Навіщо потрібна Рада ООН з прав людини
Рада з прав людини - не перший орган ООН в цій галузі. Ще в 1946 році, фактично відразу ж після народження ООН, була створена Комісія з прав людини. Але до 2006 року, на думку багатьох, вона втратила своє значення і стала інструментом політичних маніпуляцій. Комісія була розпущена і на зміну їй прийшла Рада, яка, на відміну від своєї попередниці, за статусом знаходиться в одному ряду з Радою Безпеки і Економічною і соціальною радою.
Правда, звинувачення у політичній заангажованості звучать і на адресу Ради з прав людини. ЇЇ найголовніший критик - Сполучені Штати Америки. Вашингтон звинувачує цей правозахисний орган ООН у тому, що він проводить антиізраїльську політику. (За весь час існування Рада прийняла 78 резолюцій з засудженням дій Ізраїлю - більше, ніж за будь-яку іншу державу). При адміністрації Джорджа Буша-молодшого в 2008 році США вийшли зі складу Ради, відмовившись навіть від статусу спостерігача, але президент Обама скасував це рішення. У червні цього року Білий дім знову оголосив, що покидає Раду.
На місце США тепер претендує РФ, яка сама не раз критично висловлювалася про роботу Ради. У 2016 році, в розпал війни в Сирії, при голосуванні в Генеральній Асамблеї Російська Федерація не пройшла до складу Ради. А Саудівська Аравія, яка бере участь в єменському конфлікті, отримала місце.
Чому іноді виходить, що держави, відомі порушеннями прав людини, є членами органу, зобов'язаного їх захищати? Нічого не поробиш - демократія. Більшість голосів є більшість голосів. Чи означає це, що Рада є неефективною? Ні, не означає.
Найголовніше, що вона постійно привертає увагу до порушень прав людини в різних державах і в різних сферах, що вони не замовчуються, і державам, хочуть вони того чи не хочуть, доводиться реагувати. І більшість держав серйозно ставляться до рекомендацій експертів і членів Ради.
Перефразовуючи Вольтера, про ООН часом говорять: «Якби ООН не існувала, її потрібно було б придумати». Те ж саме можна сказати і про Раду ООН з прав людини.
Це коштувало б зробити хоча б заради так званої процедури «універсального огляду».
Чим займається Рада ООН з прав людини?
Якщо коротко, то її мета - відстоювати права всіх жителів Землі, які повинні мати можливість, по-перше, знати свої права, а, по-друге, користуватися ними. З цією метою члени Ради з'ясовують, що роблять уряди для того, щоб захистити права своїх громадян, і чи виконують вони зобов'язання, які самі ж взяли, приєднавшись до міжнародних угод у цій галузі.
У роботі Ради ООН з прав людини беруть участь всі держави-члени ООН, але рішення приймають тільки 47. Їх вибирає Генеральна Асамблея. Теоретично побувати в ролі члена Ради можуть всі держави, оскільки кожен з них обирається лише на три роки. Для того, щоб увійти до його складу, потрібно отримати, як мінімум, 97 голосів. Причому місця розподіляються таким чином, щоб у Раді були представлені всі регіони світу: 13 місць відведено державам Африки та Азіатсько-Тихоокеанського регіону, 6 - державам Східної Європи і 7 місць - західним і іншим державам.
Що може і чого не може Рада?
Члени Ради можуть створювати місії з метою проведення розслідувань і комісії для збору інформації у тому чи іншому регіоні. Вони також можуть заснувати посади так званих спеціальних доповідачів і незалежних експертів, які працюють або по одній темі, наприклад, свобода преси або право на здоров'я, або відслідковують ситуацію в якійсь одній державі, скажімо, в М'янмі або в Білорусі. Три рази в рік Рада збирається на сесії, в ході яких розглядає звіти всіх держав-членів ООН про дотримання прав людини.
Але часом Рада проводить спеціальні сесії, присвячені якомусь одному питанню, наприклад ситуації в Сирії, в Шрі-Ланці або на сході України. Вони, як правило, закінчуються прийняттям резолюцій.
А ось чого Рада не може, так це примусити держави виконувати дані їм рекомендації. ЇЇ робота заснована на розумінні того, що держави готові дотримуватися прав людини, а завдання Ради - надати їм у цьому допомогу.
