Комітет Ради Європи з питань запобігання катуванням підготував Звід принципів поводження з особами, які перебувають в умовах несвободи в контексті пандемії COVID-19

Комітет Ради Європи з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК) 20 березня опублікував Звід принципів поводження з особами, які перебувають в умовах несвободи, в контексті пандемії коронавірусной інфекції (COVID-19).

«Пандемія коронавірусной інфекції (COVID-19) створила для влад всіх держав-членів Ради Європи надзвичайні виклики», - ззначив президент КЗК Микола Гнатовський.

«З конкретними серйозними проблемами стикаються співробітники, що працюють у місцях несвободи, включаючи поліцейські ізолятори, пенітенціарні установи, центри утримання мігрантів, психіатричні лікарні, будинки соціального піклування, а також у різних новостворюваних карантинних установах або зонах. Визнаючи очевидну необхідність прийняття жорстких заходів для боротьби з COVID-19, КЗК повинен нагадати всім акторам про абсолютний характер заборони катувань і нелюдського або такого, що принижує людську гідність поводження. Захисні заходи ні в якому разі не повинні призводити до нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводженню з особами, які перебувають в умовах несвободи».

З точки зору КЗК, опубліковані принципи повинні застосовуватися усіма компетентними органами, що несуть відповідальність за осіб,які перебувають в умовах несвободи, на території держав-членів Ради Європи.

Отже, самі принципи:

1) Основний принцип полягає в необхідності вжиття всіх можливих заходів для захисту здоров'я і безпеки всіх осіб, які перебувають в умовах несвободи. Ухвалення таких заходів також сприяє захисту здоров'я і безпеки персоналу.

2) Керівні принципи ВООЗ, присвячені боротьбі з пандемією, а також національні медичні та клінічні правила, які відповідають міжнародним стандартам, повинні дотримуватися і застосовуватися в повній мірі у всіх місцях несвободи.

3) Необхідно посилити забезпеченість установ персоналом, а персонал повинен користуватися всією необхідною професійною підтримкою, заходами щодо захисту його здоров'я і безпеки, а також отримувати навчання для того, щоб мати можливість продовжувати виконувати свої завдання в місцях несвободи.

4) Будь-які обмежувальні заходи, вжиті стосовно осіб, які перебувають в умовах несвободи, і спрямовані на запобігання поширенню COVID-19, повинні ґрунтуватися на законі і бути необхідними, пропорційними, заснованими на повазі до людської гідності і обмеженими в часі. Особи в умовах несвободи повинні зрозумілою їм мовою отримати вичерпну інформацію про будь-які подібні заходи.

5) Оскільки тісний особистий контакт сприяє поширенню вірусу, всі органи влади, від яких це може залежати, повинні узгоджено звернутися до заходів, альтернативних утриманню людей в умови несвободи. Цей підхід є першочергово необхідним у ситуаціях перенаселеності місць несвободи. Крім того, владі слід частіше вдаватися до альтернатив взяття під варту в очікуванні суду, скороченністроків тюремного ув'язнення, умовно-дострокового звільнення і пробації. Їм слід повторно оцінити необхідність продовження недобровільного утримання осіб у психіатричні лікарні, розглянути можливість виписки пацієнтів або надання їм комунальної медико-соціальної допомоги. Крім того, слід у максимально можливій мірі утримуватися від затримання мігрантів.

6) Що стосується надання медичної допомоги, необхідно приділити підвищену увагу особливим потребам осіб, що знаходяться в умовах несвободи, і зокрема вразливих груп і груп ризику, зокрема людей похилого віку та осіб з раніше набутими захворюваннями. Це передбачає, серед іншого, скринінг на наявність COVID-19 і забезпечення доступу до інтенсивної терапії для нужденних в ній.

7) У той час як припинення будь-яких несуттєвих видів діяльності є виправданою і розумною, основоположні права осіб в умовах несвободи під час пандемії повинні в повній мірі дотримуватися. Це передбачає, зокрема, право підтримувати адекватний рівень особистої гігієни (в тому числі доступ до гарячої води і мила) і право на щоденну прогулянку на відкритому повітрі (тривалістю не менше години). Крім того, будь-які обмеження контактів із зовнішнім світом, у тому числі побачень, повинні компенсуватися збільшенням доступу до альтернативних засобів зв'язку (таким як телефон або голосовий зв'язок через Інтернет).

8) У місцях несвободи у випадках ізоляції або утриманні на карантині особи з підтвердженим або з підозрою на інфікування вірусом SARS-CoV-2 цій особі необхідно щодня забезпечувати змістовний контакт з іншими людьми.

9) Основоположні гарантії проти поганого поводження з особами, затриманими правоохоронними органами (доступ до адвоката, доступ до лікаря, повідомлення про затримання) повинні повністю дотримуватися у всіх обставинах і в будь-який час. Захисні заходи (такі як вимога до осіб з симптомами носити захисні маски) в певних обставинах можуть бути виправданими.

10) Моніторинг з боку незалежних органів, в тому числі національних превентивних механізмів та КЗК, є важливою гарантією, яка запобігає поганому поводженню. Держави повинні продовжувати надавати доступ моніторинговим органам до всіх місць несвободи, в тому числі тим, де особи утримуються на карантині. Разом з тим, всі моніторингові органи повинні з усіма пересторогами дотримуватися принципу "не нашкодь", зокрема щодо осіб літнього віку та осіб з раніше набутими захворюваннями.