Десятиліття 1986-1995 років допомогло змінити погляд на процеси розвитку, права жінок і дітей

ООН продовжує публікацію інформації про ключові документи в історії Організації. Період: 1986 - 1995 роки - з'явилися Копенгагенська декларація про соціальний розвиток і Пекінська декларація зі становища жінок, а також Конвенція про права дитини та Віденська декларація.

Конвенція про права дитини була прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1989 року. Вона вступила в силу в 1990 році. На сьогоднішній день з числа держав-членів ООН її не ратифікували тільки Сполучені Штати. Документ закликає забезпечити права дітей на освіту, гідний рівень життя, захист від усіх форм насильства та дискримінації. Вона містить 54 статті, в яких закріплюються основні права дітей на життя, розвиток, захист від негативного впливу, насильства та експлуатації, право дітей брати участь у культурному та соціальному житті.

У 1995 році в Копенгагені пройшла Всесвітня зустріч на вищому рівні в інтересах соціального розвитку. Вона допомогла змінити погляд на процеси розвитку і поставити на чільне місце людину. У Копенгагенській декларації про соціальний розвиток і Програмі дій вперше прозвучала думка про те, що економічний розвиток не повинний бути самоціллю, його потрібно оцінювати з точки зору його впливу на добробут людей.

У 1995 році під егідою ООН вдалося прийняти Пекінську декларацію і платформу дій, яка стала своєрідним «путівником» до забезпечення повної і рівноправної участі жінок у прийнятті рішень у всіх сферах життя.

У вересні 1987 року завдяки зусиллям ООН та відповідно до Віденської конвенції 1985 року про охорону озонового шару підписано Договір про охорону озонового шару, відомий як Монреальський протокол. Він фактично став першою всесвітньою угодою про охорону навколишнього середовища.

У 1993 році збірка історичних документів ООН поповнилася Віденською декларацією і Програмою дій з прав людини, які були прийняті на Всесвітній конференції з прав людини. У них закріплений універсальний характер прав людини і необхідність боротьби з усіма формами расизму, дискримінації, ксенофобії і нетерпимості. У документах наголошується також на правах жінок, дітей, меншин і корінних народів.

Зустріч у Відні сприяла зміцненню національних установ з прав людини у всьому світі. Над виробленням Віденської декларації та Програми дій працювали близько семи тисяч представників урядів, експертів і вчених. До цього процесу були залучені представники понад 800 неурядових організацій.