Чи має МС ООН юрисдикцію по справі Україна проти РФ: вирішальне питання у справі по звинуваченням у геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду і покарання за нього

Міжнародний суд ООН (МС ООН) є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Він був заснований Статутом Організації Об'єднаних Націй у червні 1945 року і розпочав свою діяльність у квітні 1946 року. Суд складається з 15 суддів, які обираються на дев'ятирічний строк Генеральною Асамблеєю та Радою Безпеки Організації Об'єднаних Націй. Резиденція Суду знаходиться в Палаці миру в Гаазі (Нідерланди). Суд виконує подвійну роль: по-перше, вирішує, відповідно до міжнародного права, правові спори, передані йому державами; по-друге, надає консультативні висновки з правових питань, переданих йому належним чином уповноваженими органами та установами системи Організації Об'єднаних Націй. 26 лютого 2022 року Україна подала до Секретаріату Міжнародного Суду ООН заяву про порушення справи проти Російської Федерації щодо спору стосовно тлумачення, застосування та виконання Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року. У заяві Україна намагається обґрунтувати юрисдикцію МС ООН на підставі пункту 1 статті 36 Статуту МС ООН та статті IX Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року. Також із Заявою Україна подала Клопотання про вжиття тимчасових заходів з посиланням на статтю 41 Статуту МС ООН та статті 73, 74 і 75 Регламенту Суду. Наказом від 16 березня 2022 року МС ООН визначив такі тимчасові заходи: «(1) Російська Федерація повинна негайно припинити військові операції, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України; (2) Російська Федерація повинна забезпечити, щоб будь-які військові або нерегулярні збройні формування, які можуть керуватися або підтримуватися нею, а також будь-які організації та особи, які можуть перебувати під її контролем або керівництвом, не вживали жодних заходів для сприяння військовим операціям, зазначеним у пункті 1 вище; (3) Обидві Сторони утримуються від будь-яких дій, які можуть погіршити або продовжити спір, що перебуває на розгляді Суду, або ускладнити його вирішення». Наказом від 23 березня 2022 року МС ООН визначив 23 вересня 2022 року та 23 березня 2023 року крайніми строками для подання Меморандуму України та Контрмеморандуму Російської Федерації відповідно. Меморандум України було подано 1 липня 2022 року. 3 жовтня 2022 року Російська Федерація подала попередні заперечення щодо юрисдикції Суду та прийнятності Заяви. У зв'язку з цим, відповідно до пункту 3 статті 79bis Регламенту МС ООН, провадження у справі по суті було зупинено. Наказом від 7 жовтня 2022 року Суд визначив 3 лютого 2023 року крайнім строком, протягом якого Україна могла подати письмову заяву зі своїми зауваженнями та поясненнями щодо попередніх заперечень, висунутих Російською Федерацією. Україна подала свою письмову заяву у встановлений строк. У період з 21 липня 2022 року по 15 грудня 2022 року 33 держави подали заяви про вступ у справу відповідно до пункту 2 статті 63 Статуту МС ООН. Наказом від 5 червня 2023 року МС ООН вирішив, що заяви, подані 32 державами, є прийнятними на стадії попередніх заперечень. Цим же наказом він визначив 5 липня 2023 року крайнім строком для подання цими державами письмових зауважень щодо предмета інтервенцій. Тридцять одна держава, що вступила у справу, подала письмові зауваження протягом цього строку. Україна стверджує, що обидві сторони спору надали свою згоду на юрисдикцію МС ООН на підставі статті IX Конвенції про геноцид. Відповідно до цього положення, Суд має юрисдикцію вирішувати спори, пов'язані з тлумаченням, застосуванням або виконанням Конвенції про геноцид. Російська Федерація стверджує, що між сторонами немає спору щодо Конвенції про геноцид, а отже, МС ООН не має юрисдикції. Сторона (зазвичай відповідач) може оскаржити юрисдикцію Суду щодо винесення рішення у справі або стверджувати, що Суд не може розглядати справу з якоїсь іншої причини. У цьому випадку сторона висуває