Глобалізація і її вплив на здійснення прав людини
Генеральна Асамблея 19 грудня 2016 року прийняла резолюцію «Глобалізація і її вплив на здійснення в повному обсязі всіх прав людини» A/RES/71/197.
На універсальному рівні права людини за доби глобалізації закріплені: у Загальній декларації прав людини; Міжнародному пакті про громадянські і політичні права та Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права; Декларації про право на розвиток, прийнятій Генеральною Асамблеєю в її резолюції 41/128 від 4 грудня 1986 року; Декларації тисячоліття Організації Об'єднаних Націй і підсумкових документах двадцять третьої та двадцять четвертої спеціальних сесій Генеральної Асамблеї, що відбулися відповідно в Нью Йорку 5-10 червня 2000 року і в Женеві 26 червня - 1 липня 2000 року; Віденській декларації і Програмі дій, прийнятих Всесвітньою конференцією по правах людини 25 червня 1993 р.; Дурбанській декларації і Програмі дій, прийнятих Всесвітньою конференцією по боротьбі проти расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов'язаної з ними нетерпимості 8 вересня 2001 року; підсумковому документі Конференції з огляду Дурбанського процесу, прийнятому 24 квітня 2009 року, і прийнятій 22 вересня 2011 року політичній декларації «Разом проти расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов'язаної з ними нетерпимості» наради Генеральної Асамблеї високого рівня в ознаменування десятої річниці прийняття Дурбанської декларації і Програми дій; резолюції Генеральної Асамблеї 70/1 від 25 вересня 2015 року «Перетворення нашого світу: порядок денний у галузі сталого розвитку на період до 2030 року»; резолюції 2005/17 Комісії з прав людини від 14 квітня 2005 року про глобалізацію та її вплив на здійснення у повному обсязі всіх прав людини; резолюції Ради з прав людини 21/5 від 27 вересня 2012 про внесок системи Організації Об'єднаних Націй в цілому в просування порядку денного, що стосується підприємницької діяльності та прав людини, поширення і здійснення документа «Керівні принципи підприємницької діяльності в аспекті прав людини: здійснення рамок організації Об'єднаних Націй щодо захисту, дотримання та засобів правового захисту», 26/9 від 26 червня 2014 року про розробку міжнародного юридично зобов’язуючого договору про транснаціональні корпорації та інші підприємства в аспекті прав людини і 26/22 від 27 червня 2014 року про права людини і транснаціональні корпорації та інші підприємства.
Вказаними міжнародними правовими актами закріплено, що усі права людини є універсальними, неподільними, взаємозалежними і взаємопов'язаними. Міжнародне співтовариство має розглядати права людини глобально, на справедливій і рівній основі, за умов однакового підходу і однакової уваги.
Глобалізація зачіпає країни по-різному і підсилює їх схильність до впливу зовнішніх факторів, як позитивних, так і негативних, зокрема в сфері прав людини.
Глобалізація є не просто економічним процесом, а включає соціальний, політичний, екологічний, культурний та правовий аспекти, які впливають на здійснення у повному обсязі всіх прав людини і основних свобод.
Держави-члени ООН наголошують на необхідності повної реалізації концепції глобального партнерства в цілях розвитку та посилення імпульсу, наданого Світовим самітом 2005 року, для перенесення у практичну площину і виконання зобов'язань в економічній, соціальній і суміжних сферах, викладених у підсумкових документах великих конференцій і зустрічей на вищому рівні Організації Об'єднаних Націй, включаючи Всесвітній саміт 2005 року, і підтверджуючи, зокрема, положення що, міститься у пунктах 19 і 47 Підсумкового документа Всесвітнього саміту 2005 року щодо зобов'язання сприяти справедливій глобалізації та розвитку виробничих секторів країн, які розвиваються, з тим, щоб вони могли приймати більш дієву участь у процесі глобалізації та користуватися його благами.
Кожна культура має гідність і цінність, які заслуговують на визнання, повагу і на збереження їхнього багатого різноманіття та розмаїття, взаємний вплив усіх культур є частиною спільної спадщини всього людства, і, необхідно усвідомлювати небезпеку того, що глобалізація створює більшу загрозу культурній різноманітності, якщо світ, який розвивається, залишатиметься бідним і маргіналізованим. Багатосторонні механізми покликані зіграти унікальну роль у реагуванні на виклики глобалізації та використання відкритих нею можливостей.
