Наукові читання пам’яті професора Володимира Антипенка
6 лютого 2018 р. у Національному авіаційному університеті відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Наукові читання пам’яті професора Володимира Антипенка». Конференція була організована кафедрою міжнародного права Навчально-наукового інституту міжнародних відносин НАУ та проведена під егідою Української асоціації міжнародного права. Основною метою організації та проведення конференції стало вивчення та аналіз наукового спадку доктора юридичних наук, професора Володимира Федоровича Антипенка, пам’яті якого була присвячена конференція.
Володимир Федорович Антипенко (23.01.1949 – 19.01.2017), генерал-майор, засновник Антитерористичного центру при Службі безпеки України, перший начальник Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України; доктор юридичних наук, професор. З 2008 р. обіймав посаду завідувача кафедри міжнародного права Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету.
Поєднуючи освітню та наукову діяльність, Володимир Федорович досліджував зі своїми учнями проблеми формування міжнародного антитерористичного права, визначення сутності і поняття тероризму як злочину за міжнародним правом, досліджував проблеми протидії міжнародним злочинам, шукав шляхи підвищення ефективності реалізації міжнародного судочинства і міжнародної відповідальності за міжнародні злочини.
В. Антипенко відкрив і обґрунтував новий самостійний напрям (підгалузь) науки кримінології – міжнародну кримінологію, розробив і обґрунтував міжнародне антитерористичне право як міжсистемну галузь міжнародного права, розробив теорію терористичної асиметрії, яка відкриває значні можливості для міжнародно-правової протидії міжнародному злочину тероризму, розробив концепцію антитерористичної системи держави і сил спеціальних операцій антитерористичного призначення. Володимир Федорович зробив значний внесок у розвиток концепції кримінальної відповідальності держави за міжнародні злочини.
Саме навколо ідей Володимира Федоровича на базі кафедри міжнародного права Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету створена і розвивається наукова школа міжнародної кримінології – наукова школа, заснована В. Антипенком.
Під керівництвом В. Антипенка на кафедрі міжнародного права Національного авіаційного університету впроваджено у навчальний процес нові навчальні дисципліни, серед яких «Міжнародна кримінологія», «Міжнародне антитерористичне право», а також дисципліна під назвою «Концепція кримінальної відповідальності держави» та ін.
Заслуги Володимира Федоровича за більш ніж 40 років військової служби і 8 років цивільної науково-викладацької роботи відмічені багатьма державними і відомчими нагородами України та інших держав.
В. Антипенко підготував 7 кандидатів юридичних наук та 2 докторів юридичних наук. Володимир Федорович є автором 6 навчально-методичних праць, у тому числі 4 підручників (у співавторстві) та автором більше сотні наукових публікацій. В. Антипенко є автором 9 монографій (12 самостійних видань українською, російською та англійською мовами), з яких 8 монографій написані одноосібно Володимиром Федоровичем та одна монографія – у співавторстві.
Із вітальним вступним словом до учасників конференції виступив в.о. Ректора Національного авіаційного університету, доктор біологічних наук, професор, кандидат технічних наук, академік Академії наук Вищої школи України, Заслужений працівник освіти України Володимир Миколайович Ісаєнко, підкресливши важливість наукових здобутків В.Ф. Антипенка для української та світової науки міжнародного права, та директор Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету, кандидат філософських наук, доцент Алла Миколаївна Фоменко.
Пленарне засідання конференції вів завідувач кафедри міжнародного права Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Юрій Олексійович Волошин.
Виступи учасників конференції були присвячені науковому спадку Володимира Федоровича Антипенка, його науковим ідеям та аналізу досягнень наукової школи, що була заснована В.Ф. Антипенком і розвивалася на базі наукових ідей самого Володимира Федоровича та його учнів.
Важливість наукового внеску професора В.Ф. Антипенка у розвиток науки міжнародного права розкрили доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий консультант Інституту законодавства Верховної Ради України Михайло Олександрович Баймуратов, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, професор кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Михайло Всеволодович Буроменський, доктор юридичних наук, професор, завідувач відділу дослідження міжнародного досвіду оподаткування Науково-дослідного інституту фіскальної політики Університету державної фіскальної служби України Леонід Дмитрович Тимченко.
