Чи впоралась Всесвітня організація охорони здоров’я у боротьбі з поширенням COVID-19?
Напередодні 73 сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я ВООЗ 122 держави закликали ВООЗ та міжнародне співтовариство до ретельного розслідування джерела походження і масового поширення COVID-19. 73 сесія Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я ВООЗ проходила 18-19 травня 2020 р. у режимі онлайн конференції. Всесвітня асамблея охорони здоров’я ВООЗ відповідно п. а ст. 21 Статуту (Конституції) ВООЗ 1946 р. має повноваження встановлювати права, що стосуються санітарних і карантинних вимог та інших заходів, спрямованих проти міжнародного поширення хвороб. На 73 сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я ВООЗ 19 травня 2020 р. держави-члени консенсусом прийняли резолюцію про боротьбу з COVID-19, її підтримали 140 держав. Також були обрані десять держав у виконком ВООЗ (Ботсвана, Великобританія, Гана, Гвінея-Бісау, Індія, Колумбія, Мадагаскар, Оман, Республіка Корея та РФ).
До цього часу Всесвітня асамблея охорони здоров’я проходила безперебійно починаючи з 1948 року, конкретизуючи зазначає
П. А. Вільяреаль, що як і очікувалося, цьогорічна зустріч була зосереджена на пандемії COVID-19, яка стала найбільшою глобальною проблемою в галузі охорони здоров’я, яку Асамблея коли-небудь розглядала [Villarreal P. A. Pandemic Intrigue in Geneva: COVID-19 andt he 73rd World Health Assembly].
На 73 сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я ВООЗ була і критика організації у несвоєчасному забезпеченні та обміні інформацією про COVID-19, зокрема зі сторони секретаря з питань охорони здоров’я та соціальних служб США О. Азара. Також під час сесії Всесвітньої асамблеї президент США Дональд Трамп опублікував «роз'яснювальний лист» зі звинуваченнями проти ВООЗ та Китаю щодо їхніх дій у боротьбі з COVID-19.
Резолюція «Відповідь COVID-19» була внесена за підтримки понад 110 держав, включаючи Австралію, 27 держав-членів ЄС, Україну, Японію, Великобританію, Канаду та інших, до них пізніше приєдналися 54 африканських держави. Жодна із 194 держав-членів ВООЗ не висловилася проти проекту резолюції «Відповідь COVID-19», включаючи США та КНР.
Текст резолюції «Відповідь COVID-19» починається зі встановлення наслідків COVID-19 від смертності да негативного впливу на фізичне та психічне здоров'я та соціальне самопочуття. Зазначається ікатастрофічні наслідки для економіки та суспільства через загострення нерівності як в самих державах так і між державами.
У резолюції «Відповідь COVID-19» акцентується увага на відповідальності урядів держав ухвалювати та впроваджувати відповідні заходи щодо боротьби з пандемією COVID-19, враховуючи особливості національної системи охорони здоров’я та інші. На 194 держав-членів ВООЗ покладені обов’язки виконувати положення Статуту (Конституції) ВООЗ 1946 р. та Міжнародних медико-санітарних правил 2005 р.
Окремо вказується на статутний (конституційний) мандат ВООЗ, як координуючоїустанови міжнародного співробітництва у сфері охорони здоров'я, і «визнаючи її ключову керівну роль в рамкахбільш широкого реагування Організації Об'єднаних Націй та важливість посилення багатостороннього співробітництва у подоланні пандемії COVID-19 та її значних негативних наслідків» [COVID-19 response / A73/CONF./1 Rev.1].
У резолюції звертається увага на непропорційний вплив пандемії COVID-19 на бідних та найвразливіших людей, впливаючи на покращення здоров'я та розвиткуу державах з низьким та середнім рівнем доходу та державах, що розвиваються, тим самим перешкоджаючи досягненню Цілей сталого розвитку та універсальному охопленню здоров'ям (UHC).
Також згадується у резолюції право людини на доступ до якісної, безпечної, ефективної та доступної діагностики, терапевтичних препаратів, лікарських засобів та вакцин, основних технологій для здоров'я та їх компонентів, а також обладнання для реагування на COVID-19. Право на доступ до якісних, безпечних, ефективних та доступних лікарських засобів, включаючи вакцини, є компонентом права на здоров’я.
Поза увагою не залишилося і міжнародне гуманітарне право, яке спрямоване на запобігання та пом’якшення спалахів COVID-19 під час збройних конфліктів. Необхідно зазначити, що Міжнародний Комітет Червоного Хреста підготував публікацію «COVID-19 і міжнародне гуманітарне право».
Щодо запропонованих дій у резолюції «Відповідь COVID-19» містяться заклики:
1) до єдності та солідарності щодо активізування співробітництва на всіх рівнях для стримування, контролю та пом’якшення пандемії COVID-19;
2) до універсального, своєчасного та справедливого доступу до всіх якісних, безпечних, ефективних та доступних основних технологій та товарів охорони здоров'я та усунення невиправданих перешкод до них, включаючи узгодження з положеннями відповідних міжнародних договорів, зокрема, положення угоди ТРІПС.
