Міжнародна організація з міграції: основні міжнародні та національні нормативні акти в сфері міграції
Міжнародна організація з міграції (англ. International Organization for Migration; МОМ / IOM) — це міжурядова міжнародна організація, створена й діюча для розв'язання численних міграційних проблем у сучасномусвіті. МОМ було засновано під час конференції у м. Брюсселі 5 грудня 1951 року. Представництво МОМ почало працювати в Києві з 1996 року, коли Україна отримала статус країни-спостерігача МОМ. Пізніше, у 2002 році Верховна рада ратифікувала угоду про членство України у цій організації, після чого Україна стала повноправним членом МОМ.
ДІЯЛЬНІСТЬ МОМ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ
Створення МОМ в далекому 1951 році було свідомим та обгрунтованим кроком розвинених європейських держав, пов‘язаним із стрімким зростом переміщення осіб після Другої світової війни.
Однак з часом пріоритети діяльності змінювались, розширювались, і наразі до складу питань, які становлять інтерес для МОМ, відносяться майже усі питання регулювання міграції, захисту прав мігрантів, недопущення торгівлі людьми тощо.
Наразі глобальним девізом організації є «Міграція для загального блага». Про це повідомила Варвара Жлуктенко, менеджер з комунікації представництва МОМ, на одному із заходів Асоціації правників України.
Які ж напрями роботи МОМ? Перш за все, це надання допомоги внутрішньо переміщеним особам та людям, які постраждали від конфлікту, допомоги із переселення біженців (допомога з технічних питань) та надання послуг з оцінки стану здоров‘я мігрантів. Другим, але не менш важливим по значенню, напрямом є протидія торгівлі людьми та недопущення незаконного використання примусової праці мігрантів.
Окрім цього, МОМ допомагає урядам держав у протидії неврегульованій міграції, поліпшенні системи управління міграцією та кордонами. Тобто в данному випадку мається на увазі співпраця Організації (зокрема, його Представництва, яке діє в Україні) з Державною міграційною службою, Державною прикордонною службою, від недавна - з Державною фіскальною службою та з іншими державними органами. Також Організація долучається до просування потенціалу міграції для розвитку, поширення правдивої та об‘єктивної інформації про міграцію.
Побіжно, слід зауважити, що, як зазначила менеджер організації, важливим в данному випадку є використання правильної та коректної термінології. Так, МОМ виступає протии вживання термінів «нелегал» щодо осіб, які без належних правових підстав перебувають на території іноземної держави, та пропонує застосовувати поняття «неврегульованої міграції». Використання данного поняття відповідає також і міжнародній практиці.
Діяльність МОМ є чітко регламентованою та проектизованою. Це означає, зокрема, що є певні рамки проектів, в межах яких може працювати Представництво Організації в Україні, що не дозволяє на власний розсуд витрачати ресурси та кошти без попереднього погодження та отримання дозволу. Однак Представництво періодично залучає кошти «донорів» на конкретні проекти та цілі, зокрема, для підтримки діяльності гарячої лінії «Донбас SOS».
Загалом сфера підтримки внутрішньо переміщених осіб, надання їм допомоги будь-якого профілю та характеру є наразі основним видом діяльності Представництва, що пов‘язано з затребуваністю та поширеністю цієї проблеми в Україні.
Раніше, до 2014 року, найбільшим та найпотужнішим напрямом роботи Представництва булла программа протидії торгівлі людьми (зокрема, канал гарячої лінії для консультацій «527»). Починаючи з 2000 року лише Представництво МОМ в Україні надало допомогу майже 15 000 осіб, постраждалим від данного злочину. Це здебільшого громадяни України, які стали жертвами торгівлі людьми за кордоном (у понад 50 країнах світу), однак також є постраждалі іноземці, яких експлуатували в Україні.
ГЛОБАЛЬНИЙ ДОГОВІР ПРО БЕЗПЕЧНУ, ВПОРЯДКОВАНУ ТА ВРЕГУЛЬОВАНУ МІГРАЦІЮ
Текст Глобального договору про безпечну, впорядковану та врегульовану міграцію було затверджено Генеральною асамблеєю ООН влітку 2018 року. Загалом роботу над цим договором було розпочато ще 2 роки тому, коли було проведено саміт з питань міграції і біженців та коли МОМ отримала статус Агентства ООН з питань міграції.
Глобальний договір планується ухвалити та підписати на спеціальній міжурядовій конференції в Марокко 10-11 грудня 2018 року. Одночасно із згадуваним договором планується прийняти ще Глобальний договір про біженців.
