Протокол № 15 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
Новим етапом розвитку Європейського суду з прав людини є прийняття Протоколу № 15 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає внесення поправок у текст преамбули до Конвенції і до низки її статей. Набуття чинності Протоколу № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) з 1 червня 2010 року нарешті привело до початку процесу зменшення загальної кількості скарг, які перебувають на розгляді Європейського суду з прав людини (далі – Суд, ЄСПЛ). Так, загальна кількість скарг, що надійшли до Європейського суду протягом 2012 року, зменшилася з 151600 до 128100, тобто на 16%. В кінці 2013 року був пройдений "фатальний поріг" і кількість скарг зменшилась до 99000, а на кінець квітня загальна кількість скарг, що накопичилася за роки в Суді, скоротилася до 93000.
Розпочатий процес скорочення кількості скарг у ЄСПЛ - це найбільш помітна зміна у низці намічених реформ. Реформуванню ЄСПЛ, крім Протоколу № 14 до Конвенції, сприяли Декларації, прийняті на конференціях високого рівня "Про майбутнє Європейського суду з прав людини", які відбулися в Інтерлакені з 18 по 19 лютого 2010 року, в Ізмірі з 26 по 27 квітня 2011 року та в Брайтоні 19 і 20 квітня 2012 року. Вказані конференції були націлені на підвищення ефективності Європейського суду і згладжування конфліктів, які в майбутньому можуть виникнути між ЄСПЛ і національними правовими системами.
На основі вищезазначених Декларацій Комітет міністрів Ради Європи розробив два нових Протоколи, що доповнюють Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод: Протокол № 15 та Протокол № 16 до Конвенції. Після позитивного висновку Парламентської асамблеї Ради Європи від 26 квітня 2013 року Комітет міністрів Ради Європи 16 травня 2013 року схвалив підписання державами-учасниками Протоколу № 15 до Конвенції. З 24 червня 2013 року Протокол № 15, що доповнює Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, було відкрито для підписання державами-учасницями Конвенції.
З набранням чинності Протоколу № 15 до Конвенції компетенція ЄСПЛ юридично обмежується обов'язковими межами розсуду, які повинні бути дотриманими на національному рівні, перш ніж у заявника з'явиться право на звернення до ЄСПЛ за захистом своїх прав, визначених Конвенцією та протоколами до неї. Професор Інституту європейського права із захисту прав людини Фредерік Сюдр у зв'язку з прийняттям Протоколу № 15 до Конвенції визначив, що субсидіарність передбачає розподіл відповідальності між національними властями і ЄСПЛ: в першу чергу відповідальність за дотримання і захист прав і свобод покладено на держави, у другу чергу - на Суд.
Даний Протокол пропонує доповнити текст Конвенції п'ятьма новелами. Оскільки Європейський суд розглядає преамбулу Конвенції як її нормативну базу, яка служить для формування основоположних правових позицій Суду, пропонується доповнити її одним абзацом. Стаття 1 Протоколу № 15 до Конвенції передбачає: «У кінці преамбули Конвенції буде додано новий абзац в наступному викладі: Підтверджуючи, що відповідно до принципу субсидіарності Високі Договірні Сторони несуть основну відповідальність за забезпечення прав і свобод, закріплених в Конвенції та протоколах до неї, і що роблячи це, вони користуються певною свободою розсуду, нагляд за здійсненням якої проводиться Європейським судом з прав людини, заснованим на підставі цієї Конвенції».
По суті, письмове втілення отримує принцип, яким у своїй діяльності керується ЄСПЛ з моменту початку роботи, - принцип субсидіарності. Така формальність давно вже стала необхідністю. До останнього часу обґрунтовувати даний принцип доводилося прецедентною практикою ЄСПЛ. Запровадження принципу субсидіарності в основний текст Конвенції, по суті, реалізує його юридичне закріплення в якості базового принципу, яким керується ЄСПЛ у своїй повсякденній практичній діяльності з перших років свого існування.
Протокол № 15 до Конвенції спрямований на подальше нівелювання неузгодженостей у відносинах між ЄСПЛ і державами-учасницями Конвенції. Це стосується перш за все введення в преамбулу Конвенції згадки про субсидіарність європейської правозахисної системи і про доктрину «поле розсуду" держав в імплементації положень Конвенції. Прийняття Протоколу№ 15 до Конвенції дозволить, як сподіваються багато держав, встановити якісно нові відносини між суверенними державами і Судом, що володіє, в свою чергу, унікальною легітимністю. У всякому разі, наявність консенсусу між 47 державами-членами Ради Європи по цьому формулюванні дозволить знизити певне напруження між Судом і низкою держав, які ревниво оберігають свій суверенітет.
