Міжнародне кримінальне правосуддя у дії: вирок Ратко Младичу

Ратко Младич був командувачем Головного штабу армії боснійських сербів з 12 травня 1992 року по 8 листопада 1996 року.

Ратко Младич народився 12 березня 1942 року в муніципалітеті Каліновику Боснії та Герцеговині. Він навчався у військовій академії Югославської народної армії (ЮНА) в Белграді. У 1991 році Младич був призначений командувачем 9-го корпусу ЮНА у Кніні, Хорватія. 12 травня 1992 року, він був призначений командувачем Головного штабу ВРС. Він залишався на чолі Головного штабу ВРС протягом всього конфлікту в Боснії та Герцеговині.

24 липня 1995 року Младичу було пред'явлено обвинувачення МТКЮ разом з Радованом Караджичем. Після ухилення від правосуддя протягом 16 років, Младич був заарештований 26 травня 2011 року на півночі Сербії.

Младичу було пред'явлено обвинувачення у двох злочинах геноциду, п'ятьох злочинах проти людяності та чотирьох злочинах проти законів та звичаїв війни.

Інші члени керівництва боснійських сербів були засуджені МТКЮ за злочини, скоєні під час конфлікту в Боснії та Герцеговині, у тому числі Радован Караджич, Момчил Крайіснік та Біляна Плавішич.

Обвинувачення стосувалися злочинів геноциду, проти людяності, законів та звичаїв війни.

Ратко Младичу було пред'явлено звинувачення 25 липня 1995 року. Після майже шістнадцяти років його було арештовано в Сербії 26 травня 2011 року та передано до Трибуналу 31 травня 2011 року. Суд розпочався 16 травня 2012 року, і суд отримав 377 судових свідчень. Прокуратура викликала 169 свідків, а 208 свідків свідчили на стороні захисту. Суд тривав 530 днів. Були розглянуті 9914 доказів. Заключні аргументи пройшли з 5 по 15 грудня 2016 року.

Судова камера III була у складі: суддя Альфонс Орі (головуючий), Суддя Баконе Джастіс Молото, суддя Крістоф Флугге.

Адвокатами для обвинувачення були Пітер Макклоскі, Алан Тигер, Дермот Грум.

Адвокатами захисту виступили Бранко Лукіч, Дан Іветич, Міодраг Стоянович.

22 листопада 2017 року Ратко Младич був засуджений до довічного ув'язнення.

З моменту свого заснування, Трибунал звинуватив 161 особу за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території колишньої Югославії в період між 1991-2001 рр. Процес проти 154 осіб вже завершився. Рішення у справі Ратко Младича буде останнім судовим вироком, що виноситься МТКЮ до закриття Трибуналу 31 грудня 2017 року.

Після винесення судового рішення у справі «Прокурор проти Ратко Младича», старший прокурор Міжнародного кримінального трибуналу по колишній Югославії Серж Браммерц заявив пресі: «Сьогодні Ратко Младич, командувач Головного штабу армії боснійських сербів, був засуджений до довічного ув'язнення за свої злочини.Судова палата прийняла наші докази того, що Младич був ключовим учасником чотирьох спільних злочинних установ. Він та інші вищі керівники мали намір досягти своїх політичних і військових цілей, здійснивши геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини.».

По-перше, Младич був засуджений за командування кампаніями насильницьких етнічних чисток у Боснії та Герцеговині з 1992 по 1995 роки. Метою було постійне переселення боснійських хорватів та мусульман через широкомасштабні та систематичні злочини. Ці етнічні чистові кампанії включали в себе вбивство тисяч мирних жителів. Десятки тисяч інших трималися у нелюдських приміщеннях, де багато хто був побитий, зґвалтований, вбитий. Більше мільйона боснійців були внутрішньо переміщені або змушені шукати притулку за кордоном.

По-друге, Младич був засуджений за вчинення злочинів під час блокади Сараєво. Мета полягала в поширенні терору серед цивільного населення Сараєво. Широкомасштабні снайперські і масивні артилерійські обстріли, які були здійснені під контролем та командуванням Младича, були частиною повсякденного життя під час облоги, в результаті чого понад 10 000 чоловік загинуло, в тому числі діти. Місто було залишено в руїнах.

По-третє, Младич був засуджений за геноцид у Сребрениці в 1995 році. Мета полягала в ліквідації боснійських мусульман Сребрениці. Крім того, він використовував військові сили, щоб насильно висилити 25 000 жінок, дітей і людей похилого віку з їхніх будинків.

Младича було засуджено за використання військової сили, що знаходилася під його командуванням, у взятті миротворців ООН у якості заручників. Мета полягала в тому, щоб заважати НАТО розпочати повітряні удари. Сотні миротворців були захоплені і використані як людські щити.

«Обставини були жорстокими; ті, хто намагався захищати свої будинки, зустрілися з нещадною силою. Було здійснено масові страти, і деякі жертви постраждали після побиття. Багато із злочинців, які захопили боснійських мусульман, здійснили неповагу до людського життя і гідності» - сказав головуючий суддя Альфонс Орі.

Младич сприяв вчиненню цих злочинів, оскільки без його участі вони не були б скоєними. Тому судді визнали, що він значною мірою сприяв досягненню спільної мети постійному переселенню мусульман і хорватів із Сербської території в Боснії та Герцеговини шляхом вчинення злочинів. Младич був визнаний винним у переслідуванні, знищенні, вбивстві, депортації та нелюдському вчиненні насильницького переселення.

Протягом цього періоду ВРС навмисно обстрілювали цивільне населення Сараєво щодня, часто у місцях, які не були військовою ціллю, що призвело до загибелі та травмування тисяч громадян. Народ Сараєво, за висловлюванням голови суду Орі, був змушений жити в стані постійного лиха. Кожного разу, коли вони або їхні близькі залишили свої будинки, вони запитували, чи будуть вони піддані снайперському чи артилерійському вогню.

Судді визначили, що Младич мав намір здійснити ці злочини для досягнення мети СБО Сараєво, і що його дії сприяли вчиненню злочинів. Тому Палата визнала Младича винним у злочинах терору, незаконних нападах на цивільних осіб та вбивствах і визначили покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Як зазначає доцент Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка Микола Гнатовський, що «Не тільки цей вирок, а й уся робота трибуналу показує, що міжнародне правосуддя за найтяжчі злочини настає. В Україні насамперед треба продовжувати роботу з документування воєнних злочинів Росії. По-друге, треба нарешті ухвалити зміни до Кримінального кодексу які приведуть його у відповідність з міжнародним кримінальним правом. І третє, що треба зробити Україні, це здійснювати власне розслідування і покладатися насамперед на власні сили. Бо українська прокуратура і суди мають більше можливостей для розслідування цих злочинів і здатні це робити».

Матеріал підготовлений к.ю.н. Н. В. Хендель