Політичне і правове відчуження в українських реаліях

Політології відоме таке явище як політичне відчуження, по-іншому – відчуження влади від суспільства. В юриспруденції розглядають проблему легітимації політичної влади. Є усі підстави для твердження про правове відчуження – державна нормотворчість не сприймається суспільством як правотворчість, як правова діяльність, таку ж оцінку має правозастосовна практика.

Відчуження української влади є наслідком вікового несприйняття владних інститутів як таких, що спрямовані до людини. Причини такого стану є різними залежно від історичних періодів існування українського суспільства. Наразі політична відчуженість не подолана, має усі ознаки, які характеризують відносини відчуженості суспільства і влади, людини і влади.

Суспільство переважною більшістю не сприймає владу як інституційне утворення, що спроможне вирішити у межах соціального простору визначені самою ж владою завдання забезпечення справедливих і гідних умов існування людини, що характеризує, на думку соціологів, соціальне відчуження. Це досить важливо. Якщо за Юргеном Габермасом політичне відчуження призводить до втрати мотивації людини до легітимації влади, то така влада ніколи і ні за яких обставин не буде здатною забезпечити розвиток держави у напрямку стійкої, сильної держави. Звідси – перспективи такої влади забезпечити стійкість української держави є примарними.

Більше того, усі дії, рішення, реформи, у тому числі правові реформи, політичні акти «відчуженої» влади не лише не досягають мети, але й мають так званий «ефект доміно» – проведені реформи призводять до руйнування інститутів влади, які не отримують підтримки (читай-легітимації) суспільства.

Завдання суспільної, загальної важливості – наблизити право і владу до людини. Від того чи буде успішним вирішення цього завдання залежить майбутнє української державності.

Павло Богуцький