Доповідь Моніторингової місії ООН в Україні в цифрах: 6 років, 1 300 інтерв'ю, 1 280 судових засідань і 3 300 судових рішень

В Управлінні Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) підготували доповідь про порушення прав людини, скоєних за останні шість років в ході кримінальних проваджень і процесів, пов'язаних зі збройним конфліктом на сході України і в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Документ заснований на роботі Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні. Наргіс Шекінська поговорила зі співробітником Місії Сергієм Курносенко. У доповіді містяться конкретні приклади тиску на адвокатів і суддів, примусу обвинувачених до визнання своєї провини, бездіяльність у відповідь на скарги ув'язнених про жорстоке поводження і тортури. Його автори пропонують заходи, які дозволили б запобігти подальшим порушенням «права на справедливий судовий розгляд в ширшому контексті, а не тільки в кримінальних справах, пов'язаних з конфліктами».

СК: Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні була заснована в березні 2014 року, щоб здійснювати моніторинг ситуації з правами людини в Україні з особливою увагою на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, тимчасово окуповані Російською Федерацією. У нас 7 офісів: в Києві, Харкові, Одесі, Маріуполі, Краматорську та на території, яка не контролюється урядом України - в Донецьку і Луганську. Саме через свої офіси ми займалися документуванням ситуації з правами людини в контексті кримінальних справ, пов'язаних з конфліктом.

Звіт базується на більш ніж 1 300 детальних інтерв'ю з жертвами і свідками порушень прав людини, результати моніторингу 1 280 судових засідань і вивчення понад 3 300 судових рішень та інших відповідних матеріалів.

НШ: Які конкретно порушення були зафіксовані і відрізнялися вони за характером на територіях, контрольованих урядом і самопроголошеними «республіками», і в Криму? У чому в основному звинувачувалися підозрювані?

СК: Як підкреслюється в доповіді, на території, яка контролюється урядом України, поширені порушення права на свободу і особисту недоторканність, на правову допомогу, справедливий розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом без невиправданих затримок, права на ефективний засіб правового захисту, а також порушення права не бути примушений до дачі свідчень проти самого себе.

Злочини проти основ національної безпеки України і окремі злочини проти громадської безпеки раніше майже не ставилися в провину. Їх систематичне застосування збіглося з початком збройного конфлікту через застосування законодавства про боротьбу з тероризмом. У цій доповіді ці злочини в цілому називаються «злочини, пов'язані з конфліктом».

Відсутність законодавчого регулювання кваліфікації злочинів і вказівок Верховного Суду щодо правового статусу самопроголошених «республік» призводить до того, що вони кваліфікуються як злочинні організації, непередбачені законом збройні формування, або терористичні групи. У цих випадках засуджені переслідувалися в судовому порядку за збір інформації про переміщення Збройних Сил України та надання її самопроголошеним «республікам».

Верховний Суд не забезпечив однаковість судової практики, натомість порекомендував судам першої інстанції вирішувати в індивідуальному порядку, чи є конкретна озброєна група терористичною чи ні, і відповідним чином кваліфікувати злочин - як участь у них або як у зв'язку з ними.

Що стосується території, яка контролюється самопроголошеними «республіками», в доповіді підкреслюється, що ні «законодавство», ні практика його застосування не забезпечують дотримання основних елементів права на справедливий судовий розгляд і супутніх прав людини людей, «обвинувачених» у «злочинах», пов'язаних з конфліктом.

Відомості, викладені в доповіді, дають підставу вважати, що органи, які розглядають «справи», пов'язані з конфліктом, не є ні незалежними, ні неупередженими. «Провадження» часто здійснюються в закритому режимі, без доступу до адвоката, обраного самою особою, і супроводжуються триманням під вартою без зв'язку із зовнішнім світом, застосуванням тортур і жорстокого поводження.

«Злочини», пов'язані з конфліктом, позначають «залучення до відповідальності» осіб, які, як вважається, мали зв'язки з урядом України або проукраїнські погляди. «Звинувачення», висунуті проти таких осіб, включали звинувачення в шпигунстві, диверсії, державній зраді, тероризмі і незаконному поводженні зі зброєю.

У Криму в задокументованих УВКПЛ справах, пов'язаних з конфліктом, система правосуддя, що застосовується Російською Федерацією, як окуповуюча держава, часто не забезпечувала захист права на справедливий судовий розгляд і порушувала гарантії належної правової процедури.

У доповідь також включені випадки притягнення до кримінальної відповідальності громадян України, які були арештовані в Криму, але після були переправлені в Російську Федерацію на час судового розгляду і / або для відбування покарання.

НШ: Наскільки можна довіряти даним по Криму, враховуючи, що ООН не має туди доступу?

СК: Незважаючи на відсутність доступу до Криму, висновки УВКПЛ ґрунтуються на сукупності матеріалів, серед яких як інтерв'ю з жертвами або свідками порушень прав людини, так і документи - копії судових рішень, скарг, відповідей на скарги, аудіо записи судових засідань і ін.

Форма дистанційного моніторингу широко поширена в ООН в тих випадках, коли фізичний доступ до зазначеної місцевість неможливий.

Ми в своїй роботі керувалися резолюцією 68/262 Генеральної Асамблеї ООН, яка підтверджує територіальну цілісність України, а також резолюцій, які визнають Крим територією України, тимчасово окупований РФ.

Слухайте інтерв'ю з Сергієм Курносенко.