Практика ЄСПЛ щодо утримання під вартою терористів або осіб, підозрюваних у тероризмі
З оглядом практики ЄСПЛ щодо утримання під вартою терористів або осіб, підозрюваних у тероризмі, можливо ознайомитися за посиланням.
Стаття 15 Європейської конвенції з прав людини містить положення щодо відступу від зобов'язань під час надзвичайної ситуації. Ця норма наділяє держави правом в односторонньому порядку відступити від дотримання деяких зобов'язань за Європейською конвенцією з прав людини в окремих виняткових обставин. Деякі держави-члени зверталися до цієї норми в контексті боротьби з тероризмом.
Справи, у яких ЄСПЛ розглядав питання про відступ від зобов'язань: Lawless проти Ірландії від 01.07.1961, Ірландія проти Сполученого Королівства від 18.01.1978, Brannigan і McBride проти Сполученого Королівства від 25.05.1993, Aksoy проти Туреччини від 18.12.1996, A. та інші проти Сполученого Королівства від 19.02.2009.
У справі Lawless проти Ірландії від 01.07.1961 розглядається ситуація порушення прав людини у період дії Заяви про відступ від зобов'язань, зробленої Ірландією у 1957 році після терактів в Північній Ірландії.
У справі Ірландія проти Сполученого Королівства від 18.01.1978 розглядається ситуація порушення прав людини у період дії Заяви про відступ від зобов'язань, зробленої Сполученим Королівством щодо своєї Адміністрації в Північній Ірландії на початку 1970-х років, яка пізніше була повторена кілька разів.
У справі Brannigan і McBride проти Сполученого Королівства від 25.05.1993 розглядається ситуація порушення прав людини у період дії нової заяви Сполученого Королівства про відступ від зобов'язань, зробленої в 1989 році по відношенню до Північної Ірландії.
У справі Aksoy проти Туреччини від 18.12.1996розглядається ситуація порушення прав людини у період відступу від зобов'язань, оголошеного турецькими властями стосовно південного сходу Туреччини через зіткнення між силами безпеки і представниками РПК (Робочої партії Курдистану), терористичною організацією.
У справі A. та інші проти Сполученого Королівства від 19.02.2009 розглядається ситуація порушення прав людини у період дії Заяви про відступ від зобов'язань, зробленого Сполученим Королівством в 2001 році після терактів 11 вересня в США.
У справі Lawless проти Ірландії (перше в історії рішення Суду) від 01.07.1961 заявник, якого підозрювали в належності до ІРА («Ірландська республіканська армія»), стверджував, що з липня по грудень 1957 року вiн утримувався без судового рішення у військовому таборі, розташованому на території Ірландської республіки. ЄСПЛ визнав, що не було порушено стаття 7 (покарання виключно на підставі закону) ЄКПЛ.
Стаття 15 прямо говорить про те, що деякі заходи неприпустимі навіть в надзвичайних ситуаціях. Наприклад, заборона нелюдського і такого, що принижує гідність, поводженню чи тортур (стаття 3 Конвенції).Стаття 3 Конвенції носить абсолютний характер, і відступ від положень ст. 3 неможливий ні за яких обставин.
У справі Ірландія проти Сполученого Королівства від 18.01.1978 розглядається ситуація з серпня 1971 року по грудень 1975 року, коли влада Сполученого Королівства користувалися "позасудовими" повноваженнями по затриманню, взяттю під варту і інтернування осіб в Північній Ірландії. Справа стосувалася скарги влади Ірландії на обсяг цих повноважень та їхнє здійснення, і, зокрема, на використання прийомів психологічного впливу (примус до стояння біля стіни, накидання капюшона, шумовий вплив, позбавлення сну, їжі і пиття) при допитах осіб, які перебували під вартою за підозрою у тероризмі. Суд визнав, що такі методи викликали сильні фізичні та душевні страждання та, що було порушено статтю 3 (заборона нелюдського і принижуючого людськугідність поводження), однак не були порушені стаття 5 (право на свободу та особисту недоторканність) і стаття 14 (заборона дискримінації).
У справі Aksoy проти Туреччини від 18.12.1996 заявник скаржився, що його затримання у 1992 році за підозрою в наданні допомоги РПК було незаконним і що він став жертвою тортур (зокрема, "палестинського підвішування", тобто підвішування в голому вигляді за руки, зав'язані за спиною). ЄСПЛвизнав порушення статей 3 (заборона тортур), 5 (право на свободу та особисту недоторканність) і 13 (право на ефективний засіб захисту).
У справі Martinez Sala проти Іспанії від 2.11.2004 Суд вирішив, що органи влади Іспанії не провели ефективного розслідування за скаргами заявників на неналежне поводження під час їх тримання під вартою влітку 1992 року, незадовго до Олімпійських ігор в Барселоні, за підозрою у причетності до терористичної діяльності. ЄСПЛ визнав, що не було порушення статтю 3 (заборона нелюдського і такого, що принижує гідність поводження). Хоча було порушено статтю 3 (зобов'язання провести ефективне розслідування).
Справа Öcalan проти Туреччини від 12.05.2005 стосувалася умов переміщення до Туреччини і подальшого утримання під вартою Абдулли Оджалана, колишнього лідера РПК, засудженого до смертної кари за діяльність, спрямовану на відділення частини території Туреччини. ЄСПЛ визнав порушення статті 3 (заборона нелюдського і такого, що принижує гідність поводження) у зв'язку з тим, що смертний вирок був винесений за результатами несправедливого судового розгляду. Також ЄСПЛ визнав порушення статті 5 § 4 (право на невідкладний розгляд судом питання про правомірність взяття під варту), статті 5 § 3 (право бути негайно доставленим до судді), статті 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) і статті 6 § 1 в сукупності зі статтями 6 § 3 (b) (право мати достатньо часу й можливостей для підготовки захисту) і 6 § 3 (c) (право захищати себе через посередництво самостійно обраного захисника).
У справі RamirezSanchez проти Франції від 4.7.2006 заявник, більш відомий як "Карлос Шакал" і який вважався у 1970-і роки найнебезпечнішим терористом в світі, скаржився на утримання в одиночній камері протягом восьми років за вироком про терористичну діяльність. ЄСПЛ визнав, що не мало місце порушення статті 3 (заборона нелюдського і такого, що принижує гідність поводження) щодо тривалості перебування в одиночній камері. Проте, було визнано порушення статті 13 (право на ефективний засіб захисту) через відсутність у французькому праві можливості оскаржити рішення про продовження тримання заявника під вартою в ізоляції.
У справі Frérot проти Франції від 12.6.2007 заявник, колишній учасник ліворадикальної збройної організації "Пряма дія", засуджений у1995 році до 30 років позбавлення волі за тероризм (в числі інших пунктів звинувачення), скаржився на тюремні огляди з повним роздяганням. ЄСПЛ визнав порушення статей 3 (заборона нелюдського і такого, що принижує гідність поводження), 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), 13 (право на ефективний засіб захисту) і 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд).
