Рішення Трибуналу при Арбітражному інституті Торгової палати Стокгольму у справі НАК «Нафтогаз України» проти ПАТ «Газпром»

31 травня 2017 року Трибунал при Арбітражному інституті Торгової палати Стокгольму виніс окреме рішення у справі НАК «Нафтогаз України» проти ПАТ «Газпром» щодо контракту на постачання газу до України від 2009 року. НАК "Нафтогаз України" 13 жовтня 2014 року звернулася до Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма з проханням про арбітраж до ПАТ "Газпром" із вимогами: визнати, що права та обов'язки НАК за контрактом від 19 січня 2009 року про обсяги та умови транзиту природного газу територією України в 2009-2019 роках підлягають передачі ПАТ "Укртрансгаз". Також НАК «Нафтогаз України» вимагає визнати, що певні положення контракту, які буде згодом уточнено, є недійсними та/або нечинними і мають бути доповнені або замінені положеннями, які будуть уточнені, відповідно до енергетичного та антимонопольного законодавства України і Європейського Союзу (далі - ЄС).

НАК «Нафтогаз України» просить Трибунал зобов'язати "Газпром" виплатити компенсацію за ненадані для транзиту обсяги газу в сумі $3,2 млрд, а також відсотки на цю суму, визнати, що транзитний тариф у контракті має бути змінено.

НАК "Нафтогаз України" у квітні 2015 року збільшив суму своїх вимог до $11-16 млрд. Усні слухання у справі відбулися, сторони представили заяви за підсумками слухань 11 листопада 2016 року.

Окрім цього, в Трибуналі розглядається ще низка вимог сторін. Так, "Газпром" 16 червня 2014 року звернувся до Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма з проханням про арбітраж із метою стягнення з НАК "Нафтогаз України" неоплаченої заборгованості за природний газ, поставлений за контрактом від 19 січня 2009 року в 2009-2019 роках, і відсотків за зазначену заборгованість. Монополіст 12 червня 2015 року представив в арбітраж відгук на позов НАК "Нафтогаз України" і зустрічну позовну заяву, в якій уточнив загальну суму своїх вимог до $29,2 млрд. НАК "Нафтогаз України" 9 жовтня 2015 р. подала відгук на позов. "Газпром" 14 березня 2016 р. подав в арбітраж відповідь на відгук НАК. Уточнена сума вимог "Газпрому" перевищила $37 млрд, вона включає вимоги щодо сплати заборгованості за поставлений у травні-червні 2014 року газ, оплату за зобов'язанням "бери-або-плати" за 2012-2016 роки, а також пеню за прострочення оплати газу.

16 червня 2014 р. НАК "Нафтогаз України" звернулася до Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма з проханням про арбітраж до "Газпрому" з вимогами про ретроактивну зміну ціни на природний газ, відшкодування на користь позивача всіх переплат, здійснених із 20 травня 2011 року, і скасування положення контракту, що забороняє реалізацію природного газу, що постачається за ним, за межами України. Уточнена сума вимог НАК до "Газпрому" сягнула понад $14,23 млрд.

Зазначені справи 21 липня 2014 року були об'єднані. Усні слухання у справі відбулися, сторони представили заяви за підсумками слухань 11 листопада 2016 р.

Трибунал повністю відхилив вимогу Газпрому щодо застосування принципу "бери або плати", а також задовольнив вимогу Нафтогазу про перегляд контрактної ціни з урахуванням ринкових умов. Також Трибуналом було повністю скасовано заборону на реекспорт газу, яка містилась в контракті. Слід зазначити, що Трибунал (Стокгольмський арбітражний суд) скасував вимогу take or pay (бери або плати). Необхідно вказати, умови контракту на постачання газу до України від 2009 року були однозначно не вигідними для України.

У спорі вимоги «Газпрому» складалися: (1) з претензій по оплаті за поставлений газ, який НАК «Нафтогаз України» не оплачує через те, що у НАК «Нафтогаз України» був спір по ціні. Так як, НАК «Нафтогаз України» оплатили його по ціні яку вважали справедливою, але остаточного розрахунку не було; (2) умови take or pay; (3) – відсотки.

Контракт / Договір take or pay (бери або плати), згідно з яким покупець дає згоду продавцеві заплатити якусь мінімальну суму, навіть у тому випадку, якщо він відмовляється прийняти товар. Take or pay (бери або плати) поширена договірна норма про постачання деяких видів товарів «великим» покупцям. Тоді як постачальник бере на себе зобов'язання надати товар аж до зафіксованих в договорі максимальних обсягів, покупець зобов'язується в будь-якому випадку оплатити певну частину цих обсягів, незалежно від того, скільки він закупив по факту товару в розглянутий період.

