Право і держава на захисті національних інтересів України
Сучасність вкотре нагадує нам про необхідність орієнтуватися на національні інтереси у побудові та реалізації внутрішньої та зовнішньої політики. Причому, виявляється, істина є доволі простою: національні інтереси передують політиці будь-якої держави. У чому полягає відмінність національних інтересів різних держав, можна спостерігати на прикладах поведінки таких держав у суверенних кордонах і за межами цих кордонів.
Національні інтереси є тією парадигмою, яка забезпечує сталий розвиток людини і суспільства і навколо якої водночас можливими є різні спекуляції. Зрозуміло, що кожне суспільство має власні національні інтереси, які засновуються на тих важливих для усіх суспільних питаннях, що підлягають вирішенню. Проте спільним для усіх тут є необхідність досягнення такого стану, який забезпечує поступовий та передбачуваний розвиток суспільства, який задовольняє як загальні, так і особистісні потреби, який дозволяє реалізувати права і законні інтереси людини у повному обсязі.
Національні інтереси – це не щось привнесене у суспільство, а ті цінності та цілі, які проростають у суспільстві, які мають внутрішнє походження, засновуються на внутрішніх потребах усього суспільства і кожної людини. Держава, у даному випадку, виконує виключно інструментальну функцію, є могутнім інструментом досягнення та забезпечення національних інтересів. Національні інтереси забезпечуються правом, де однаково важливими є його нормативна та інституційна змістовність.
Звичайно, національні інтереси формуються, існують, зазнають змін залежно від тих тенденцій, які характерні для певного суспільства, для певної держави у конкретній історичній площині їхнього існування. Проте для України весь сучасний період, який сягає більше 25-ти років розбудови державності і власної правової системи, не привніс змін стосовно характеристики національних інтересів. Ми й надалі продовжуємо тупцятися над вирішенням інституційних змін у механізмі держави, де насамкінець стала зрозумілою проста істина про формування зорієнтованого на захист суверенітету та забезпечення соціально-економічних потреб людини державного апарату, державних інститутів. Ми продовжуємо видозмінювати правоохоронні органи (органи правопорядку) і судову систему, часом не розуміючи наслідків того, що діємо. Ми під гаслами досягнення економічного ефекту вкотре руйнуємо і без того зруйновану економіку. Ми забуваємо про людину і пам’ятаємо про людський вимір національних інтересів через призму власного гаманця, а за тим нанівець зводяться всі спроби стосовно інституційних, правових змін.
Натомість, виявляється, що не потрібно бігти за тінню в усьому, що стосується національних інтересів – достатньо збагнути соціальні потреби, які завжди мають конкретну людську належність, та слідувати шляхом вирішення таких потреб. Важливим виявляється не прийняття того чи іншого закону, утворення того чи іншого інституту держави, а слідування праву та закону, що має бути основним у досягненні будь-яких національних інтересів.
Прикладів у світі чимало. Ось і Сполучені Штати Америки у програмі нового Президента знову повертаються до проблеми, яка стосується їхніх національних інтересів. Чи є можливість поєднувати національні інтереси України з національними інтересами інших держав, де нас цікавить, насамперед, наближення у такому поєднанні до держав, що є геополітичними гравцями? Напевно, що є, але право великих держав світу - обирати шляхи вирішення проблеми власних національних інтересів, а право менших акторів світового правопорядку - слідувати такому вибору, вибудовуючи власні правові та державні механізми, які гарантують досягнення власних національних інтересів у складних умовах сучасної геополітичної обстановки, яка не має, на жаль, тенденції до поліпшення.
За таких обставин власні право і держава мають забезпечити досягнення національних інтересів. Правові системи світу не передбачають зовнішнього обслуговування внутрішніх потреб, якими і є національні інтереси. Замовлення щодо такого обслуговування мають занадто велику ціну і стають невідплатними через втрату можливості здійснення розрахунків у відносинах, де відразу стають загубленими суверенітет і здатність самостійного прийняття рішень, навіть стосовно ймовірної оплати за послуги щодо забезпечення і захисту національних інтересів. Яким є вірне рішення? Загалом орієнтуватись необхідно на власні потреби, власні національні інтереси, вибудовувати таку політику та слідувати таким шляхом, який веде до її реалізації, де право всіх, у тому числі право міжнародних суб’єктів, узгоджуватиметься з національним правом, з правом та свободою кожного, тому що презентує суспільство у бажанні захистити і реалізувати національні інтереси кожний з нас.
Залежність досягнення стану забезпечення національних інтересів від стану світового правопорядку, безумовно, є очевидною. Національні механізми, де право і держава є основними, можуть спрацьовувати на реалізацію національних інтересів у тих межах, які визначаються зовнішніми умовами: сприятливими, менш сприятливими або ж несприятливими для нас. Водночас зовнішні умови, як клімат, передбачають відповідну національну поведінку і у будь-якому разі не знімають основоположної задачі для держави, державної влади – забезпечити правове вирішення проблеми захисту національних інтересів. Власне, актуалізація і розуміння цього продемонстрована не лише у нинішніх заявах нового керівництва визначального геополітичного гравця – Сполучених Штатів Америки. Про це наполегливо нам нагадує повсякчас найближчий сусід, демонструючи не лише програмні гасла, але й воєнну силу.
Павло Богуцький