3) створити державами національного міжсекторального плану дій щодо боротьби з COVID-19;
4) при впровадженні національних план дійзабезпечити повагу прав людини основоположних свобод та запобігати насильству, дискримінації, стигматизації та маргіналізації;
5) вжити заходів для підтримки доступу до безпечної води, санітарії та гігієни, запобігання та контролю інфекцій, гарантуючи належну увагу пропаганді заходів особистої гігієни;
6) підтримувати постійне функціонування усієї системи охорони здоров’я держави;
7) надати населенню надійну та вичерпну інформацію про COVID-19 та заходи, що вживаються владою у відповідь на пандемію;
8) забезпечити доступ до безпечного тестування, лікування та паліативної допомоги при COVID-19;
9)забезпечити ВООЗ своєчасною, точною та достатньо детальною інформацією про охорону здоров'я, пов’язаною з пандемією COVID-19, як вимагають Міжнародні медико-санітарні правила 2005 р.;
10)забезпечити медичних працівниківй інших працівників, які піддаються впливу COVID-19, доступом до засобів індивідуального захисту, інших необхідних товарів та відповідним навчанням;
11) поділитися знаннями про COVID-19, отриманими уроками та досвідом боротьби з поширенням COVID-19;
12) співпрацювати для сприяння науково-дослідним розробкам у сфері боротьби проти COVID-19;
13) посилити дії щодо залучення жінок до участі у всіх етапах прийняття рішень та впровадження гендерної перспективи у відповідь на COVID-19та відновлення після пандемії;
14) забезпечити стійке фінансування ВООЗ для реагування на потреби охорони здоров'я в глобальній відповіді на COVID-19.
Окремими пунктами резолюції «Відповідь COVID-19» встановлюються напрями діяльності Генерального директора ВООЗ:
1) співпрацювати з Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй та відповідними міжнародними організаціями, включаючи агенції-учасниці Глобального плану дій щодо здорового життя та добробуту, над усесторонньою та скоординованою відповіддю у системі Організації Об'єднаних Націй для підтримки держав-членів у своїх відповідях на пандемію COVID-19, а також співпраця з урядами;
2) зміцнювати потенціал ВООЗ на всіх рівнях для повноцінного та ефективного виконання функцій, покладених на неї Міжнародними медико-санітарними правилами 2005 р.;
3) надати допомогу та продовжувати закликати всі держави-учасниці вживати заходів відповідно до положень Міжнародними медико-санітарними правилами 2005 р.;
4)надавати допомогу державам на їх прохання відповідно до їх національного контексту у підтримці постійного безпечного функціонування системи охорони здоров'я у всіх відповідних аспектах, необхідних для ефективного реагування на пандемію COVID-19 та інші тривалі епідемії;
5)допомагатидержавам на їхнє прохання у розробці, впровадженні та адаптації відповідних національних планів реагування на COVID-19;
6) співпрацювати зі Всесвітньою організацією охорони здоров'я тварин, Продовольчою та сільськогосподарською організацією Організації Об'єднаних Націй та державами у сфері охорони здоров'я щодо виявлення зоонотичного джерела вірусу та попередження розповсюдження таких вірусів;
7) регулярно інформувати держави-члени, у тому числі через органи управління, про результати зусиль зі збору коштів, глобальну реалізацію та розподіл фінансових ресурсів через План стратегічної готовності та реагування ВООЗ, включаючи прогалини у фінансуванні та досягнуті результати, у прозорий, підзвітний та швидкий спосіб, зокрема щодо підтримки, наданої державами;
8) забезпечити необхідними ресурсами Секретаріат для підтримки держав-членів наданням регуляторних документів, необхідних для забезпечення своєчасних та адекватних контрзаходів COVID-19;
9) ініціювати, якнайшвидше, та консультуючись з державами-членами, поступовий процес неупередженого, незалежного та всебічного оцінювання, включаючи, за необхідності, використання існуючих механізмів для перегляду отриманого досвіду та уроків міжнародної координації ВООЗ у реагуванні на виклик COVID-19 міжнародній системі охорони здоров’я, включаючи (i) ефективність механізмів, які діють у ВООЗ; (ii) реалізація Міжнародних медико-санітарних правил 2005 р. і статус виконання відповідних рекомендацій попередніх комітетів з переглядуМіжнародних медико-санітарних правил 2005 р.; (iii) внесок ВООЗ у зусилля ООН у боротьбі з COVID-19; та (iv) дії ВООЗ та їх строки, що стосуються пандемії COVID-19, та надання рекомендацій щодо покращення потенціалу глобальної протидії пандемії, готовності реагування на них, у тому числі шляхом посилення, у разі необхідності, Програми ВОЗ з надзвичайних ситуацій у галузі охорони здоров'я.
Отже, шлях до прийняття резолюції «Відповідь COVID-19» був досить тернистим від політичних ультиматумів до проведення вперше за всю історії діяльності ВООЗ сесії в онлайн режимі. Усі перепони не стали на заваді у прийнятті, хоч і політичної резолюції, проте документу, який демонструє єдність міжнародного співтовариства у боротьбі з коронавірусом. Міжнародне співробітництво єдиний спосіб побороти поширення найбільшої загрози сьогодення COVID-19.
к.ю.н. Н. В.Хендель
