Заборони, визначені статтею 3 Європейської конвенції з прав людини, щодо поводження і покарання

Стаття 3 Конвенції у безумовних формулюваннях забороняє катування, нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження та покарання (негідне поводження). Негідне поводження може набувати різноманітних форм.

Захист статті 3 Конвенції охоплює практично будь-які акти чи обставини, що можуть містити елемент «негідного поводження». На відміну від Конвенції ООН проти катувань, яка встановлює як ознаки «катування»:
1) специфічну мету – «одержати ... відомості чи визнання, покарати ... за дії..., залякати чи примусити ...», – або 2) «причину, засновану на дискримінації будь-якого характеру», стаття 3 Європейської Конвенції таких обмежень не містить. Це дало можливість Європейському суду поширити захист статті 3 Конвенції на ситуації, де такі ознаки відсутні.

«Негідне поводження» передбачає, що певне фізичне чи психічне насильство застосовується з незаконною метою чи непропорційно до законної мети. Так Суд не встановив порушення статті 3 у застосуванні протягом місяця наручників і інших засобів до психічно хворої людини через її агресивну поведінку. Суд виходив з того, що «заходи, викликані терапевтичною необхідністю, не можуть вважатися нелюдськими чи такими, що принижують гідність».

Аналогічним є підхід Суду до визначення покарання, що принижує гідність. За висновком суду було б абсурдним вирішити, ніби законне покарання взагалі, через притаманний йому і, можливо, майже неминучий елемент приниження, є «таким, що принижують гідність» у значенні статті 3. ... Стаття 3, безумовно забороняючи «нелюдське» чи «таке, що принижує гідність» покарання, має на увазі відмінність між таким покаранням і покаранням взагалі. На думку Суду, для того, щоб покарання було «таким, що принижує гідність» і порушувало статтю 3, пов’язані з ним образа чи приниження мають сягати особливого ступеню і, у всякому разі, відрізнятися від звичайного елемента приниження, згаданого у попередньому абзаці. Оцінка його, за станом речей, відносна: вона залежить від всіх обставин справи і, зокрема, від характеру й обставин покарання як такого та способу й методу його виконання.

Не насильство як таке або інші види поводження, що спричиняють певні незручності або страждання, становлять погане поводження, а поводження, що має певні додаткові характеристики. Дві основні із них: неправомірність та непомірність.

У підготовленому ОБСЄ науково-методичному посібнику «Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя» розкривається питання видів поводження, забороненого статтею 3 Європейської конвенції з прав людини.

Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, негідне поводження має досягати певного мінімального рівня жорстокості, щоб підпадати під дію статті 3 Конвенції, дане положення закріплене у п. 162 Рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom) від 18 січня 1978 р. Оцінка мінімального рівня жорстокості є відносною; вона залежить від усіх обставин справи, таких, як тривалість поводження, його фізичний і психологічний вплив, а в деяких випадках стать, вік і стан здоров’я потерпілого.

Стаття 3 Конвенції розмежовує такі види поводження:

· катування (поводження найвищого рівня жорстокості);

· нелюдське;

· таке, що принижує гідність.

Формами забороненого поводження є:

· фізичне насильство:

- так зване «палестинське підвішування» – справа «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93, рішення від 18 грудня 1996 р.;

- побиття – справа «Томазі проти Франції» (Tomasi v. France), заява № 12850/87, рішення від 27 серпня 1992 р., серія A № 242-A; o тягання за волосся – справа «Селмуні проти Франції» (Selmouni c. France) [GC], заява № 25803/94, рішення від 28 липня 1999 р.;

- обливання гарячою і холодною водою – справа «Аккоч проти Туреччини» (Akkoç v. Turkey), рішення від 10 жовтня 2000 р.

· психічні страждання:

- «п’ять методів» – справа «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), рішення від 18 січня 1978 р., серія А № 25;

- погрози – якщо вони є достатньо реальними та безпосередніми.