Щодо поняття прогулу та робочого місця працівника для цілей звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - КЦС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №483/1647/21 сформулював правову позицію щодо поняття прогулу та робочого місця працівника для цілей звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

КЦС ВС у цій справі касаційну скаргу позивача задовольнив частково, скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог, задовольнив у цій частині позов та вказав, що трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків.

Прогулом необхідно вважати відсутність працівника не просто на робочому місці, а на роботі. Відсутність працівника на фіксованому робочому місці за умови, що він виконує трудові функції на території підприємства, не є прогулом.

Суди встановили, що згідно зі складеним працівниками відповідача актом про відсутність на робочому місці позивач був відсутній на робочому місці.

Позивач заперечував свою відсутність на роботі та посилався на те, що в зазначений в акті час виконував свої обов`язки та перебував у місті Миколаєві з виробничих питань підприємства, де отримував придбаний для підприємства папір та здавав на аналіз стоки води, на підтвердження чого надав відповідні докази.

Відповідно до статуту КП ОМР «Очаків-сервіс» підприємство самостійно планує та проводить свою виробничо-господарську та іншу діяльність.

У пункті 6.3 статуту передбачено, що керівництво поточною господарською діяльністю підприємства здійснює директор, який, зокрема, без довіреності діє від імені підприємства у відносинах з юридичними особами, громадянами, представляє його інтереси в різних організаціях, укладає договори, вирішує інші питання, віднесені законодавством та умовами контракту до його компетенції.

Зміст посадових обов’язків позивача як директора підприємства свідчить про те, що його трудова діяльність може здійснюватися не лише безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце), але й в межах іншого територіального простору, який він використовує для виконання трудових обов’язків

Жодних доказів на підтвердження того, що отримання позивачем паперу та здача на аналіз стоків води не належало до виробних питань підприємства та не відносилось до здійснення ним трудової діяльності відповідач суду не надав.

Проте суди попередніх інстанцій на це уваги не звернули, у зв`язку з чим помилково вважали, що відповідач довів факт відсутності позивача на роботі без поважних причин більше трьох годин.

З огляду на викладене, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем прогулу, його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним, а позовні вимоги про поновлення на роботі обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

З повним текстом постанови КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.