Експерти ООН: Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Молдова та Україна повинні активніше розвивати свій інноваційний потенціал

За останні десятиліття після складного перехідного періоду шість держав Східної Європи і Південного Кавказу - Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія, Республіка Молдова та Україна -домоглися бурхливого економічного зростання. Однак імпульс розвитку в регіоні поступово сповільнюється. Експерти Європейської економічної комісії ООН вивчили питання використання інноваційного потенціалу в цих державах.

У числі виявлених проблем - надмірна залежність економік від грошових переказів з-за кордону, вузький діапазон експорту сировинних товарів, а також різке зростання приватного та державного боргу через соціально-економічні наслідки пандемії COVID-19. Згідно з дослідженням Міжнародного валютного фонду, криза, пов'язана з поширенням коронавіруса, може спровокувати зниження ВВП до 7,7 відсотка в 2020 році.

У новому огляді інноваційної політики фахівці Європейської Економічної Комісії ООН (ЄЕК ООН) аналізують показники такої діяльності та управління в регіоні. «Інновації повинні бути в основі стратегій сталого розвитку. На благо народів державам необхідно експериментувати з ідеями для створення нових точок зростання, реформувати державне управління і підвищувати ефективність використання існуючих можливостей шляхом створення нових політичних ініціатив, інститутів і політичних процесів», - зазначає Ольга Алгаєрова, Виконавчий секретар ЄЕК ООН.

Щоб просувати інновації, політики повинні самі бути інноваторами

У цілому експерти відзначають, що пострадянські держави Східної Європи і Південного Кавказу демонструють тверду прихильність інновацій, підприємництва та наукових досліджень. Наприклад, Азербайджан затвердив нову національну стратегію інноваційного розвитку, а Україна має один з найвищих рівнів прийому до вищих навчальних закладів у світі.

Зростання обсягів послуг аутсорсингу технологічних бізнес-процесів, особливо в Вірменії і Білорусі, демонструє очевидний потенціал економічного зростання. У Молдові інвестиції німецького виробника в вільну економічну зону стимулювали зростання, конкуренцію і диверсифікацію сектора автомобільних поставок.

Однак, як відзначають автори, через акцент на підтримку державних дослідницьких установ і технологічних стартапів, держави втрачають більшу частину потенціалу. За бортом залишається підгрупа приватних підприємців, які здійснюють інноваційні експерименти. Фінансових ресурсів та інституційного потенціалу іноді недостатньо для реалізації ідей і планів.

Проблема держав Східної Європи і Південного Кавказу, на думку фахівців ООН, полягає у відсутності інститутів і політичних процесів, які в достатній мірі заохочують експерименти в галузі управління: систематичний пошук нових рішень, впровадження нових практик управління та проведення експериментів, скорочення або реформування неефективних заходів. «Щоб просувати інновації, політики повинні самі бути інноваторами», - зазначає виконавчий секретар ЄЕК ООН Алгаєрова.

В огляді наведені дані по ситуації в окремих державах регіону.

Вірменія

На думку авторів, завдяки реформам і за рахунок розширення сектора послуг Вірменії вдалося домогтися істотного економічного зростання. Для невеликої держави Південного Кавказу, що не має виходу до моря, яка пережила важкий перехідний період і постраждала від політичної нестабільності і триваючих територіальних конфліктів, подібний прогрес є видатним досягненням, вважають в ООН. Однак сильна залежність від грошових переказів з-за кордону і нестабільність державних фінансів роблять економіку держави вразливою.

Систематичне залучення діаспори, однієї з найбільших у світі, відкриває значні можливості: з 11 мільйонів етнічних вірмен в усьому світі тільки 3 мільйони живуть в самій Вірменії. Ця діаспора, багато членів якої високоосвічені і успішні, важлива не тільки як джерело особистих грошових переказів, а й як джерело ідей, навичок і контактів, необхідних для широких експериментів з новими ідеями.