попередні заперечення щодо юрисдикції Суду або прийнятності заяви, і робить це ще до того, як вона подала свої перші письмові заперечення. Після подання таких попередніх заперечень Суд призупиняє провадження по суті справи і пропонує іншій стороні подати письмову заяву зі своїми зауваженнями та поясненнями щодо заперечень. Потім МС ООН заслуховує сторони під час слухань щодо заперечень, перш ніж винести рішення щодо них. Якщо Суд визнає, що він має юрисдикцію розглядати справу і що заява є прийнятною (повністю або частково), або якщо він вирішує відкласти своє рішення з цих питань на більш пізню стадію, розгляд справи по суті поновлюється. Якщо Суд вирішує, що він не має юрисдикції або що заява є неприйнятною, він виносить рішення про закриття провадження у справі. 19 вересня 2023 року, о 10 годині ранку в Палаці Миру під головуванням Президентки МС ООН Донох'ю, агенти України представили свої аргументи щодо наявності юрисдикції і прийнятності справи «Звинувачення у геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти Російської Федерації: участь 32 держав)». Уряд України представляли Антон Кориневич, Посол з особливих доручень, Міністерство закордонних справ України, й Оксана Золотарьова, Генеральний директор Департаменту міжнародного права Міністерства закордонних справ України. Основні тези виступу пана Антона Кориневича: «…П'ятсот сімдесят три дні тому Росія розпочала жорстокий, повномасштабний військовий напад на Україну. Це війна на знищення: Росія заперечує саме існування українського народу і хоче стерти нас з лиця землі. Це війна імперіалізму: Росія намагається повалити наш демократично обраний уряд. Це загарбницька війна: Росія намагається привласнити собі українську територію. І це війна звірств, терору і воєнних злочинів: масові поховання в Бучі, катівні в Херсоні та Ізюмі, десятки тисяч викрадених і утримуваних у полоні цивільних осіб, повністю зруйновані міста, такі як Маріуполь і Волноваха, затоплені села, викрадені і депортовані діти, цілеспрямовані атаки на цивільну інфраструктуру і багато інших невимовних жахів. Вчора ви нічого цього не чули. Слухаючи Росію, ви б ніколи не дізналися, що вона робить з моєю державою. Але це реальність. Чому Росія все це робить? Що може виправдати такі варварські дії у двадцять першому столітті? Росія дала відповідь: цинічне зловживання Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Протягом майже десяти років Росія готувала ґрунт для цього. З 2014 року Росія безпідставно звинувачує Україну у вчиненні геноциду, порушуючи Конвенцію про геноцид. 24 лютого 2022 року президент Російської Федерації використав це абсурдне звинувачення як меч: він заявив, що Росія діє - вона повинна була діяти - щоб зупинити цей геноцид. Росія веде війну проти моєї держави в ім'я цієї жахливої брехні: що Україна чинить геноцид проти власного народу. Ця брехня є для Росії приводом для агресії та завоювання. Росія не надала жодного достовірного доказу. … Міжнародна спільнота прийняла Конвенцію про геноцид, щоб захищати. Росія застосовує Конвенцію про геноцид, щоб знищувати. За останні 573 дні Росія показала світові те, що Україна вже зрозуміла. Росія не поважає міжнародне право. Для Росії міжнародне право не є обмеженням. Для Росії міжнародне право існує не для того, щоб забезпечити повагу до суверенітету і прав людини. Для Росії міжнародне право - це інструмент, яким можна зловживати. На відміну від Росії, Україна поважає міжнародне право. Україна вірить у мирне вирішення спорів. Саме тому, в момент найбільшої небезпеки, Україна звернулася до цього Суду. Ваш Суд має широку юрисдикцію щодо спорів, пов'язаних з Конвенцією про геноцид. Зв'язок між цим спором і Конвенцією про геноцид є прямим. Росія звинуватила Україну у вчиненні геноциду. Вона розпочала повномасштабне вторгнення із заявленою метою зупинити геноцид. Іншими словами, Росія зловживала і порушила Конвенцію про геноцид, використовуючи звинувачення в геноциді як привід для повномасштабного вторгнення. Але Росія не стоїть над