Учасників конференції привітав Перший віце-президент Української асоціації міжнародного права, Голова Комітету Ради Європи проти тортур, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Микола Миколайович Гнатовський. У своїй доповіді М.М. Гнатовський розкрив значення наукового спадку професора В.Ф. Антипенка та охарактеризував особистість В.Ф. Антипенка як Вченого і Вчителя: «Для мене ця постать була надзвичайно світла, це Людина, з якою завжди було дуже приємно спілкуватися, ділитися думками. І, Ви знаєте, Володимир Федорович був «не таким» як переважна-переважна кількість українських правників-міжнародників, тому-що Він не проходив оцей типовий шлях «студент – аспірант – асистент – доцент – професор і т.д». М.М. Гнатовський підкреслив важливість практичного досвіду В.Ф. Антипенка і значення практичної діяльності В.Ф. Антипенка формуванні його наукового мислення і наукових ідей: «Володимир Федорович реалізував себе в практичній роботі – роботі, яка вимагає надзвичайної строгості і дійсно надзвичайної відданості цій справі. І прийшов у науку Володимир Федорович уже з великим багажем практичних знань і розуміння життя, розуміння тих явищ, про які він власне писав як вчений».
Значення наукових ідей професора В.Ф. Антипенка підкреслив у своєму виступі кандидат юридичних наук, координатор з наукової роботи Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри міжнародного права Антон Олександрович Кориневич: «Я ставлюся з величезною повагою до Володимира Федоровича як до особистості і з великою повагою ставлюся до наукової школи, яку він заснував у Національному авіаційному університеті. Безумовно, я думаю, що найголовніше сьогодні що ми можемо всі, і перш за все, що Національний авіаційний університет може зробити для пам’яті шановного Володимира Федоровича – це розвивати його наукову школу, щоб його учні могли працювати, творити, напрацьовувати, розвивати наявні наукові ідеї і шукати нові наукові стежини». А.О. Кориневич підкреслив, що теми, які вивчав і розробляв В.Ф. Антипенко та його учні часто були глибокими і «не стандартними»: «… так, тема, з одного боку, викликала дискусію, але з іншого боку – це розвиток науки, і це більше, ніж описати одну конвенцію чи частину конвенції».
Директор Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету, кандидат філософських наук, доцент Алла Миколаївна Фоменко звернула увагу на необхідність подальшого розвитку ідей В.Ф. Антипенка, зокрема, у межах наукової школи міжнародної кримінології, що була сформована В. Антипенком. У своїй науковій доповіді А.М. Фоменко окреслила вклад В. Антипенка у розвиток міжнародного антитерористичного права, зазначивши, що важливою є оцінка тероризму, дана В.Ф. Антипенком «в соціально-політичному та правовому вимірі як «міжнародного злочину», базою якого є конфліктне насильницьке протистояння, що посягає на міжнародну безпеку та світовий порядок, базується на різних політичних, економічних і культурних інтересах груп держав, держав, народів, націй, соціальних груп й організацій за умови використання хоча б однією зі сторін терористичних актів як способу впливу на противника для досягнення політичних цілей». А.М. Фоменко підкреслила те, що «особливістю концепції В. Антипенка, як юриста-міжнародника, є спроба конструктивного виходу за межі однієї правової галузі щодо пізнання сутності тероризму як глобального терористичного конфлікту».
Із науковою доповіддю на конференції виступив доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник Національної академії Служби безпеки України Борис Дмитрович Леонов. Б.Д. Леонов, опираючись на дослідницький матеріал міжнародно-правової антитерористичної спрямованості в роботах В.Ф. Антипенка як ключове джерело для системної наукової аргументації, висвітлив викладену в роботах В.Ф. Антипенка конструктивну функцію тероризму. На думку Б.Д. Леонова, кримінологічне узагальнення і розвиток конструктивної функції тероризму у роботах В.Ф. Антипенка дозволяє стверджувати про продуктивність застосування конфліктологічного методу дослідження функціональності тероризму: «… Потенціал стратегії соціального конфлікту, цілком можна використати під час регулювання терористичних конфліктів, де інтереси протиборчих сторін вимагають певної кооперації. В самому механізмі глобального терористичного конфлікту міститься можливість формування і домінування спільного соціального інтересу, який утворює основу для міжнародно-правового антитерористичного механізму, здатного надавати регулюючу дію, що блокувала б тероризм у всьому комплексі його складної багатомірної природи. Таким чином, побудований на визначенні конструктивної функції тероризму конфліктологічний метод, який використаний в роботах В.Ф. Антипенка, має фундаментальне значення для кримінології і збагачує предметність уявлень про межі й зміст особливого напрямку цієї науки». Б.Д. Леонов підкреслив практичне значення наукових ідей В.Ф. Антипенка у протидії тероризму та вирішенні багатьох інших актуальних глобальних проблем у міжнародних відносинах.
Тимур Робертович Короткий у доповіді підкреслив «Володимир Федорович був людиною честі, професором в кращих академічних традиціях, дослідником, які мають свою точку зору, свою позицію, який пристрасно і вміло відстоював її. Він був мислячою, чесною і сміливою людиною, і будучи таким, він був відмінним офіцером, для якого честь, обов'язок і присяга були справжніми цінностями, і чудовим ученим, чиї людські якості були продовженням його наукових талантів.