Особливістю Глобального договору про безпечну, впорядковану та врегульовану міграцію є те, що хоч він не міститиме прямих зобов‘язальних для держав положень, однак це буде першим міжнародним документом, який покликаний порушити як найбільше питань, пов‘язаних із правами та інтересами мігрантів, врегулювання міграційних процесів та супутніх проблем.
Так, він являтиме собою певні рамки співробітництва та сприятиме його реалізації між усіма сторонами у сфері міграції, визнаючи, що жодна держава не може самостійно регулювати міграцію, а також підтримуватиме суверенітет держав та їх зобов‘язання згідно з нормами міжнародного права.
Даний документ є більшою мірою декларативним, містить 23 цілі, механізми впровадження та подальшого спостереження, аналізу ситуації. Окрім цього, кожна з цілей містить зобов‘язання та низку заходів, які визначаються відповідними політичними інструментами та сучасними практиками.
Задля імплементації Глобального договору про міграцію передбачено створення Координаційного центру (який забезпечуватиме орієнтовані на попит, індивідуальні та інтегровані рішення), Фонду стартового фінансування (для забезпечення початкового фінансування реалізації проектно-орієнтованих рішень), Глобальної платформи знань (в якості відкритого онлайн-джерела даних).
Контроль за виконанням умов Глобального договору буде відбуватись, поміж іншого, і на рівні ООН шляхом обов‘язку Генерального секретаря ООН раз на два роки звітувати перед Генеральною асамблеєю про здобутки та перешкоди на шляху впровадження Глобального договору та досягнення поставлених цілей.
СТРАТЕГІЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ДО 2025 РОКУ
Така Стратегія булла ухвалена 12.07.2017 року розпорядженням Кабінету Міністрів України. Це ще один рамковий документ, до розробки якого свого часу долучилась МОМ, в основному шляхом допомоги з адаптацією найкращих міжнародних практик до українського контексту.
Стратегія пропонує нові елементи міграційної політики на користь громадян, українців за кордоном та іноземців в Україні. Так, ідеться, зокрема, про програми реінтеграції українських мігрантів, що повертаються, заходи з популяризації реінтеграції та про співпрацю з українською діаспорою у світі (близько 20 млн. осіб).
Окрім цього, Стратегія передбачає сприяння врегульованій міграції в Україну, залучення висококваліфікованих іноземних фахівців та регулювання статусу мігрантів, які мають сім‘ї або роботу в Україні.
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЗМІН ДО ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
Що стосується актуальних законодавчих змін в сфері міграції на національному рівні, в розробці та сприянні прийняття яких брала участь МОМ, то найбільш очікуваним є прийняття Верховною радою законопроекту №6125 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення протидії торгівлі людьми та захисту постраждалих осіб». Даний законопроект було прийнято у першому читанні у листопаді 2017 року, а прийняття його в цілому очікується на кінець 2018 року.
У разі прийняття даного законопроекту буде запроваджено механізм надання безоплатної правової допомоги постраждалим від торгівлі людьми, а також можливості для легального перебування та працевлаштування на території України іноземців, які постраждали від торгівлі людьми, а також надання можливостей для реалізації періоду рефлексії та обдумування (протягом 30 днів) щодо співпраціі з правоохоронними органами України для постраждалих іноземців та осіб без громадянства.
Окрім цього, нещодавно, 06.10.2018 року вступив в силу Закон України, яким було внесено зміни до ст. 149 КК України щодо приведення його у відповідність до міжнародних стандартів, зокрема, виключення зі складу злочину поняття «інша незаконна угода щодо людини» та встановлення відповідальності за торгівлю людьми незалежно від наявності згоди цієї людини на експлуатацію, якщо до неї було застосовано будь-який із методів впливу.
Водночас, перша новела викликає у фахівців низку запитань, зокрема, щодо можливості включення до обсягу наявного в законі складу злочину «торгівлі людьми» випадок, коли, наприклад, продається немовля без наміру його подальшої експлуатації.
Значення діяльності МОМ для України є беззаперечно досить великим, зокрема, зважаючи на геополітичну ситуацію на сході України, а також кількісну динаміку зростання міграції українців за кордон і, як наслідок, збільшення випадків торгівлі людьми. Вбачається, що ці два напрямки є найбільш актуальними та важливими для України, а проекти МОМ в цих сферах, зокрема «Донбас SOS» чи «Гаряча лінія 527», є невід‘ємною частиною розвитку країни на шляху вирішення проблем, що існують.
Зозуля Наталія, «Українське право»