У процесі глобалізації слід керуватися фундаментальними принципами, що лежать в основі всієї сукупності прав людини, такими як справедливість, участь, підзвітність, недискримінація, прозорість, інклюзивність і рівність як на національному, так і на міжнародному рівнях, що забезпечують повагу різноманіття, терпимість, а також міжнародне співробітництво і солідарність.
Широка поширеність крайніх злиднів перешкоджає повній реалізації та ефективному здійсненню прав людини. Термінове зниження гостроти цієї проблеми і її остаточне вирішення повинні залишатися першочерговим завданням міжнародного співтовариства.
Значний борговий тягар, який несуть країни, що розвиваються, маючи найбільшу заборгованість, є неприйнятним і є однією з головних перешкод на шляху до забезпечення сталого розвитку та ліквідації бідності і для багатьох країн, що розвиваються, надмірні виплати в рахунок погашення заборгованості серйозно обмежують їхні можливості щодо сприяння соціальному розвитку та надання основних послуг для здійснення економічних, соціальних і культурних прав.
Бідність негативно впливає на здійснення у повному обсязі всіх прав людини, особливо в країнах, що розвиваються. Транснаціональні корпорації та інші підприємства зобов'язані поважати всі права людини.
Люди прагнуть жити в такому світі, в якому користуються повагою права людини і культурне розмаїття, і що в зв'язку з цим вони вживають заходів до забезпечення того, щоб всі види діяльності, в тому числі і ті, які зачіпаються глобалізацією, відповідали цим цілям. Глобалізація в силу свого впливу, зокрема, на роль і місце держави, може зачіпати права людини, а тому заохочення і захист всіх прав людини є перш за все обов'язком держави.
Розвиток повинен знаходитися у центрі міжнародного економічного порядку денного та узгодженість між національними стратегіями в області розвитку і міжнародними обов'язками та зобов'язаннями має виключно важливе значення для створення сприятливих умов для розвитку всеосяжної, справедливої глобалізації.
Скорочення розриву між багатими і бідними як всередині країн, так і між ними є на національному та міжнародному рівнях чітко окресленою метою міжнародного співтовариства в рамках зусиль зі створення сприятливих умов для здійснення в повному обсязі всіх прав людини.
Створення як на національному, так і на глобальному рівнях умов, що сприяють розвитку і ліквідації бідності на основі, зокрема, забезпечення ефективного управління у кожній країні і на міжнародному рівні, ліквідації протекціонізму і підвищення транспарентності у фінансовій, кредитно-грошовій та торговій системах, формуванні відкритої, справедливої, такої, що базується на встановлених правилах, передбачуваної і недискримінаційної системи багатосторонньої торгівлі і фінансів.
Світова фінансово-економічна криза продовжує впливати на здатність країн, особливо країн, що розвиваються, здійснювати мобілізацію ресурсів для розвитку і вирішувати проблеми, зумовлені впливом такої кризи, і в цьому зв'язку ООН закликає всі держави і міжнародне співтовариство послаблювати будь-які негативні наслідки цієї кризи для реалізації та ефективного здійснення всіх прав людини.
Відповідальна діяльність транснаціональних корпорацій та інших підприємств може сприяти заохоченню, захисту і здійсненню всіх прав людини і основних свобод, зокрема економічних, соціальних і культурних прав.
Глобалізація може мати повністю всеохоплюючий і справедливий характер та «людське обличчя» лише завдяки широкомасштабним послідовним зусиллям, в тому числі політики та заходів на глобальному рівні, з формування спільного майбутнього, заснованого на спільній належності до людства у всьому його різноманітті, що сприяло б здійсненню в повному обсязі прав людини.
Глобалізація - це складний процес структурної перебудови з безліччю міждисциплінарних аспектів, який впливає на здійснення громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав, включаючи право на розвиток.
Також, глобалізація відкриває широкі можливості, але той факт, що її блага розподіляються дуже нерівномірно, так само як нерівномірно розподіляються і її витрати, є одним з аспектів процесу, що позначається на здійсненні в повному обсязі всіх прав людини, особливо в країнах, які розвиваються.
Міжнародне співтовариство повинно прагнути реагувати на виклики глобалізації і використовувати можливості, що відкриваються нею таким чином, щоб заохочувалися і захищалися права людини у їхньому культурному розмаїтті.
Матеріал підготовлений к.ю.н. Н. В. Хендель
