Гармонізація законодавства ЄС в галузі кримінально-процесуального права
Європейський союз наділений компетенцією щодо прийняття законодавчих актів у галузі кримінально-процесуального законодавства з Лісабонським договором 2007 р.
Стаття 82 Договору про функціонування Європейського Союзу встановлює, що в Європейському союзі судове співробітництво у кримінальних справах засноване на принципі взаємного визнання вироків і судових рішень і включає в себе зближення законодавчих і процесуальних положень держав-членів.
Європейський парламент і Рада ЄС наділені компетенцією у спосіб звичайної законодавчої процедури видавати Директиви з метою зближення законодавства у кримінально-процесуальній сфері.
Комісія ЄС видає різні програмні документи, яким передують проекти нормативно-правових актів (наприклад, Директив) у формі Білих книг або Зелених книг, Дорожніх карт. На основі названих програмних документів у галузі кримінально-процесуального законодавства Комісією ЄС розробляються і самі проекти Директив у галузі гармонізації кримінально-процесуального права.
У ЄС діє Дорожня карта від 30 вересня 2009 р., яка встановлює процесуальні права підозрюваним і обвинуваченим у кримінальному процесі (Road map fors trengthening procedural rights of suspected or accused persons in criminal proceedings).
Значна частина заходів Дорожньої карти наразі реалізована шляхом прийняття Директиви ЄС у галузі кримінального процесу:
Директива 2010/64/ЄС Європейського парламенту та Ради від 20 жовтня 2010 р. про право на переклад у кримінальному процесі;
Директива 2012/12/ЄС Європейського парламенту та Ради 22 травня 2012 р. про право на інформацію у кримінальному процесі (В);
Директива 2013/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС від 22 жовтня 2013 р. про право на доступ до адвоката у кримінальному процесі та при провадженні за європейським ордером на арешт, а також про право повідомити третім особам про своє позбавлення волі, на спілкування з третіми особами та консульством під час позбавлення волі (С, D).
У зв'язку з відмінністю у процесуальних системах держав-членів Дорожня карта, яка встановлює процесуальні права підозрюваним і обвинуваченим у кримінальному процесі (F), передбачає видання Зеленої книги з метою вивчення режиму попереднього ув'язнення, часу, який буде проведено з моменту затримання до винесення судового рішення.
14 червня 2011 р. Європейською комісією з метою посилення взаємного визнання і зближення у юридичній галузі ЄС була видана Зелена книга «Про застосування в ЄС у галузі кримінальної юстиції законодавства про утримання під вартою» (далі - Зелена книга про утримання під вартою). Зелена книга про утримання під вартою ґрунтується на Стокгольмській програмі, а також враховує чинний на території ЄС європейський ордер на арешт (European arrest warrant), як один з інструментів затримання осіб в рамках процедури видачі осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини на території держав - членів ЄС. Європейський ордер на арешт змінив процедуру співпраці держав-членів у кримінально-процесуальній сфері з прийняттям 13 червня 2002 р. Радою ЄС рамкового рішення «Про європейський ордер на арешт і процедури передачі осіб між державами-членами» і вступом його в силу з січня 2004 р.
Комісія ЄС в преамбулі Зеленої книги про утримання під вартою зазначає, що вирішення питання про утримання особи під вартою ( йдеться про попереднє ув'язнення або про вже засуджену особу) є компетенцією національного законодавства держав - членів ЄС. Разом з тим, з урахуванням принципу субсидіарності питання утримання осіб під вартою відносяться до компетенції ЄС в частині захисту прав і свобод людини, а також з метою сприяння чинною процедурою взаємного визнання і довіри її постійного функціонування.
Комісія зазначає, що її пріоритетом у кримінально-процесуальній сфері є зміцнення процесуальних прав шляхом встановлення мінімальних правил для підозрюваних або обвинувачених у кримінальному судочинстві.
Гарантії мінімальних стандартів прав особистості забезпечуватимуть розширення повноважень судів, слідчих і прокурорів держав - членів ЄС і їх взаємна довіра до кримінального процесу в іншій державі, яка є членом ЄС, за рахунок дотримання єдиних стандартів прав підозрюваних
і обвинувачених у кримінальному процесі.
Прагнення до єдиних стандартів тримання під вартою обумовлено впливом Конвенції про захист прав і основоположних свобод і Хартії Європейського Союзу про основні правах. Згідно з даними документами на території Європи заборонені тортури, будь-які інші нелюдські і принижуючі людську гідність дії.
Як підкреслюється у Зеленій книзі про утримання під вартою, держава - член ЄС на основі Європейських конвенцій може відмовити у видачі особи в державу, де існує ризик утримання її в нелюдських умовах.
У Зеленій книзі про утримання під вартою окремий пункт присвячений проблемі утримання під вартою дітей.
Особливий інтерес представляє факт того, що Комісія ЄС в своїх документах, що передують проектам законодавчих актів у галузі кримінального правосуддя, приділяє особливу увагу стандартам Ради Європи та практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, в Зеленій книзі зазначається, що Радою Європи у січні 2006 р. прийняті Європейські пенітенціарні правила, які містять керівництво по управлінню в'язницями і поводженню з ув'язненими. Ці правила спрямовані на захист основних прав ув'язнених таким чином, щоб це відповідало законній цілі їх затримання і забезпечення умов їх подальшої «реінтеграції» після відбуття покарання.
Однак Європейські пенітенціарні правила не є обов'язковими, хоча ЄСПЛ використовує їх як основу при оцінці скарг на умови утримання в тюрмах.
Комісія зазначає, що враховує значний досвід ЄСПЛ і проведену роботу в галузі забезпечення прав осіб, які утримуються під вартою.
ЄС прагне не тільки до гармонізації законодавства у галузі кримінального процесу з метою встановлення єдиних правил, але й до забезпечення прав осіб, свобода яких обмежена, підвищивши тим самим стандарти утримання під вартою.
Матеріал підготовлений на основі статті "Перспективи розвитку гармонізації законодавства ЄС у галузі кримінально-процесуального права".
