Кібероперації через призму міжнародного гуманітарного права
На сучасному етапі розвитку інформаційних технологій стали можливі численні віддалені кібератаки на мережу і комп'ютери інших осіб, що не може не викликати занепокоєння міжнародного співтовариства. Наприклад, у контексті кібератак на електростанції, які породжують широкий спектр проблем, що виникають в силу залежності населення від електрики та інших об'єктів цивільної інфраструктури. Такі дії, безумовно, мають більш руйнівні наслідки у випадку збройного конфлікту. Моделюючи гіпотетично подібну кібероперацію, можливим є застосування положення jus in bello, яке закріплює право збройних конфліктів «незалежно від природи і походження конфлікту».
Важливо і досить актуально в контексті активних збройних зіткнень розглянути фундаментальні принципи МГП, дотримання яких дозволить зробити висновок про правомірність кібероперацій (кібератак) в контексті збройних конфліктів. У консультативному висновку про Ядерну зброю МС ООН окреслив основні принципи гуманітарного права, а саме «принцип відмінності, заборони використання зброї невибіркової дії, заборони заподіяння зайвого страждання комбатантам і факт того, що держави не мають необмежений вибір засобів і методів ведення війни».
Відповідно до принципу проведення відмінностей сторін в конфлікті у будь-який час зобов'язані усвідомлювати різницю між цивільними особами і комбатантами, між військовими об'єктами і цивільними. Цивільними визнаються всі об'єкти, які використовуються не у військових цілях і не вносять ефективний внесок у військові дії. Дозволити сумніви про правову природу тих чи інших об'єктів може тест, що складається з наступних чотирьох альтернативних елементів - природа, розташування, мета або використання, тобто військовий об'єкт через один з чотирьох викладених критеріїв повинен надавати ефективне сприяння військовим операціям. Отже, дотримання принципу відмінності означає наступне: єдиними законними цілями кібероперацій (кібератак) є військові об'єкти та інфраструктура. Однак кіберпростір є складною структурою, який характеризується тісною взаємозумовленістю і пов'язаністю, а значить, напад на військові об'єкти з великою ймовірністю може зашкодити і цивільним об'єктам, що, в свою чергу, суворо заборонено положеннями МГП.
Наступний принцип МГП, який буде проаналізовано в контексті кібероперацій - заборона нападів невибіркового характеру, до яких можуть застосовуються методи або засоби ведення військових дій, наслідки яких не можуть бути обмежені; і, які, таким чином, в кожному разі вражають військові об'єкти і цивільних осіб або ж цивільні об'єкти, не розрізняючи їх належність. Однак практика проведення кібероперацій недостатня для будь-яких висновків. Так, в 2007 році була проведена серія кібератак на естонські урядові сайти і ряд цивільних систем, через що недоступними стали сервіси швидкої медичної та пожежної допомоги: як наслідок близько 150 осіб отримали поранення і 1 особа померла. У 2010 році під час проведення операції «Олімпійські ігри», спрямованої проти іранських ядерних об'єктів і на деякий час зупинені близько 1000 з 5000 центрифуг на заводі зі збагачення урану, не було зафіксовано жертв серед цивільного населення.
МГП так само встановлює заборону нападів, що приносить більшої шкоди цивільному населенню або об'єктам, ніж конкретна і безпосередня військова перевага - заборона нападів невідповідного характеру. Військова перевага являє собою результат нападів, викликаних військовою необхідністю, яка, в широкому сенсі, означає дії, необхідні для досягнення військових цілей. Що стосується супутнього збитку, то важливо пам'ятати, що він включає в себе як прямі, так і непрямі наслідки, і що будь-які найбільш ймовірні непрямі наслідки повинні враховуватися при оцінці пропорційності, що проводиться на етапі планування і здійснення нападу. Разом з тим, з огляду на те, що інтереси захисту цивільного населення є більш важливими, руйнування цивільних об'єктів не може виправдовуватися військовою необхідністю.
Іншим принципом МГП є обов'язок вживати заходів обережності, який існує як в міжнародних, так і в неміжнародних збройних конфліктах. Крім того, при ймовірності нанесення випадкової невідповідної шкоди цивільним об'єктам або до жертв серед цивільного населення, напад необхідно скасувати або призупинити. При вузькому тлумаченні обов'язок вживати заходів обережності під час нападу не є абсолютним: нападаюча сторона повинна вживати лише «здійснимі, практично можливі» заходи, зміст яких залежить від обставин справи. У зв'язку з цим багато держав висловлювали думку, що обставини справи включають в себе інформацію, отриману з усіх джерел, доступних їм у відповідний момент. У доктрині наголошується, що при проведенні кібероперацій прийняття запобіжних заходів визначається наявною інформацією про пристрій системи противника, що піддається атаці. Аналогічні міркування відображені і в правилі 58 Талліннського керівництва, згідно з яким попередження про плановані атаки не обов'язкові, «якщо це не дозволяють обставини»: попередження, які позбавили атаку ефекту несподіванки, можуть зробити її безглуздою. У будь-якому випадку, сторони повинні забезпечити дотримання зобов'язання щодо «постійної турботи про те, щоб оберігати цивільних осіб і цивільні об'єкти».
Таким, чином, при дотриманні ряду умов кібероперації можуть не порушувати норми МГП. Застосувавши, згідно застереження Мартенса, загальні принципи міжнародного права, «що виникають з усталених звичаїв, з принципів гуманності та вимог суспільної свідомості», можна прийти до висновку, що при ретельному плануванні операцій з урахуванням інтересів цивільного населення, вивченні всіх можливих довгострокових наслідків, зіставленням очікуваної військової переваги і шкоди цивільному населенню та інфраструктурі кібероперації повинні бути проведені з дотриманням принципів відмінності, заборони невідповідних нападів. При цьому, лише подальша практика може дозволити найбільш точно охарактеризувати характер кібероперацій при звичайному ході подій - виборчий або невиборний.
Існуюче право дає нам відповіді на багато питань, залишаючи недоторканими лише найбільш суперечливі аспекти, що частково викликано значним темпом розвитку інформаційних технологій. Однак в будь-якому випадку, застосування в якості орієнтира фундаментальних положень міжнародного гуманітарного права, зокрема Талліннського керівництва, послідовна адаптація існуючих вимог до реальних обставин та ситуацій дозволить уникнути значних і довгострокових техногенних та інших катастроф, які можуть бути миттєвим наслідком кібератак.
