальності тих, хто самовільно залишив військову службу, вчинив дезертирство! Хто проводить такі експерименти нескладно зрозуміти, адже це – питання воєнної політики та питання правоохоронної діяльності, здійснення військового правосуддя, як складових правової політики.
Внутрішній ворог наносить удар по силах оборони України, який витримати можуть лише мужні, віддані справі захисту Вітчизни від ворога, високоорганізовані воїни, які несуть службу у надскладних умовах і залишаються на своїх бойових позиціях. Але витримку має метал, витримку має бетон, наскільки витримки та сил вистачить у бойового складу сил оборони?! Віримо у наші Збройні Сили, віримо в усіх, хто чесно та самовіддано виконує свій військовий обов’язок! Але чи достатньо лише віри для їхньої підтримки та їхнього забезпечення у бойових умовах?
Як зупинити нестримний на сьогодні процес ухилення від військової служби? Проблему необхідно вирішувати системно та негайно – розпочинати з кардинальних змін у підходах та методах поповнення особового складу під час мобілізації, у фаховому відборі, у відмові від суцільних заходів щодо мобілізації усіх тих осіб, придатність яких до військової служби за багатьма показниками є проблемною та часто не відповідає визначеним у законодавстві вимогам.
Необхідно відмовитися від тієї кількості осіб під час мобілізації, яка призведе до нової кількості та нової негативної якості – до ухилення призваних на військову службу від військової служби, яких лише за офіційною статистикою упродовж жовтня 2025 року більше 21 тисячі.
Необхідно посилювати контроль за діяльністю службових осіб ТЦК і СП, але не у спосіб компаній щодо звільнення та переведення, а на основі укомплектування фахівцями, їх зобов’язання виконувати вимоги законодавства, забезпечувати призов або рекрутинг відповідно до якісних характеристик військовозобов’ язаних.
Важливим у вирішенні організаційних питань діяльності ТЦК і СП є їхнє підпорядкування безпосередньо Міністерству оборони України з неодмінним та одночасним вирішенням проблеми знищення корупційних засад діяльності.
Корупція у ТЦК і СП під час призову на військову службу за мобілізацією є системною, має чітку та жорстку вертикаль, утворює одну з найбільших корупційних організацій в державі. Відповідальні за корупцію в ТЦК і СП – не стільки безпосередні керівники, скільки службові особи вищих органів військового управління – ось з цієї ланки і необхідно розпочинати реальну боротьбу з корупцією в ТЦК і СП, а не обмежуватися точковими та більшою мірою пропагандистськими правоохоронними акціями.
Інший критично важливий напрям попередження ухилень від військової служби – підготовка призваних під час мобілізації військовозобов’язаних у відповідних центрах підготовки військовослужбовців. Така підготовка має бути ефективною, цілеспрямованою, якісною – бойові підрозділи мають отримати підготовлених та психологічно готових до ведення бойових дій військовослужбовців.
Цей напрям потребує відповідних управлінських, організаційних, кадрових рішень, послідовних у своїй реалізації. Підготовка особового складу має стати предметом контролю з метою унеможливлення, або ж – максимального зменшення кількості – випадків поповнення бойових підрозділів неготовими до виконання бойових завдань військовослужбовцями.
Наступний етап, який є неодмінним для реалізації – ефективна діяльність правоохоронних органів з питань контролю за проведенням мобілізації, за підготовкою призваних на військову службу військовозобов’язаних для попередження порушень, наслідком яких можуть бути ухилення військовослужбовців від військової служби, контроль за надходженням підготовлених військовослужбовців до бойових підрозділів, попередження корупційних проявів у середовищі ТЦК і СП.
Такий спеціальний контроль може забезпечити лише спеціалізований правоохоронний орган, яким є Військова поліція, що має бути незалежною у реалізації визначених законом повноважень від рішень військового командування.
Важливим напрямом запобігання ухиленням від військової служби є діяльність щодо забезпечення невідворотності справедливого покарання за вчинення самовільного залишення військових частин, місця служби, дезертирства, власне, як і за вчинення військових кримінальних правопорушень загалом.
Цей напрям передбачає реалізацію організаційно-правових заходів щодо утворення та діяльності системи військової юстиції – Військової поліції з повноваженнями щодо здійснення досудового розслідування, Спеціалізованої військової прокуратури, військових судів, спеціалізованого інституту з надання безоплатної правничої допомоги військовослужбовцям.
Зазначені організаційно-правові заходи можуть бути реалізованими виключно фаховими військовими юристами з досвідом відповідної правоохоронної, прокурорської діяльності, здійснення правосуддя. Такі фахівці наразі або ж проходять військову службу на різних посадах, або ж перебувають через їх невитребуваність у запасі, але можуть бути використані для вирішення завдань щодо формування та належної організації діяльності системи військової юстиції.
Як підсумок – проблема військової злочинності є внутрішнім ворогом сил оборони України, невжиття заходів щодо запобігання та протидії військовим кримінальним правопорушенням суттєво позначається на бойовій готовності Збройних Сил України, сил оборони та є реальною загрозою забезпечення обороноздатності, національної безпеки України.
Запропоновані заходи щодо запобігання військовій злочинності є компетенцією органів військового командування та усіх гілок влади в Україні, такі заходи належать до виключних повноважень Президента держави, як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, який є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, та забезпечує національну безпеку України.
Павло Богуцький для «Українського права»