правом. Вона має бути притягнута до відповідальності. Вчора Росія заявила вам, що цей спір не має нічого спільного з Конвенцією про геноцид. За словами представника Російської Федерації, деякі російські чиновники просто «використовували слово «геноцид». Агент Росії припустив, що це було зроблено «в риторичних цілях». Це ще одна нахабна брехня Росії. У звинуваченнях Росії немає нічого «риторичного». Протягом багатьох років російські державні органи заявляли, що українські високопосадовці вчинили злочин геноциду відповідно до Конвенції про геноцид. Високопоставлені російські дипломати заявляли, що Україна, сама держава, вчинила геноцид відповідно до Конвенції про геноцид. Не було також нічого «риторичного» в насильницьких діях Росії на підставі запобігання геноциду та покарання за нього. Я б вважав за краще не цитувати президента Російської Федерації. Але вчора протягом трьох годин представник Росії та його агенти боялися сказати Суду те, що він сказав. Тому я повторю те, що оголосив президент Росії 24 лютого 2022 року: «Мета цієї операції полягає в тому, щоб захистити людей, які вже вісім років стикаються з приниженням і геноцидом, здійснюваним київським режимом». Усередині Росії про мету повномасштабного вторгнення відкрито заявляють на найвищому рівні. Але в цьому Суді це незручно для Росії. Тому Росія ховається від правди. Вчора ви також стали об'єктом російської історії про «державний переворот» і «київський режим», наповнений «неонацистами», які погрожували людям на Донбасі. Це ще більше брехні, але вона підтверджує важливий момент: спір існує. Агент Російської Федерації навіть мав нахабство стояти в цьому залі і говорити, що Україна планує «остаточне рішення». Ми всі знаємо, що означають ці моторошні слова. Як може агент Росії вимовляти ці слова, а потім заперечувати, що існує спір про геноцид? Ця справа має бути розглянута по суті. Тоді Росія зможе спробувати захистити свою неправдиву заяву. Якщо Росія вважає, що її дії не є зловживанням Конвенції про геноцид, що президент Путін не мав на увазі те, що говорив про геноцид, нехай Росія пояснить це по суті. Дев'ять років ми терпіли брехню про геноцид на найвищому рівні російського уряду. Півтора року ми страждаємо від жахливих атак через цю брехню. Сьогодні Україна просто просить про свій день в суді, щоб Суд міг вирішити цей спір. Пані Голово, члени Суду, неповага Росії до міжнародного права має далекосяжні наслідки. Це стосується і цього Суду. Вісімнадцять місяців тому цей Суд видав чіткий наказ: Росія повинна негайно припинити свої військові операції в Україні. Але Росія не була зацікавлена в його виконанні. Росія негайно оголосила, що ігноруватиме обов'язковий до виконання наказ Міжнародного суду про тимчасові заходи. Росія не припинила свої військові операції в Україні, як ви вимагали. До цього дня Росія обстрілює ракетами наші міста і наших людей, все ще в ім'я запобігання нібито геноциду. Наслідки російської зухвалості є руйнівними. Прикладом таких руйнувань є цілеспрямовані атаки Росії на критично важливі об'єкти цивільної інфраструктури. Ці атаки залишили цілі регіони і мільйони людей без тепла та електроенергії, в тому числі при мінусових температурах. Організація Об'єднаних Націй задокументувала серйозну шкоду, завдану цивільному населенню. У червні цього року Росія зруйнувала греблю Каховської ГЕС у Херсонській області, що призвело до серйозних і далекосяжних наслідків для тисяч людей на півдні України, в тому числі до відсутності доступу до чистої води. Об'єктивні міжнародні спостерігачі задокументували ці руйнування. Світовий банк підрахував, що збитки, завдані Росією Україні, потребують 411 мільярдів доларів США для відновлення. «Незалежна міжнародна комісія з розслідування щодо України» Ради ООН з прав людини встановила, що російські війська вчинили «широкий спектр» порушень міжнародного права, «багато» воєнних злочинів і дій, які «можуть бути прирівняні до злочинів проти людяності». Один з прикладів: військові операції Росії в районі Запорізької