Судова практика ЄСПЛ, пов'язана з питанням про позитивні зобов'язання у світлі статті 10 Конвенції
У продовження теми щодо позитивних зобов'язань держав-учасниць Європейської конвенції з прав людини щодо захисту журналістів та запобігання безкарності звернемося до прикладів із судової практики.
У справі «Фуентес Бобо проти Іспанії» (Fuentes Bobo v. Spain), № 39293/98, § 38, від 29 лютого 2000 р. заявник був звільнений з іспанського телеканалу (TVE) через те, що дозволив собі виступити в ефірі радіопрограми з критикою керівництва цього каналу. У відповідь на доводи уряду про те, що телеканал є юридичною особою, Суд визнав, що в силу своїх позитивних зобов'язань Уряд Іспанії мав гарантувати свободу вираження поглядів під час відсутності загроз з боку приватних осіб, і що звільнення заявника на законних підставах було втручанням в його право на свободу слова.
У справі «Газета "Озгюр Гюндем"проти Туреччини» (Özgür Gündem v. Turkey), № 23144/93, §§ 42-43, ЄСПЛ 2000-III Суд визнав, що у турецької держави існувало позитивне зобов'язання у світлі статті 10 ЄКСЛ щодо прийняття заходів щодо розслідування і захисту в ситуації, коли газета, що підтримує погляди РПК, а також її співробітники постраждали від цілого ряду актів насильства і залякування. Органи державної влади були інформовані про те, що газета «Озгюр Гюндем» і пов'язані з нею особи зазнали ряду актів насильства, а також, що заявники побоювалися, що стали об'єктом навмисного цькування, організованого з метою припинити випуск газети і її поширення. Однак переважна більшість скарг і прохань про захист, поданих з боку газети і її співробітників, залишилися без відповіді.
Також, у справі «Еппелбі та інші проти Сполученого Королівства» (Appleby and Others v. TheUnited Kingdom), № 44306/98, ЄСПЛ 2003 VI заявники, які є активістами боротьби проти подачі заявок про отримання дозволів на роботи щодо перепланування, встановили кілька стендів біля входу в приватний торговий центр, який спочатку був побудований державною корпорацією. Співробітники охорони центру перешкоджали активістам у зборі підписів. Беручи до уваги необхідність дотримання принципу балансу інтересів сторін, а також характер і ступінь обмежень у даному випадку, Суд дійшов висновку про те, що з боку держави-відповідача не були порушені позитивні зобов'язання щодо захисту права заявників на свободу вираження поглядів. Суд відхилив заяву про те, що положення статті 10 Конвенції накладають позитивні зобов'язання щодо забезпечення свободи вибору місця зборів з метою здійснення свободи вираження поглядів.
У справі «Динк проти Туреччини» (Dink v. Turkey), №№ 2668/07 та ін., § 137, 14.09.2010 р. турецький журналіст вірменського походження Фірат Дінк (Fırat Dink) займав посаду директора випуску і головного редактора у щотижневій газеті «Агос» (Agos), яка виходить у Стамбулі на двох мовах, турецькій і вірменській. У період з листопада 2003 року по лютий 2004 року Фірат Динк опублікував у своїй газеті вісім статей про самосвідомість турецьких громадян вірменського походження. У результаті група екстремістів подала на нього в суд і він був засуджений за статтею 301 за те, що висловив свою думку з вірменського питання, тобто за дискредитацію «турецького». В очах громадськості, особливо радикально налаштованих груп націоналістів, судове переслідування Фірата Дінка і винесений у його справі обвинувальний вирок стали доказом того, що він завдав образи всім особам турецького походження. У результаті подібної стигматизації він був пізніше убитий екстремістом-націоналістом.
Суд особливо наголосив, що держави-учасниці Конвенції зобов'язані створювати сприятливі умови для участі в громадських дискусіях всіх зацікавлених осіб, дозволяючи їм без всяких побоювань висловлювати свої ідеї та думки. У справі, подібній яка розглядалася, держава не тільки була зобов'язана утримуватися від будь-якого втручання у свободу вираження поглядів, але й дотримуватись «позитивних зобов'язань» з охорони права на свободу вираження поглядів від будь-яких посягань, у тому числі, від посягань з боку приватних осіб. У світлі своїх висновків, зроблених щодо нездатності органів влади захистити Фірата Дінка від нападу з боку членів екстремістського націоналістичного угруповання, а також щодо обвинувального вироку, винесеного за відсутності «госторої соціальної необхідності», ЄСПЛ визнав, що Туреччина не виконала свої «позитивні зобов'язання» щодо свободи вираження поглядів Фіратом Дінком. Таким чином, факт порушення статті 10 Конвенції мав місце.
У справі «Паломо Санчес і інші проти Іспанії» (Palomo Sánchez and Others v. Spain) [Велика Палата], №№ 28955/06 і ін. § 60, 12.09.2011 р. заявники стверджують, що їх звільнення, підставою для якого послужив зміст інформаційного бюлетеня, було порушенням їх прав, викладених у статті 10 Конвенції, і що справжньою причиною їхнього звільнення була їхня профспілкова діяльність, а також, що були порушені положення статті 11 Конвенції. Основним питанням було те, чи мала Іспанія зобов'язання продемонструвати повагу свободи слова заявників за допомогою скасування рішення про звільнення. Заходи, що стали підставою для скарг заявників, а саме, їх звільнення, були вжито не органами державної влади, а приватною компанією. Після публікації інформаційного бюлетеня профспілки в березні 2002 року і в зв'язку з опублікованими в ньому матеріалами роботодавець застосував до заявників дисциплінарні санкції у зв'язку з серйозним порушенням трудової дисципліни та звільнив їх з роботи. Правомірність застосування цих санкцій була підтверджена внутрішньодержавними судовими органами. Таким чином, звільнення заявників стало результатом безпосереднього втручання органів державної влади. Проте, відповідальність органів державної влади виникла б, якби обставини, що послужили підставою для скарги, були результатом їхньої нездатності забезпечити заявникам можливість використовувати своє право, гарантоване статтею 10 Конвенції. Велика палата не виявила порушень положень статті 10 ЄКПЛ, оскільки в даних обставинах справи санкції (звільнення), застосовані до заявників, не були непропорційними або надмірними, і не вимагали втручання держави, в результаті якого вони були б скасовані або замінені більш поблажливими заходами.