Азербайджан

Азербайджан, держава Південного Кавказу з доходом вище середнього, є одним зі світових лідерів в області експорту вуглеводнів. Значні інвестиції в інфраструктуру повинні ще більше збільшити економічний потенціал.

Проте надмірна залежність від експорту природних ресурсів призводить до дуже низького рівня диверсифікації експорту та дуже великого розриву в продуктивності між капіталомістким добувним сектором і іншими секторами. У поєднанні з уразливістю до коливань цін, таким як COVID-19, викликаним різким падінням цін на нафту в 2020 році, і зростаючими екологічними проблемами, Азербайджану терміново необхідно використовувати отримані доходи для інвестування в інновації, диверсифікацію та модернізацію економіки.

Білорусь

Білорусь є експортно-орієнтованою державою в Східній Європі з міцними зв'язками з сусідніми Російською Федерацією, Польщею, Україною і державами Балтії. На відміну від більшості держав, що вийшли з Радянського Союзу, Білорусь вступила на обережний, дуже поступовий перехідний шлях і зберегла більшу частину своєї диверсифікованої виробничої структури і сильну роль держави в економіці. При цьому державні підприємства займають дві третини основних фондів в економіці.

Однак сильна роль держави в поєднанні з іншими факторами, як і раніше стримують появу динамічного і конкурентоспроможного приватного сектора, вважають економісти ООН. Вони рекомендують Мінську поліпшити діловий клімат у державі і ряд інших заходів.

Грузія

Після «вражаючої» серії реформ Грузія перетворилася в одну з найбільш відкритих і добре керованих державу регіоні і домоглася стійкого економічного зростання. Однак грузинська економіка в значній мірі залежить від експорту ресурсів і сировинних товарів з низькою доданою вартістю, що робить державу вразливою перед коливаннями експортних цін. Для підтримки зростання необхідні інновації для переходу до виробництва з більш високою доданою вартістю і диверсифікованим експортним портфелем, вважають експерти ООН.

Республіка Молдова

Республіка Молдова за останні два десятиліття зіткнулася з рядом соціально-економічних проблем, включаючи економічну і фінансову кризу, посухи, територіальний конфлікт і політичну нестабільність. Зниження макроекономічної стабільності посилюється зростаючим бюджетним дефіцитом, деіндустріалізацією і сильною залежністю від нестійких потоків грошових переказів з-за кордону.

Проте, маючи вільний доступ до ринків в Європейському Союзі і Співдружності незалежних держав, Республіка Молдова почала отримувати вигоду з економічної інтеграції з появою декількох конкурентоспроможних секторів, включаючи автомобільну промисловість.

Держава домоглася значного поліпшення ділового середовища, інтеграції в міжнародне співтовариство і залучення іноземних інвестицій. Це створює можливості для розвитку інноваційної сфери в усіх секторах економіки, спираючись на найбільший актив економіки - людський капітал. Однак, щоб перетворити цей капітал в економіку, засновану на знаннях, держава повинна вирішити проблему низького попиту на інновації, йдеться в огляді.

Україна

Україна в останні роки зіткнулася з серйозними потрясіннями. Зниження цін на сталь, один з найбільших експортних товарів, і зниження загального рівня інвестицій, як іноземних, так і внутрішніх, призвели до скорочення промислового виробництва, включаючи обробну промисловість. Політична та економічна нестабільність, а також ряд інших факторів стримують сталий економічний розвиток України.

Як відзначають експерти, щоб використовувати потенціал держави, необхідні інновації - здатність забезпечувати і заохочувати широкі експерименти з ідеями і технологіями. Сильні сторони України полягають в її людському капіталі, зокрема, в добре освіченою робочою силою, науково-технічних ресурсах, природні багатства, доступ до ринків, велику і успішну діаспору і який зароджується, але успішному секторі ІКТ. Однак нормативні та інституційні обмеження перешкоджають конкурентоспроможності - їх необхідно усунути.

Автори звіту рекомендують шести державам Східної Європи і Південного Кавказу удосконалювати методи держуправління і ринкові реформи.