атомної електростанції, які можуть призвести до серйозного ядерного інциденту, що серйозно загрожує цивільному населенню. Іншим жахливим прикладом є насильницька депортація українських дітей. Я цитую слова міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, сказані ним у липні: «На сьогоднішній день ми ідентифікували 19 474 незаконно переміщених дітей, у тому числі 4390 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». За ці шокуючі дії Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт. Він знайшов достатні підстави вважати, що глава держави Росії, яка головує в Раді Безпеки ООН, несе особисту відповідальність за ці воєнні злочини. Ось як далеко готова зайти Росія: під приводом запобігання геноциду вона скоює воєнний злочин - насильницьке вивезення дітей з їхньої батьківщини. Від таких жахливих дій страждає не лише Україна. Блокуючи українські порти і загрожуючи міжнародному судноплавству, Росія знищила або взяла в заручники мільйони тонн зерна, посиливши глобальну нестачу продовольства в Африці та за її межами. Зухвалість Росії - це також напад на авторитет цього Суду. Кожною ракетою, яку Росія випускає по наших містах, вона кидає виклик цьому Суду. Лише минулого тижня Росія атакувала ринок у Костянтинівці, в результаті чого загинуло 17 людей, включно з дитиною. Кожна з цих жертв була вбита через ігнорування Росією цього Суду. Кожна дитина, яку Росія депортувала, була депортована всупереч цьому Суду. І кожного хороброго українського захисника, якого Росія скалічила або вбила, вона скалічила або вбила всупереч цьому Суду. Ваш Наказ про тимчасові заходи - ще одна незручна тема для Росії. Вчора вона майже нічого про це не говорила. Коли Росія визнала ваш Наказ, вона не посоромилася сказати вам, що ви помиляєтеся. Але думка Росії не змінює її міжнародних зобов'язань. Ваш Наказ є обов'язковим до виконання. Росія відкрито його не виконує. Цей Суд тепер має можливість відкинути таку зневагу. Ви маєте повноваження забезпечити виконання міжнародних зобов'язань. Ви можете вирішити, що держави, які невтомно порушують і зловживають договорами з прав людини, будуть притягнуті до відповідальності. Ви маєте право оголосити, що дії Росії є незаконними, що її постійні зловживання повинні припинитися, що ваші накази повинні бути виконані, і що Росія повинна відшкодувати збитки. Рік тому президент Володимир Зеленський заявив у Раді Безпеки ООН, що в Україні «захищається не лише наша незалежність, не лише право на життя нашого народу, а й міжнародне право як таке». У цьому Суді також на кону стоїть міжнародне право як таке. Україна закликає Суд відкинути зловживання Росією міжнародним правом. Україна просить Вас забезпечити, щоб Конвенція про геноцид залишалася інструментом захисту прав людини, а не засобом для відмови мільйонам людей у їхніх правах. … Пані Голово, члени Суду, на попелищі Другої світової війни та Голокосту світ створив історичний договір з прав людини - Конвенцію про запобігання геноциду. Вона відображає найвищі ідеали людства. За кілька місяців світ відзначатиме 75-ту річницю цієї Конвенції. Це може стати нагодою для міжнародної спільноти підтвердити свою відданість цивілізаційним цілям і гуманітарному призначенню Конвенції. Але якщо зловживання Росії залишиться без відповіді, ця річниця буде похмурою. Чи дійсно держава може зловживати Конвенцією про геноцид для виправдання загарбницької війни? Чи може держава використовувати неправдиві звинувачення в геноциді як привід для знищення міст, бомбардувань цивільного населення та депортації дітей з їхніх домівок? І коли так цинічно зловживають Конвенцією про геноцид, чи є Суд безсилим? Відповідь на ці питання має бути «ні». Це має бути «ні» заради українського народу, який продовжує зазнавати жорстоких нападів. І вона має бути «ні» заради всього світу, щоб запобігти перетворенню міжнародного права на інструмент для порушення та знищення прав людини. Україна вдячна Суду за увагу, яку він приділив нам сьогодні вранці. …». Наталія Хендель для "Українського права"