Немає сумнівів, що Володимир Федорович створив унікальну за своєю спрямованістю наукову школу кримінології, школу, що об'єднала навколо себе однодумців і учнів, школу, в творчому арсеналі якої сотні наукових робіт, актуальних і оригінальних ідей.
І в цьому арсеналі головне місце займають праці професора В. Ф. Антипенко, цінність яких не в чималій їх кількості, а в абсолютно новому і сучасному підході до боротьби з однією з найбільш головних загроз - міжнародним тероризмом. З цією тематикою тісно перетинається ще одна область наукових досліджень Володимира Федоровича - відповідальність держави. І в нашій дійсності ці дві сфери тісно зв'язалися в один клубок і знайшли відображення в справі України проти РФ у Міжнародному Суді ООН в частині порушення РФ про боротьбу з фінансуванням тероризму.
Одна з останніх фундаментальних робіт Володимира Федоровича присвячена відповідальності держави, відповідальності, що виникає в абсолютно нових формах буття людської цивілізації - переходу від складного структурованого світу, який обтяжений різної мережею соціальних зобов'язань і умов, до світу гнучкому, текучого, вільного від різних кордонів і обставин, до світу, що знаходиться в стані невизначеності. І тут знову напрошується паралель новаторських ідей Володимира Федоровича з висновками і прогнозами, що містяться в ювілейній доповіді Римського клубу: «Come On! Капіталізм, короткозорість, населення і руйнування планети».
І можливо саме через призму цих змін соціуму обґрунтований вихід Володимира Федоровича за межі виключно міжнародно-правової артикуляції, і його новаторський підхід до проблеми відповідальності держави, на основі філософських, політологічних і соціологічних підходів.
Мені здається, творча спадщина Володимира Федоровича не до кінця зрозуміла і осмислена. Упевнений, що в рамках наукової школи Володимира Федоровича буде продовжена традиція досліджень в області кримінології.».
Із доповіддю про значення наукового спадку професора В.Ф. Антипенка на конференції виступила кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин Факультету журналістики і міжнародних відносин Київського національного університету культури і мистецтв Катерина Анатоліївна Важна: «Володимир Федорович Антипенко був новатором. Він був Людиною, Вченим, Вчителем, який мав талант мислити по-новому і вмів навчити мислити по-новому. У своїх працях Він насмілився піти значно далі прийнятих на сьогодні стандартів в окремих сферах міжнародно-правового регулювання, насмілився заглянути за межі стандартного міжнародно-правового правового світогляду і стандартного міжнародно-правового мислення. Він вмів виходити за рамки встановлених наукових поглядів, тим самим розширюючи ці рамки і збагачуючи, змістовно наповнюючи науку міжнародного права. Наукові ідеї Володимира Антипенка були сміливими і часто кардинально новими. Нестандартне мислення і творчий підхід допомогли Йому здійснювати науковий пошук за межами наявного, часто неефективного міжнародно-правового інструментарію.
В багатьох аспектах наукові погляди Володимира Федоровича випередили свій час. Можна не погоджуватися з окремими твердженнями чи окремими аспектами аргументації у працях Володимира Федоровича, проте, вірним і справедливим є визнання того, що в багатьох аспектах наукові ідеї Володимира Федоровича заклали базову основу для подальшого наукового пошуку із розв’язання актуальних сучасних міжнародно-правових проблем. В. Антипенко є автором багатьох фундаментальних праць, і всі вони, маючи різний напрям, одночасно взаємодоповнюють одна одну.
Своїх учнів Володимир Федорович завжди вчив мати свою власну наукову точку зору і не вірити нічому, що суперечить нашому власному розуму».
У роботі конференції взяли участь більше п’ятдесяти учасників, серед яких 20 докторів наук та 17 кандидатів наук. На конференції були представлені сімнадцять вищих навчальних закладів, наукових установ та державних органів і установ, серед яких, зокрема, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Інститут законодавства Верховної Ради України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Університет державної фіскальної служби України, Національна академія Служби безпеки України, Київський національний університет культури і мистецтв, Київський університет імені Бориса Грінченка, Міжрегіональна Академія управління персоналом, Міжнародний гуманітарний університет (Одеса), Національний університет «Одеська юридична академія», Одеський державний університет внутрішніх справ, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Маріупольський державний університет, Департамент ліцензування Національного банку України, Національне агентство з питань запобігання корупції, Головна інспекція Служби безпеки України та ін.
На згадку про участь у читаннях учасники конференції отримали біобібліографічний покажчик праць В.Ф. Антипенка. Наукові доповіді учасників конференції опубліковані у збірнику матеріалів конференції та спеціальному випуску наукового журналу кафедри міжнародного права «Міжнародна кримінологія», який був започаткований професором В.Ф. Антипенком.