За допомогою принципу «Бери або плати» мінімізуються ризики постачальника зі збуту, щодо капіталовкладень, які він змушений зробити для забезпечення поставок в максимальному обсязі. Дані ризики в альтернативному випадку постачальник був би змушений включити в формулу ціноутворення.

У роботі Masten and Crocker (1985) досліджуються положення take or pay (бери або плати), в якій мається на увазі оплата послуг незалежно від ступеня їх використання

Вперше принцип «Бери або плати» ввели в Нідерландах, де були виявлені великі запаси газу - Гронінгенський газове родовище, так як його розробка виявилася дуже дорогою. Для будівництва інфраструктури видобутку і транспортування газу були вкладені державні гроші. І щоб повернути вкладені кошти, потрібно було забезпечити стабільність оплати і поставок. Саме тоді був придуманий принцип «Бери або плати», а ціни на газ прив'язані до ціни на нафту. З покупцями газу були укладені довгострокові багаторічні контракти, в яких зафіксовані обсяги газу, який покупець зобов'язується отримати. Якщо покупець не набуває весь законтрактований обсяг, то він зобов'язаний сплатити штраф. Ціна на газ переглядалася щоквартально.

Принцип був застосований компанією «Газпром» в контрактах з європейськими, у тому числі й Україною, та китайськими споживачами газу, більшість з яких укладено на термін до 25 років на базі міжурядових угод.

Проте у 2011 році європейська комісія провела антимонопольне розслідування, яке стосувалося насамперед «Газпрому», і встановила, що правило «бери або плати» порушує європейське монопольне законодавство, Відтак деякими європейськими країнами були ініційовані розгляди справ у Трибуналі при Арбітражному інституті Торгової палати Стокгольму проти «Газпрому», які мали успіх для позивачів.

Вимоги в рамках положення take or pay Стокгольмським арбітражним судом за позовом України визнані не дійсними і така вимога контракту, відповідно, не задоволена. Що стосується вимог по оплаті поставленого газу, то визначити, хто кому і скільки буде платити, можна буде лише після ухвалення трибуналом кінцевого рішення, яке буде винесено після консультацій з експертами і переговорів сторін.

Вимоги щодо грошової компенсації «Нафтогазу» і «Газпрому» за контрактом купівлі-продажу і транзитним контрактом становили 30,3 млрд доларів, водночас вимоги «Газпрому» до української компанії - 47,1 млрд доларів.

Вимоги «Нафтогазу» полягають у перегляді контрактної ціни газу і компенсації 18 млрд доларів переплати (близько 14,1 млрд доларів без урахування нарахування відсотків). "Газпром", зі свого боку, вимагає близько 47,1 млрд доларів (2,2 млрд гривень як оплату газу, поставленого за період листопада 2013 - травня 2014 року і 34,5 млрд доларів як компенсацію за контрактною нормою "бери або плати", а також штрафи і відсотки).

Регламент Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольму встановлює, шо арбітражне рішення повинно містити дату винесення рішення, мотиви, які його обґрунтовують, і рішення має бути підписано всіма арбітрами.

Щодо набуття арбітражним рішенням чинності, слід зауважити, що доктрина та практика міжнародного комерційного арбітражу виходять із принципу, що належним чином винесене арбітражне рішення є остаточним і оскарженню, в тому розумінні як це застосовується до рішень державних судів, не підлягає. Цей принцип було закріплено в ряді національних правових актів з питань міжнародного комерційного арбітражу, наприклад у Законі України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Регламенти постійно діючих арбітражних органів також містять норми, згідно з якими арбітражні рішення є остаточними. Наприклад, стаття 36 Регламенту Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольму вказує, що: «Арбітражне рішення є остаточним і обов'язковим з моменту його винесення».

Рішення міжнародного арбітражу у державах, які є сторонами Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йоркської конвенції), повинно бути виконано. Нью-Йоркська Конвенція містить обмежену кількість підстав, за яких рішення може бути не виконано. Власне, після отримання кінцевого рішення необхідно визначити активи, на які може бути звернене стягнення, а далі рішення буде виконуватися у тій державі, де такі активи знаходяться.

Вже було винесено окреме рішення по всіх юридичних і фактичних питаннях, тож розгляду обставин укладення договору більше не буде. Дані обставини досліджувались у ході всього арбітражного процесу, зокрема в ході усних слухань, які тривали два тижні.

Як вказує заступник міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль: «Головний наш інтерес у цій справі полягає у тому, аби постачання газу в Україну базувалось на європейських принципах та правилах функціонування ринку газу. Як того вимагає національне законодавство, положення Договору про заснування Енергетичного Співтовариства і Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Єдина компанія, яка агресивно виступає проти цього – Газпром».