Щодо кваліфікуючої ознаки "проникнення" при вчиненні грабежу та рецидиву кримінальних правопорушень - ККС

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №514/566/23 сформулював правову позицію щодо кваліфікуючої знаки "проникнення" при вчиненні грабежу та рецидиву кримінальних правопорушень у разі вчинення особою, яка має судимість за вчинення грабежу, такого ж кримінального правопорушення.

ККС ВС змінив вироки судів попередніх інстанцій, виключив з вироків посилання на проникнення як кваліфікуючу ознаку злочину і на рецидив як обставину, що обтяжує покарання, та вказав, що при вирішенні питання щодо наявності у діях особи ознаки проникнення важливим є факт усвідомлення особою незаконності входження (потрапляння) у відповідне приміщення або перебування в ньому.

Вчиняючи грабіж, поєднаний з проникненням, особа повинна усвідомлювати протиправність входження (потрапляння) у приміщення або перебування в ньому під час його вчинення, передбачати суспільно небезпечні наслідки такого протиправного входження (потрапляння) у приміщення й бажати їх настання або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати їх настання.

Вирішальним при визначенні законності/незаконності входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення або перебування в ньому під час вчинення грабежу, є режим доступу до об`єкта (вільний/обмежений).

Відповідно, наявність режиму вільного доступу до приміщення свідчить про законність входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення та правомірне її перебування там, а отже, виключається інкримінування кваліфікуючої ознаки «проникнення», навіть якщо особа потрапила в приміщення з умислом заволодіти чужим майном.

Згідно з вироком суду засуджений проник до приміщення торговельної зали магазину-кафе шляхом вільного доступу, а тому такі його дії не можуть кваліфікуватись як проникнення.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 67 КК України суд не може враховувати обставиною, що обтяжує покарання, будь-яку з обставин, яка передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію.

У цьому кримінальному провадженні встановлено, що засуджений є особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 статті 186 КК України, а тому відповідно до пункту 1 примітки 1 частини 5 статті 185 КК України вчинене ним нове кримінальне правопорушення визнається повторним. Повторність є обставиною, яка передбачена в частині другій статті 186 КК України як ознака цього кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, ця ознака інкримінована засудженому і за цією ознакою його винуватість визнана судом першої інстанції доведеною.

Одночасно із цим, засуджений вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, маючи судимість згідно вироку Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2019 року, що відповідно до статті 34 КК України є рецидивом.

Проте, вказану судимість засуджений має за вчинення того ж кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, вже утворило ознаку повторності, а тому відповідно до ст.67 ч.4 КК України ця обставина ще раз не могла бути врахована як така, що обтяжує його покарання.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.