Поділ майна подружжя: практика застосування законодавства
Так, нові тенденції практики та правові позиції Верховного Суду у справах про поділ спільного майна подружжя представив заступник голови Комітету Юрій Бабенко.
Він наголосив, що під час вирішення спору суд має встановити не лише обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, а й джерело та час його придбання, вартість.
На прикладі постанови ВС від 21.06.2023 у справі № 654/3751/18 Ю.Бабенко продемонстрував необхідність виходити з презумпції рівності часток і враховувати інші істотні обставини, що мають значення для справи. Зокрема, йдеться про можливість реального поділу майна з виділенням кожному з подружжя окремих видів (об’єктів) майна, можливість спільного користування певним видом майна у разі визначення ідеальних часток у ньому та спільного користування неподільною річчю, про те, чи визначили сторони певний порядок користування спірним майном, а також про матеріальне становище співвласників щодо можливості сплати грошової компенсації за перевищення вартості частки, що підлягає виділу іншому з подружжя.
Поділ майна подружжя, як зазначив доповідач, здійснюється у два етапи: спершу визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно, а далі здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток.
Якщо у спільній власності перебуває кілька об’єктів нерухомого майна, суд має розглянути можливість такого їх поділу, щоб не зобов’язувати одну зі сторін сплачувати компенсацію (постанова ВС від 08.08.2023 у справі № 727/3945/21). Відповідно до позиції ВС, сформульованої у постанові від 31.08.2023 у справі № 686/9818/22, поділ майна лише з урахуванням ідеальних часток не є ефективним способом захисту, оскільки потребуватиме нового судового розгляду і може порушувати права іншого співвласника, який цим майном не користується.
Як класичний інститут спільної сумісної власності подружжя трансформується в умовах появи криптоактивів, розповіла членкиня Комітету Ярослава Анохіна.
Доповідачка розглянула Закон «Про віртуальні активи» та законопроєкти, спрямовані на удосконалення національного регулювання правового статусу криптоактивів, визначила їх місце в сімейно-правовому полі та оцінила підходи судової практики.
Окремо було проаналізовано підходи судів до встановлення факту існування криптоактивів, моменту та джерел їх набуття. Зокрема, у постанові ВС від 20.01.2023 у справі № 337/4714/20 за позовом про поділ майна подружжя суд дійшов висновку про недоведеність факту існування криптовалюти та її походження через ненадання адреси криптогаманця та відсутність технічних і фінансових підтверджень транзакцій. Показання свідка були визнані недопустимими як показання з чужих слів, а розписка відповідача про передання «логінів, паролів від усіх рахунків» – недостатньо конкретною та такою, що не підтверджує наявність криптовалюти як спільного активу подружжя.
Секретар Комітету Ірина Попіка окреслила правові ризики, які створює оформлення права власності на родичів чи інших осіб у разі розлучення та поділу спільного майна подружжя.
Нерідко при такому оформленні подружжя домовляється, що надалі юридичний власник передасть майно у власність фактичному власнику. Проте такі домовленості з різних причин не завжди виконуються, і тоді виникають проблеми з поверненням майна.
У 2022 році підхід до вирішення таких спорів змінився. У постанові від 14.02.2022 у справі № 346/2238/25-ц ВС відійшов від висновків, викладених у постановах від 22.07.2020 у справі № 265/3310/17 та від 08.12.2021 у справі № 466/8968/19, та зазначив, що нормами ЦК не допускається такої правової конструкції як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Стаття 235 ЦК не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням.
Голова Комітету Лариса Гретченко звернула увагу на добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. Саме з позиції моральності мають виходити суди під час оцінки поведінки суб’єкта права як добросовісної або недобросовісної (постанова ВП ВС від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).
Серед критеріїв добросовісної поведінки визнають те, що така поведінка має бути очікуваною, характерною для інших учасників за порівняних обставин; не повинна обмежувати чи позбавляти прав інших осіб і має враховувати права та законні інтереси іншої сторони; має бути законною, без дій із виключно протиправною метою або з наміром завдати шкоди; а також передбачати сприяння контрагенту, зокрема шляхом надання необхідної інформації. ВП ВС у постанові від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 зазначила, що відповідність дій сукупно всім цим критеріям дозволяє оцінити такі дії як добросовісні, а в іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом.
