Кластерний підхід діяльності міжнародних організацій під час надзвичайних/кризових ситуацій
Ситуація з глобальним поширенням пандемії COVID-19 демонструє необхідність в оперативній міжнародній співпраці задля боротьби з загрозою. На першому етапі розповсюдження пандемії COVID-19 Всесвітня організація охорони здоров’я приймала ряд заходів щодо боротьби з нею, включаючи активізацію роботи регіональних бюро ВООЗ, співпрацю з іншими міжнародними організаціями. Так, наприклад, з метою забезпечення безпеки цивільної авіації ВООЗ співпрацює з Міжнародною організацією цивільної авіації.
Різний правовий статус та мандат організацій породжує труднощі щодо координації діяльності з надання гуманітарної допомоги під час надзвичайних/кризових ситуацій, що зумовило необхідність проведення гуманітарної реформи системи ООН.
Для поліпшення надання своєчасної та ефективної гуманітарної допомоги і забезпечення синергетичного ефекту на універсальному рівні був використаний кластерний підхід. Він був запропонований у рамках гуманітарної реформи в рамках ООН у 2005 р.
Наслідком гуманітарної реформи стало виділення одинадцять кластерів. Кластер – це група установ, організацій та/або інститутів, взаємозалежних своїми відповідними мандатами, які разом працюють над досягненням спільних цілей. Метою кластерного підходу є посилення готовності і технічного потенціалу всієї системи ООН для прийняття заходів у відповідь на надзвичайні ситуації шляхом чіткого визначення лідерства між міжнародних урядових організацій та поліпшенням звітності та прозорості цих дій.
Під час надзвичайної/кризової ситуації кластерний підхід передбачає наступний алгоритм дій: у разі кризи Координатор надзвичайної допомоги ООН від імені Генерального секретаря ООН і після консультування з Міжорганізаційним постійним комітетом призначає Координатора з гуманітарних питань; у відповідній державі/регіоні Координатор з гуманітарних питань відповідає за координацію гуманітарної діяльності групи Міжорганізаційного постійного комітету – організацій ООН та міжнародних неурядових організацій – при консультуванні з національними органами влади та Координатором ООН з надзвичайної допомоги.
Кластерний підхід ООН використовується «у разі раптового виникнення нової великомасштабної надзвичайної ситуації, що вимагає багато секторного реагування за участю широкого кола міжнародних гуманітарних учасників, кластерний підхід повинен використовуватися з самого початку планування та організації міжнародного реагування».
Діяльність міжнародних організацій щодо надання гуманітарної допомоги під час надзвичайних/кризових ситуацій розподіляється наступним чином: за діяльність у сфері сільського господарства керівництво глобальних кластерів несе Продовольча та сільськогосподарська організація ООН; за управління таборами – Управління Верховного комісара ООН у справах біженців та Міжнародна організація з міграції; за ранні етапи відновлювальних робіт – Програма розвитку ООН; за освіту – Дитячий фонд ООН та міжнародна неурядова організація «Врятуємо дітей»; за аварійні укриття – Управління Верховного комісара ООН у справах біженців та Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (відповідальний за скликання); за охорону здоров'я – Всесвітня організація охорони здоров’я та 32 гуманітарних партнерських установи; за харчування – Дитячий фонд ООН; за захист – Управління Верховного комісара ООН у справах біженців та Управління Верховного комісара ООН з прав людини і Дитячий фонд ООН; за телекомунікації – Управління ООН з координації гуманітарних справ та Дитячий фонд ООН; за водопостачання та санітарію – Дитячий фонд ООН.
Гуманітарна координаційна система включає три основних компоненти процесів і механізмів: геополітичний аналіз і планування для визначення необхідності призначення Координатора з гуманітарних питань; підбір персоналу, професійне навчання і т.д.; політична, технічна та адміністративна підтримка роботи Координатора з гуманітарних питань на місцях.
До міжнародних неурядових організацій, які діють з гуманітарною місією у період надзвичайних/кризових ситуацій, належить широке коло міжнародних неурядових організацій у гуманітарній сфері, серед яких «Лікарі без кордонів» (Médecins Sans Frontières (MSF)), «Карітас» (Сaritas), «Міжнародний медичний корпус» (International Medical Corps), Мальтійської Служби Допомоги та ін. Діяльність міжнародних неурядових організацій визначається законодавством держави реєстрації організації, також у ряді випадків укладаються меморандуми про співпрацю між організацією та відповідним міністерством/відомством держави, де здійснюється діяльність з надання гуманітарної допомоги.
Хендель Н. В., к.ю.н., експертка з міжнародного права охорони здоров’я
