Діяльність ООН з захисту осіб з інвалідністю

Міжнародний день осіб з інвалідністю відзначається у всьому світі щорічно 3 грудня відповідно до резолюції 47/3 Генеральної Асамблеї від 14 жовтня 1992 року. Метою резолюції є просування прав осіб з інвалідністю у всіх сферах суспільного життя, а також привернення уваги широкої громадськості до проблем осіб з інвалідністю.

На сьогоднішній день в світі налічується понад 1 мільярд осіб з обмеженими можливостями - це 15 відсотків населення.

Глава ООН зазначив, що багато осіб з інвалідністю позбавлені можливості працевлаштуватися, не мають належного доступу до освіти, медицини та інших послуг. Найчастіше вони виявляються на узбіччі суспільства і стикаються з серйозними перешкодами на шляху реалізації прав у сфері розвитку.

Генеральний секретар підкреслив, що прийшов час покінчити зі стереотипами щодо осіб з інвалідністю та створити необхідні передумови для їхньої повноправної участі в житті суспільства. Глава ООН висловив упевненість в тому, що для успішного досягнення цілей Порядку денного на період до 2030 року необхідно забезпечити участь осіб з інвалідністю в її здійсненні.

Ухвалення Конвенції про права осіб з інвалідністю у 2006 році стало логічним продовженням багаторічної роботи ООН у цій галузі.Вона стала першою юридично зобов'язуючою міжнародною угодою про захист цієї вразливої ​​категорії населення. Документ містить 50 статей, в яких викладаються заходи, спрямовані на захист і заохочення прав осіб з інвалідністю, ліквідацію дискримінації по відношенню до них, забезпечення їх права на роботу, охорону здоров'я, освіту, повноцінну участь у житті суспільства, доступ до правосуддя, особисту недоторканність, свободу від експлуатації та зловживань, свободу пересування, індивідуальну мобільність і т.д.

Стаття 1 Конвенції про права осіб з інвалідністю 2006 р. вказує, що її метою є заохочення, захист й забезпечення повного й рівного здійснення всіма особами з інвалідністю всіх прав людини й основоположних свобод, а також у заохоченні поважання притаманного їм достоїнства.

До осіб з інвалідністю, як зазначається в Конвенції 2006 р., належать особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар'єрами можуть заважати їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

У статті 4 Конвенції про права осіб з інвалідністю 2006 р. визначені загальні зобов'язання держав-учасниць, а саме:

1. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечувати й заохочувати повну реалізацію всіх прав людини й основоположних свобод всіма особами з інвалідністю без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності. Із цією метою держави-учасниці зобов’язуються:

a) вживати всіх належних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, що визнаються в цій Конвенції;

b) вживати всіх належних заходів, зокрема законодавчих, для зміни чи скасування існуючих законів, постанов, звичаїв та практик, які є дискримінаційними стосовно осіб з інвалідністю;

c) ураховувати осіб з інвалідністю в усіх стратегіях і програмах захисту і заохочення прав людини;

d) утримуватися від будь-яких дій або методів, які не узгоджуються із цією Конвенцією, і забезпечувати, щоб державні органи та установи діяли відповідно до цієї Конвенції;

e) уживати всіх належних заходів для усунення дискримінації за ознакою інвалідності з боку будь-якої особи, організації або приватного підприємства;

f) проводити або заохочувати дослідну та конструкторську розробку товарів, послуг, устаткування та об’єктів універсального дизайну (який визначено в статті 2 цієї Конвенції), пристосування яких до конкретних потреб особи з інвалідністю вимагало б якомога меншої адаптації й мінімальних витрат, сприяти наявності й використанню їх, а також просувати ідею універсального дизайну під час вироблення стандартів і керівних орієнтирів;

g) проводити або заохочувати дослідну та конструкторську розробку, а також сприяти наявності й використанню нових технологій, зокрема інформаційно-комунікаційних технологій, засобів, що полегшують мобільність, обладнання та допоміжних технологій, підхожих для осіб з інвалідністю, приділяючи першочергову увагу недорогим технологіям;

h) надавати особам з інвалідністю доступну інформацію про засоби, що полегшують мобільність, обладнання та допоміжні технології, зокрема нові технології, а також інші форми допомоги, допоміжні послуги та об'єкти;

i) заохочувати викладання спеціалістам і персоналу, що працюють з особами з інвалідністю, прав, які визнаються в цій Конвенції, щоб удосконалювати надання гарантованих цими правами допомоги та послуг.

2. Що стосується економічних, соціальних та культурних прав, то кожна держава-учасниця зобов'язується вживати, максимально залучаючи наявні в неї ресурси, а у випадку необхідності - удаючися до міжнародного співробітництва, заходів для поступового досягнення повної реалізації цих прав без шкоди для тих сформульованих у цій Конвенції зобов'язань, які є безпосередньо застосовними відповідно до міжнародного права.

3. Під час розробки й застосування законодавства й стратегій, спрямованих на виконання цієї Конвенції, і в рамках інших процесів ухвалення рішень з питань, що стосуються осіб з інвалідністю, держави-учасниці тісно консультуються з особами з інвалідністю, зокрема дітьми з інвалідністю, й активно залучають їх через організації, що їх представляють.

4. Ніщо в цій Конвенції не зачіпає будь-яких положень, які більшою мірою сприяють реалізації прав осіб з інвалідністю і можуть міститися в законах держави-учасниці або нормах міжнародного права, що є чинними в цій державі. Не допускається жодне обмеження чи применшення будь-яких прав людини й основоположних свобод, що визнаються або існують у будь-якій державі-учасниці цієї Конвенції на підставі закону, конвенцій, правил або звичаїв, під приводом, що в цій Конвенції не визнаються такі права чи свободи або що в ній вони визнаються в меншому обсязі.

5. Положення цієї Конвенції поширюються на всі частини федеративних держав без жодних обмежень чи вилучень.

Конвенція вказує шляхи реалізації вже існуючих загальновизнаних прав людини. На сьогоднішній день особами з інвалідністю є понад мільярд жителів планети. Багато з них стикаються зі стигмою, дискримінацією та ізоляцією.

Порядок денний в галузі сталого розвитку до 2030 року, і ряд основних глобальних стратегій в області розвитку закріплюють основи діяльності щодо подальшого просування прав осіб з інвалідністю.

Порядок денний до 2030 року спрямований на досягнення благополуччя для всіх жителів планети. Особи з інвалідністю можуть внести свій посильний внесок у вирішення цього завдання, включаючи діяльність в області пом'якшення наслідків стихійних лих, гуманітарних операцій та містобудування. Уряди, особи з інвалідністю, організації, що захищають їхні права, академічні установи та приватний сектор можуть спільно допомогти в досягненні цілей в галузі сталого розвитку.