Координатор надзвичайної допомоги ООН: за порушення міжнародного гуманітарного права потрібно карати
Координатор надзвичайної допомоги і заступник Генсека ООН Марк Локок виступив в Раді Безпеки з рекомендаціями щодо захисту гуманітарних операцій. Він нагадав, що за останній рік в усьому світі зафіксовано 317 випадків нападів на гуманітарних співробітників, які призвели до загибелі 113 з них. Медичні установи і їх персонал у 2018 році 388 раз піддалися нападами, 300 людей загинули і ще 400 отримали поранення.
Локок нагадав, що в результаті конфліктів найбільше страждає мирне населення, для захисту якого були прийняті міжнародні конвенції та інші документи, що становлять міжнародне право. Тим часом, положення цих угод повсюдно порушуються. Сторони нападають на гуманітарних співробітників і медичний персонал, а також використовують у містах зброю, призначену для бою у відкритому просторі - це призводить до масових жертв серед мирного населення і руйнування цивільної інфраструктури.
Все це, за словами заступника Генсека, дуже впливає на проведення гуманітарних операцій. По-перше, затяжні конфлікти призвели до зростання числа нужденних. Сьогодні допомога потрібна 139 млн. чоловік - це в три рази більше, ніж ще десять років тому. По-друге, воюючі сторони цілеспрямовано перешкоджають проведенню гуманітарних операцій, які в результаті стають більш тривалими і дорогими.
Він нагадав, що в цьому році людство відзначає 70-річчя Женевських конвенцій, а також 20-річчя резолюцій Ради безпеки щодо захисту цивільного населення. «Таким чином, у нас є міцна юридична база для захисту гуманітарних операцій під час конфлікту, - сказав Локок. - Проблема в тому, що воюючі сторони і їхні прихильники не завжди виконують [викладені в цих документах] вимоги. І це призводить до сумних наслідків».
Він запропонував заходи, які дозволять поліпшити ситуацію. На думку Координатора надзвичайної допомоги, необхідно проводити політику, яка дозволить домагатися дотримання міжнародного права; підвищувати обізнаність про положення Женевських конвенцій і протоколів до них; забезпечити безперешкодний гуманітарний доступ; і боротися з безкарністю на законодавчому рівні.
